Головна сторінка
Зараз в еф╕р╕ 16:56

23:45

Історія одного київського пам'ятника

23:05

Театр Лариси Кадирової

23:00

Молитва Небесним силам

22:05

Микола Олялін, сурдопереклад

22:00

Молитва Ангелу-Хранителю

21:40

Літопис

21:30

Автограф. Старий годинникар (Л. Костенко)

21:25

Територія добра

21:00

Церква і суспільство

20:30

Православний вісник

20:25

Слово Пастиря

20:20

Територія добра

20:10

Вечір у Шишкиному лісі

20:00

Добре слово

19:50

Несподівана Радість (ікона Божої Матері)

19:40

Територія добра

19:30

Літопис

19:00

Уроки щастя

18:30

Сувої Мертвого моря

18:10

Камені Єрусалима

18:05

Лавра Небесна

18:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

17:00

Повертаючи любов

16:45

Літопис

16:35

Спогади про маму (Василь Лопата)

16:25

День у Шишкиному лісі

16:20

Казки та історії

16:10

Добре слово

16:00

Дивосвіт

15:25

Микола Вінграновський. Губами теплими і оком золотим

15:15

Територія добра

15:05

Літопис

15:00

Молитва про примноження любові

14:00

Венеція. Видиме і сокровенне

13:40

Моє звірятко

13:30

Пісня Богородиці

13:00

Джерело мистецтв

12:45

Літопис

12:30

Румунська обитель полтавського старця

12:20

Духовні бесіди з професором О. І. Осиповим

12:15

Лавра Небесна

12:10

Територія добра

12:05

Образ доброчинності

12:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

11:40

Скит Пречистої

11:30

Слово Пастиря

11:25

Територія добра

11:00

Світ Православія

10:50

Літопис

10:25

Ліван (Баламанд), сурдопереклад

10:10

Окрилений Афон, сурдопереклад

10:05

Іконопис, сурдопереклад

10:00

Лавра Небесна, сурдопереклад

09:30

Спадщина Єлисея Плетенецького

09:10

Наука милосердя (С. Щербатюк)

09:05

Територія добра

09:00

Молитва за мир в Україні

08:45

Закон Божий

08:35

Ранок у Шишкиному лісі

08:25

Добре слово

08:20

Дивосвіт

08:05

Житія святих. Апостол і євангеліст Матфей

08:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

07:45

Чудотворний Касперівський образ Божої Матері

07:20

Спадщина Єлисея Плетенецького

07:05

Літопис

07:00

Молитва перед початком доброї справи

06:10

Літа молодії (Б. Мозолевський)

06:05

Лавра Небесна

06:00

Молитва Оптинських старців

05:05

Монастир Святих Царствених мучеників

05:00

Молитва Отче наш

04:50

Ніч у храмі (Болгарія), сурдопереклад

04:25

Житія святих. Просвітитель піднебесної імперії, сурдопереклад

04:00

Світильники пустелі (Єгипет), сурдопереклад

03:50

Житія святих. Святитель Лаврентій, єпископ Туровський

03:35

Острозька цитадель

03:00

Шлях до себе (В. Розстальний)

02:45

Житія святих. Перші святі землі Руської (свв. Борис і Гліб)

02:25

Тріполі. Православне свідчення на зрізі часів

02:00

Зодчество

01:40

Автограф. Журба і радість (О. Гончар)

01:00

Місце під сонцем. Богдан Глузд - людина смаку

00:50

Автограф. У пошуках істини (художник М. Ге)

00:00

Ірина Левитська. Все моє з собою

Архів новин
2018
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2017
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2016
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2014
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2013
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2012
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2011
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2010
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2008
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2007
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
Останні новини

Нед╕ля про сл╕пого. Тлумачення ╢вангел╕я та Апостола

19.05.2012

╢вангел╕╓ (╤н. 9, 1-38)

