Доброю і мудрою людиною миттєво стати неможливо, але це досягається тривалим подвигом та добрими справами.
Преподобний Антоній Великий
Святитель Нифонт, єпископ Новгородський, прийняв чернечий постриг у Києво-Печерському монастирі. Згодом він був зведений на Новгородську кафедру. Новгородці високо цінували свого єпископа: як пастиря, храмобудівника, знавця церковних канонів. У 1135-му році Нифонт проявив себе як миротворець. Він припинив ворожнечу між киянами і чернігівцями, звернувшись до князів із закликами про мир. Коли князь Ізяслав Другий Мстиславович без благословення Константинополя поставив митрополитом Київським Климента, Нифонт не визнав останнього і був засланий у Печерський монастир. За князя Юрія Долгорукого він повернувся на кафедру. У 1156-му році Нифонт знову опинився в Києві, де після нетривалої хвороби спочив. Нині його мощі покояться в Ближніх печерах Київської лаври.
