«Мир душі твоїй, люба сестрице! Ніколи не забуду я твоєї привітної, ласкавої мови, твого сердечного спочуття до моєї долі сумної!... Ти любила мене так, як тілько мати може любити свою єдину дитину”, – так писатиме згодом про старшу сестру Катерину Тарас Шевченко. А поки що триває останнє літо дитинства...