Зц╕лення сл╕понародженого

Одного разу, коли ╤сус перебував у ╢русалим╕, творив дива ╕ пропов╕дував вчення Сво╓, вороги Його сповнилися тако╖ лют╕, що хот╕ли побити Його кам╕нням. Але В╕н п╕шов в╕д них ╕, йдучи, побачив людину, сл╕пу в╕д народження.
Учн╕ Його запитали у Нього: Учителю, хто згр╕шив, в╕н чи батьки його, що народився сл╕пим?
╤сус в╕дпов╕дав: Не згр╕шив н╕ в╕н, н╕ батьки його, але це для того, щоб на ньому явилися д╕ла Бож╕.
Господь зглянувся над б╕долашним сл╕пим. Плюнувши на землю, В╕н зробив грязиво, помазав цим грязивом сл╕пому оч╕ ╕ сказав йому: П╕ди, вмийся в купальн╕ Силоам. Це було джерело б╕ля п╕дн╕жжя гори С╕он. Сл╕пий п╕шов, вмився ╕ прозр╕в. Чудо це вразило ус╕х. Невже, казали одн╕, це той самий, який сид╕в ╕ просив милостиню?
╤нш╕ казали: це в╕н; ╕нш╕: схожий на нього. В╕н же казав: це я.
Стали розпитувати у сл╕понародженого, як в╕н прозр╕в. В╕н в╕дпов╕дав: "Чолов╕к, якого зовуть ╤сусом, зробив грязиво, помазав мен╕ оч╕ ╕ вел╕в вмитися в купальн╕ Силоамськ╕й; я вмився, ╕ ось я бачу". Повели його до фарисе╖в. (Сл╕д сказати, що це чудо зд╕йснене було у день суботн╕й.) На розпитування фарисе╖в юнак, що прозр╕в, знову в╕дпов╕дав розпов╕ддю про дивовижне зц╕лення сво╓. Тод╕ м╕ж фарисеями спалахнула суперечка про ╤суса.
Декотр╕ казали: Цей Чолов╕к не в╕д Бога, тому що не дотриму╓ться суботи; ╕нш╕ ж заперечували: Чи може людина гр╕шна творити так╕ чудеса? Запитали зц╕леного: "А ти що дума╓ш про Нього?" "Я думаю, що В╕н пророк", - в╕дпов╕в той.
Але фарисе╖ все-таки не йняли в╕ри ╕ такому явному св╕доцтву сили Божо╖. Вони засумн╕валися, чи справд╕ той б╕долашний був сл╕пим, ╕, прикликавши батьк╕в його, запитали у них: Чи це син ваш, про якого ви кажете, що в╕н народився сл╕пим? Як же в╕н тепер бачить?
Батьки сл╕понародженого знали, що фарисе╖ зненавид╕ли ╤суса ╕ вже постановили м╕ж собою в╕длучити в╕д синагоги всякого, хто визна╓ Його за Христа. У легкодухост╕ сво╖й вони побоялися накликати на себе гн╕в фарисе╖в, якщо в╕ддадуть належну честь Тому, Хто зц╕лив ╖хнього сина, тож в╕дпов╕ли так: "Зна╓мо, що це син наш ╕ що в╕н народився сл╕пим. Як же в╕н прозр╕в ╕ хто зц╕лив його, цього ми не зна╓мо; в╕н сам дорослий; нехай сам розпов╕сть".
Тод╕ фарисе╖ сказали сл╕понародженому: "Дякуй Богов╕; ми зна╓мо, що Той, Хто зц╕лив тебе, людина гр╕шна".
"Чи гр╕шник В╕н, того не знаю, а знаю т╕льки те, що я був сл╕пим, а тепер бачу", - в╕дпов╕дав зц╕лений в╕д сл╕поти.
Знову фарисе╖ стали розпитувати, як в╕н прозр╕в. "Я вже розпов╕дав вам, нав╕що знову запиту╓те? Х╕ба ╕ ви хочете зробитися Його учнями?"
Фарисе╖ розсердилися. "Ти учень Його, - сказали вони, - а ми Мойсе╓в╕ учн╕. Ми зна╓мо, що з Мойсе╓м говорив Бог, а про цього Чолов╕ка не зна╓мо, зв╕дки В╕н". "Дивно, що ви не зна╓те, зв╕дки В╕н, - в╕дпов╕дав юнак, - а В╕н в╕дкрив мен╕ оч╕. Х╕ба чувано, щоб хто-небудь в╕дкрив оч╕ сл╕понародженому? Ми ус╕ зна╓мо, що гр╕шник╕в Бог не слуха╓, але слуха╓ тих, хто шану╓ Бога ╕ творить волю Його. Якби цей Чолов╕к не був в╕д Бога, то не м╕г би створити такого чуда".
Фарисе╖ ще б╕льше розсердилися ╕ вигнали геть зц╕леного юнака. Господь ╤сус Христос д╕знався про це ╕, зустр╕вши його, запитав: «Чи в╕ру╓ш ти в Сина Божого?» «Хто В╕н, Господи, щоб мен╕ в╕рувати в Нього?» - запитав позбавлений в╕д сл╕поти.
"Ти бачив Його, ╕ В╕н говорить ╕з тобою", - сказав Господь. "В╕рую, Господи! " - вигукнув тод╕ юнак ╕ вклонився ╤сусов╕ до земл╕ (╤н. 9, 2-38).
Можна уявити, як зрад╕в зц╕лений, коли д╕знався, що Той, Хто дав його очам прозр╕ння, Сам Син Божий, Котрий з╕йшов на землю для спас╕ння людей! Як ув╕рував у Нього! Як гаряче полюбив Його! Певно, в╕н ╕ не тужив про те, що фарисе╖ вигнали його з синагоги ╕ зневажали його. Вони його в╕дкинули, але ж в╕н знайшов ╕ полюбив Спасителя, а це щастя вище за ус╕ блага земн╕.
Ми бачимо часто, що люди добр╕ ╕ благочестив╕ зазнають у сусп╕льств╕ зневаги й утиск╕в. Але якщо вони твердо в╕рують у Господа, якщо полюбили Його ус╕╓ю душею, якщо дотримуються запов╕дей Його ╕ спов╕дують Його святе ╤м'я, то вони терпляче перенесуть б╕ди. Бо знають, що мають вище благо ╕ н╕що у св╕т╕ не може позбавити ╖х любов╕ Христово╖. Батьки сл╕понародженого, боячись фарисе╖в, не наважилися в╕ддати Господов╕ славу ╕ честь за зц╕лення сина. Вони боялися, що ╖х в╕длучать в╕д синагоги. Хай вбереже нас Господь в╕д тако╖ легкодухост╕!
Л╕пше втратити все, л╕пше перетерп╕ти вс╕ляк╕ зневаги ╕ непри╓мност╕, ан╕ж у будь-чому в╕дхилитися в╕д Господа; В╕н вище, в╕чне благо. Н╕ з╕ страху, н╕ з догоджання кому-небудь не повинн╕ ми наважитися зробити або сказати неугодне Богов╕.
Свята Церква, згадуючи у шосту Нед╕лю п╕сля Св╕тлого Воскрес╕ння зц╕лення сл╕понародженого, так взива╓ в╕д ╕мен╕ ус╕х до Ц╕лителя душ ╕ т╕лес: "Душевними очима перебуваючи у сл╕пот╕, приходжу до Тебе, Христе, як сл╕пий в╕д народження, ╕ з покаянням волаю до Тебе: Ти ╓си Св╕тло Пресв╕тле ус╕х, хто перебува╓ у гр╕ховн╕й п╕тьм╕".

Незбагненн╕ шляхи Тво╖, Господи!
О, як╕ величн╕ д╕ла Тво╖, Господи, дуже глибок╕ думки Тво╖: нерозумна людина не зна╓, ╕ нев╕глас не зрозум╕╓ того (Пс. 91, 6-7). Во╕стину Ти Бог сокровенний, розумом твор╕ння незбагненний!
Святий Антон╕й Великий, роздумуючи про сокровенн╕ та нерозгадан╕ та╓мниц╕ Бож╕ й дивуючись ╖м, одного разу звернувся пок╕рливо до Бога: "О, Господи Боже м╕й! Тоб╕ бува╓ ╕нод╕ благоугодно дарувати довгол╕ття людям, що видаються даремними ╕ зануреними у безодню беззаконня, а ╕нод╕ передчасно позбавля╓ш Ти життя цього людей дуже корисних для блага загального. Одн╕, мало гр╕шн╕, страчуються Тобою тяжко; ╕нш╕, навпаки, живуть без всяких лихол╕ть, щасливо, ╕ через це зважуються на зухвал╕сть ко╖ти злочини". У такому роздумуванн╕ Антон╕й чу╓ голос: "Будь уважний до самого себе: те, про що ти роздуму╓ш, ╓ Суд Божий, ╕ ти його не досл╕джуй ╕ не випробовуй".
Святий Афанас╕й, арх╕╓пископ Александр╕йський, опису╓ в д╕яннях Антон╕я Великого такий випадок. Два ченц╕ йшли пров╕дати святого Антон╕я. Мандруючи безводною ╕ спекотною пустелею, вони геть знемогли в╕д спраги: один ╕з них помер, в ╕ншому ж ледь жевр╕ло життя. Святий Антон╕й, перебуваючи у сво╓му монастир╕ за багато верст в╕д них, закликав посп╕шно двох сво╖х ченц╕в ╕ сказав ╖м: "Чимдуж б╕ж╕ть туди-он в пустелю, захоп╕ть ╕з собою посудину води. Один ╕з двох брат╕в, як╕ йшли до нас, уже помер в╕д спраги. А ╕нший диха╓ ╕ще, але тяжко стражда╓ ╕ дуже знесилив. Якщо звол╕катимете, то й ╕ншого не застанете живим: так в╕дкрив мен╕ Бог, коли я стояв на молитв╕". Ченц╕ одразу рушили в дорогу. Вони знайшли мандр╕вник╕в: померлого поховали, а ╕ншого осв╕жили водою, п╕дкр╕пили ╖жею ╕ привели до святого Антон╕я. При цьому святитель Афанас╕й зауважу╓, що, можливо, хтось запита╓: а чому святий Антон╕й не послав сво╖х ченц╕в ран╕ше для порятунку мандр╕вник╕в, поки ╕ще не помер один ╕з них? Таке питання во╕стину недостойне християнина, тому що це не було справою святого Антон╕я, але це був Суд Божий. Сам Бог прор╕к Св╕й праведний вирок: одному - померти, а ╕ншому - жити. Бог же в╕дкрив Свою волю ╕ преподобному Антон╕ю про порятунок мандр╕вника.
У 1117 роц╕ по вс╕й ╤тал╕╖ стався землетрус. У м╕ст╕ Мед╕олана в одному будинку знаходилося к╕лька його мешканц╕в; раптом ╕з двору почувся голос, що кликав вийти з будинку одного з них. Той, кого кликали, не розум╕в: хто ╕ нав╕що виклика╓ його? - ╕ тому не посп╕шав виходити. Тод╕ якийсь незнайомець п╕д╕йшов до дверей ╕ став просити, аби той хутч╕ш вийшов; ╕ щойно той, кого кликали, вийшов з будинку ╕ трохи в╕д╕йшов, будинок завалився ╕ ус╕, що були всередин╕, загинули. Пита╓ться: чому ж т╕льки один ╕з тих, хто перебував у будинку, був врятований, а ус╕ ╕нш╕ загинули? Суд Господн╕й - велика безодня! Хто не бачить ясно в ц╕й под╕╖ древн╕х чудес? Так вив╕в Ангел Господн╕й Лота з його д╕тьми ╕з Содома, а ус╕х ╕нших жител╕в залишив на жертву вогню. Таким же дивовижним чином збережен╕ неушкодженими ╕ багато людей, що знаходилися разом ╕з тими, хто загинув у загальн╕й б╕д╕. Що сказати про усе це, окр╕м справедливого вислову: Суди Тво╖, Господи, безодня велика ╕ неосяжна! Хто насм╕литься сказати Богов╕: нав╕що Ти, Господи, так робиш? Думки бо Мо╖ - не ваш╕ думки, глаголить Господь, ╕ дороги ваш╕ - не Мо╖ дороги. Бо так, як небо вище в╕д земл╕, так Мо╖ дороги вищ╕ в╕д дор╕г ваших ╕ думки Мо╖ вищ╕ в╕д думок ваших. (╤с. 55, 8-9).
Святий Григор╕й казав, що досл╕джувати сокровенн╕ причини Божих постанов означа╓ протиставляти нашу гр╕ховну горд╕сть Його визначенням. Наша справа - за всяко╖ незвичайно╖ под╕╖ повторювати слова апостола Павла: О глибино багатства, мудрост╕ ╕ знання Божого! Як╕ незбагненн╕ Його постанови ╕ недосл╕дим╕ Його дороги! (Рим. 11, 33). У земному нашому житт╕ ми багато чого н╕коли не осягнемо розумом. Досить для нас знати ╕ беззастережно в╕рувати, що Бог справедливий, ╕ в останн╕й День Судний не знайдеться н╕кого з п╕дсудних, який би сказав щось ╕нше Господов╕, окр╕м сл╕в: Праведний ╓си, Господи, ╕ правдив╕ суди Тво╖! (Пс. 118, 137). Одного разу цар Давид, споглядаючи щасливих нечестивц╕в св╕ту, як╕ й ╕нших спонукали до нечестя сво╖м згубним прикладом, забажав зрозум╕ти дороги Бож╕ про них. Довго в╕н роздумував над цим ╕, зрештою, пок╕рливо з╕знався: важко мен╕ зрозум╕ти це, поки не ув╕йду до святилища Божого (Пс. 72, 16-17).
Сл╕д ╕ нам до майбутнього, кращого життя в╕дкласти повне урозум╕ння незбагненних в нин╕шньому житт╕ постанов Премудрост╕ Божо╖. Та ╕ нав╕що тоб╕, неспок╕йний ╕ надм╕рно ц╕кавий розуме людський, ворушити усе це? Торкаючись вогню Божественних постанов, ти розтанеш; ти т╕льки крутитимешся б╕ля цього вогню, под╕бно до того, як н╕чн╕ метелики та комар╕ крутяться вноч╕ б╕ля св╕чки, аж поки не згорять. Премудрий син Сираховий каже: Дивн╕ д╕ла Господн╕, величн╕ вони. ╤ сокровенн╕ та╓мниц╕ Його перед людьми (Сир. 11, 4).
Передв╕чний Всемудрий Бог усе розклав м╕рою, числом ╕ вагою: сил╕ ╕ вол╕ Його хто опиратися може? Нав╕що ж ми, н╕кчемн╕, чванимося сво╓ю горд╕стю ╕ дерзновенно силимося зважити тяжк╕сть вогню, зм╕нити швидк╕сть руху в╕тру або повернути вчорашн╕й день? Досить для нас в╕рувати, що причиною ус╕х причин ╓ воля Божа. Бог попустив, Бог захот╕в, Бог створив усе. Чого ж ╕ще дошукуватися?..

Прото╕╓рей Григор╕й Дьяченко
ПРОСТЕ ╢ВАНГЕЛЬСКЕ СЛОВО


 

 

Апостол (Д╕ян. XVI, 16-34)

16. ╤ншим разом, як ми йшли на молитву, зустр╕ла нас одна служниця, що мала духа в╕щуна ╕ в╕щуванням справляла панам сво╖м великий зароб╕ток.
17. ╤дучи сл╕дом за Павлом ╕ за нами, вона кричала: «Ц╕ люди - слуги Всевишнього Бога, як╕ зв╕щають вам путь спас╕ння!»
18. Чимало дн╕в вона таке робила. Набридло це Павлов╕ й, повернувшись, в╕н сказав до духа: «Велю тоб╕ ╕м'ям ╤суса Христа вийти з не╖!» ╤ т╕╓╖ ж мит╕ в╕н вийшов.
19. Побачивши ╖╖ пани, що ╖хня над╕я на зароб╕ток пропала, схопили Павла й Силу ╕ потягли на майдан до влади.
20. Прив╕вши ж ╖х до во╓вод, сказали: «Ц╕ люди колотять наше м╕сто; це юде╖.
21. Вони навчають звича╖в, яких нам, римлянам, не дозволено ан╕ приймати, ан╕ виконувати».
22. ╤ натовп кинувся на них сп╕льно, а во╓води, здерши з них одежу, звел╕ли ╖х с╕кти р╕зками;
23. завдавши ╖м чимало ран, кинули у в'язницю, наказавши тюремников╕ пильно стерегти ╖х.
24. В╕н же, прийнявши такий наказ, вкинув ╖х у в'язницю до само╖ середини й забив ╖хн╕ ноги у колоди.
25. Павло та Сила оп╕вноч╕ молилися ╕ сп╕вали Богов╕, а в'язн╕ слухали ╖х.
26. Раптом зчинився землетрус великий, так що п╕двалини в'язниц╕ затряслися: зненацька в╕дчинилися вс╕ двер╕, ╕ кайдани на вс╕х розв'язалися.
27. Як же прокинувся тюремник ╕ побачив в╕дчинен╕ темничн╕ двер╕, витяг меч ╕ хот╕в себе вбити, гадаючи, що в'язн╕ повт╕кали.
28. Аж тут Павло скрикнув голосом великим, кажучи: «Не завдавай соб╕ н╕якого лиха, вс╕ бо ми тут!»
29. ╤, попросивши св╕тла, тюремник ускочив до в'язниц╕ й, тремтячи, кинувсь у ноги Павлов╕ та Сил╕;
30. а вив╕вши ╖х зв╕дти, мовив: «Панове, що мен╕ сл╕д робити, щоб спастися?»
31. Т╕ в╕дпов╕ли: «В╕руй у Господа ╤суса, ╕ спасешся ти ╕ тв╕й д╕м».
32. ╤ вони йому зв╕щали слово Господн╓ ╕ вс╕м, що були в його дом╕.
33. А в╕н, узявши ╖х т╕╓╖ години вноч╕, обмив ╖хн╕ рани й охрестився з ус╕ма сво╖ми.
34. Як же запровадив ╖х до себе в господу, то накрив ст╕л ╕ веселився з ус╕м домом, який ув╕рував в Бога.

Запропоноване апостольське читання опов╕да╓ нам про перебування ╕ страждання св. апостола Павла в першому ╓вропейському м╕ст╕ Ф╕л╕ппах, куди св. апостол прибув з Аз╕╖ за особливою вказ╕вкою Божою.
Про Ф╕л╕ппи ╕ Ф╕л╕пп╕йську Церкву ми вже розпов╕дали досить детально ран╕ше. А тому тут зупинимося увагою на запропонован╕й вище опов╕д╕ з Д╕янь апостольських.
Святий Лука розпов╕да╓, що у Ф╕л╕ппах вони з апостолом Павлом йшли в молитовний будинок - на молитву. Свят╕ в╕ропропов╕дники п╕шки ходили на молитву в молитовний будинок у Ф╕л╕ппах за м╕сто. Ось приклад ╕ док╕р багатьом ╕з нас, як╕ мають можлив╕сть п╕шки прибути в церкву на молитву, але через л╕нощ╕, або веч╕рню втому, або вдаване нездоров'я не присутн╕ на сп╕льному богослуж╕нн╕, в╕дмовляючись ╕ виправдовуючись багатьма благовидними приводами. Але в╕дв╕дувати храм Божий для молитви треба. Про це уже йшлося в одному з попередн╕х пояснень апостольських читань.
Апостола Павла на шляху до молитовного будинку зустр╕ла одна служниця, що мала духа в╕щуна ╕ в╕щуванням справляла панам сво╖м великий зароб╕ток. Вона не була простою гадалкою, що обманю╓ народ ╕ виманю╓ для свого прибутку грош╕ у легков╕рних, яких немало в ус╕ часи. Н╕, ця б╕долашна ж╕нка була у служ╕нн╕, окр╕м земних пан╕в, ╕ у сатани. Останн╕й ╕ д╕яв у н╕й; на нього якраз ╕ спрямував св. апостол Павло свою чудод╕йну силу, тому що сатана вустами служниц╕ улесливо хот╕в задобрити богонатхненного прозорливця апостола Павла. Але помилився в розрахунках.
Ст. 17. Саме служниця-в╕щунка, йдучи за Павлом ╕ за нами, каже св. Лука про себе ╕ Силу, кричала: Ц╕ люди - слуги Всевишнього Бога, як╕ зв╕щають вам путь спас╕ння!
Правду вона викрикувала, ╕ правду, не образливу для св. апостола. Значить, ╕ диявол - батько брехн╕ - ╕нод╕ бува╓ здатний говорити правду. Таким в╕н являвся ╕ Христу в особ╕ б╕снуватих, коли казав Йому: що Тоб╕ до нас, прийшов ╓си сюди, щоб перед часом нас мучити? (Мф. VIII, 29; Мк. I, 24). ╤ при неодноразових зустр╕чах з апостолом Павлом б╕с вустами служниц╕ теж хот╕в полестити апостолов╕.
Ст. 18. Служниця чимало дн╕в робила вголос на вулиц╕ добр╕ в╕дгуки про апостола Павла ╕ тих, хто супроводжував його. Але Павло, обурившись на ╖╖ св╕дчення, не бажав мати про себе доброго в╕дгуку в╕д особи, керовано╖ чужою св╕дом╕стю, або божев╕льно╖, або порочно╖. В╕н звернувся до служниц╕ ╕ сказав духов╕: «Велю тоб╕ ╕м'ям ╤суса Христа вийти з не╖!» ╤ т╕╓╖ ж мит╕ в╕н вийшов.
Ця дивовижна под╕я з в╕щункою, зам╕сть хвали ╕ вдячност╕ до апостола, викликала особисте невдоволення ╖╖ пан╕в, а через них ╕ збурення у неосв╕ченому натовп╕, який зазвичай кориться голосу впливов╕ших людей.
Ст. 19. Пани зц╕лено╖ служниц╕, яка забезпечувала ╖м ран╕ше чималий прибуток, в╕дчувши нестачу його, озлобилися проти Павла ╕ Сили. Вони схопили... ╕ привели ╖х на площу до начальник╕в, проголосивши схоплених юдеями, порушниками спокою народного, ╕ звинувачували ╖х у суворо забороненому впровадженн╕ чужо╖ рел╕г╕╖ ╕ звича╖в, осоружних ╕снуючим ╕ образливих для римського п╕дданого. Пани зц╕лено╖, керуючись сво╖ми розрахунками, заговорили про Павла ╕ Силу зовс╕м противне тому, що казала сама в╕щунка.
Вони теж, под╕бно до б╕са, прикривали свою зл╕сть благовидним п╕клуванням про честь м╕ста.
Ст. 20 ╕ 21. Ось ╖хн╕ слова: Ц╕ люди, будучи Юдеями, збурюють не ╖хн╕й добробут, але усе м╕сто ╕ навчають звича╖в, яких нам, почесним римлянам, не дозволено ан╕ приймати, ан╕ виконувати. Виказане звинувачення торкалося дорого╖ чест╕ римлянина.
Ст. 22. Народ, почувши таку провину, повстав на Павла ╕ Силу; начальники м╕ста з╕рвали з них одяг ╕ без всякого розсл╕дування вел╕ли бити ╖х палицями.
Ст. 23. Пот╕м, п╕сля багатьох удар╕в, кинули ╖х у в'язницю, наказавши тюремников╕ пильно стерегти ╖х.
Ст. 24. Прийнявши такий наказ, в╕н вкинув ╖х у в'язницю до само╖ середини, у внутр╕шню темницю, й забив ╖хн╕ ноги у колоди.
Ст. 25. Але свят╕ в╕ропропов╕дники в рад╕сному усв╕домленн╕, що страждають за Христа, зранен╕ ударами, з колодками на ногах, близько п╕вноч╕ засп╕вали хвалебну п╕сню Господов╕ Богов╕ ╕, таким чином, темницю зробили училищем благочестя для в'язн╕в, а сховище злочинц╕в перетворилося на храм покаяння й п╕знання ╤стини. Павло ╕ Сила молилися ╕ сп╕вали Богов╕, а в'язн╕, що доти н╕чого под╕бного не чули ╕ не бачили в ст╕нах темниц╕, слухали нових сво╖х сус╕д╕в. На молитву Павла ╕ Сили не забарилася в╕дпов╕дь ╕з неба. Правому д╕лу Бог - Пом╕чник.
Ст. 26. Раптом зчинився землетрус великий, так що п╕двалини в'язниц╕ затряслися: зненацька в╕дчинилися вс╕ тюремн╕ двер╕, ╕ кайдани на вс╕х в’язнях розв'язалися.
Ст. 27. Сторож в'язниц╕, людина недов╕рлива, боязлива ╕ необачна, прокинувшись ╕ побачивши двер╕ в'язниц╕ в╕дчиненими, гадаючи, що в'язн╕ повт╕кали, у першу хвилину страху ╕ в╕дчаю витяг меч ╕ хот╕в було убити себе ним.
Ст. 28. Аж тут Павло скрикнув голосом великим до охоронця в'язниц╕: Не завдавай соб╕ н╕якого лиха, вс╕ бо ми тут!
Ст. 29. Тюремний сторож попросивши св╕тла, ускочив до в'язниц╕ й, тремтячи, кинувсь у ноги Павлов╕ та Сил╕, ╕ переходячи в╕д в╕дчаю до над╕╖ (явище це в напруженому стан╕ духу абсолютно природне), вив╕вши ╖х зв╕дти у в╕льн╕ше прим╕щення, запитував ╖х: Панове, що мен╕ сл╕д робити, щоб спастися?
Ст. 31. Безневинн╕ в'язн╕ дали йому вт╕шну в╕дпов╕дь: В╕руй у Господа ╤суса, ╕ спасешся ти ╕ тв╕й д╕м.
Ст. 32. ╤ при цьому зв╕щали слово Господн╓ ╕ вс╕м, що були в його дом╕.
Ст. 33. Тюремний охоронець, узявши ╖х т╕╓╖ години вноч╕, обмив ╖хн╕ рани, вв╕в у св╕й д╕м ╕ п╕сля пропов╕д╕ негайно охрестився з ус╕ма сво╖ми.
Ст. 34. Пот╕м, сповнений вдячност╕, накрив ст╕л ╕ веселився з ус╕м домом, який ув╕рував у Бога. Ця трапеза, що була, можливо, водночас ╕ ╢вхарист╕╓ю, ╕ вечерею любов╕, ╕ рад╕сною бес╕дою, завершила низку под╕й ц╕╓╖ дивовижно╖ ноч╕.

Православн╕! В╕зьм╕мо ╕з запропоновано╖ розпов╕д╕ думки повчальн╕ ╕ засво╖мо соб╕ ╖х за вказ╕вки.
1. Свят╕ в╕ропропов╕дники у Ф╕л╕ппах, узявшись послужити Богов╕, забували про самих себе. Вони не бажали, аби ╖х хвалили, ╕, маючи силу зверху, нав╕ть забороняли тим, хто звеличував ╖х. ╤ д╕йсно, похвала розбурху╓ самолюбство людини, збуджу╓ у н╕й гордовит╕, небезпечн╕ для серця думки ╕ ╕нод╕ штовха╓ людину на пихат╕ вчинки, на самовихваляння. А при цьому порушу╓ться, ╕нод╕ надовго, мир у душ╕ - основа благочестя, ╕ людина почина╓ приписувати чесноти уже соб╕, а не Богов╕. Тому, коли чу╓те похвалу соб╕ в╕д ╕нших, н╕коли не варто дов╕ряти ╖й, а скор╕ш, вважати ╖╖ породженням того ж духа лестощ╕в, якого св. апостол Павло вигнав ╕з серця нещасно╖ служниц╕.
2. Св. апостол Павло ╕ його супутники за сво╓ чесне служ╕ння ╤стинному Богов╕ зазнали наклеп╕в, ╕ головне, в╕д кого? В╕д пан╕в, як╕, здавалося б, мали бути вдячними за зц╕лення хворо╖ служниц╕. Так ╕ нам не сл╕д чекати вдячност╕ за деяк╕ наш╕ добр╕ справи, а молитися, щоб не було нам наклепу, невдячност╕ в╕д облагод╕яних.
3. Святого апостола ╕ його супутник╕в схопили розлючен╕ язичники, з╕рвали одяг з них, завдали ╖м тяжких ран, посадовили у в'язницю без сл╕дства ╕ суду. ╤ Христов╕ учн╕ пок╕рливо стерп╕ли усе. Вони не зронили жодного слова докору. Вони в╕рували, що Бог бачить ╕ зна╓ ╖хн╓ життя, ╕ тому збер╕гали благодуш╕╓.
4. Господь ╕ у в'язниц╕ прославив ╖х - зчинив п╕сля ╖хньо╖ молитви страшний землетрус п╕д тюремною буд╕влею. Двер╕ в'язниц╕ в╕дчинилися, ╕ узи на вс╕х ослабли. ╤ при усьому цьому апостол, безневинно засаджений у в'язницю, не хот╕в без дозволу закон╕в ╕ начальства скористатися нагодою зв╕льнитися, що випала йому не без вол╕ Провид╕ння внасл╕док землетрусу. Ось вз╕рець пок╕рливост╕ цив╕льним законам! Св. апостол залишився слухняним розпорядженням несправедливих ф╕л╕пп╕йських начальник╕в. Отже, не треба порушувати закон╕в ╕ тод╕, коли вони в руках злого, безрозсудного ╕ самокорисливого судд╕.
5. Тюремний сторож п╕сля землетрусу в╕дчув, що все трапилося з вол╕ Божо╖ заради праведних в'язн╕в, ╕ ув╕рував в ╤стинного Бога. Так само уважно ╕ благогов╕йно до явищ природи повинн╕ ставитися ╕ ми ╕ в них бачити правицю Правосудного або Милуючого Бога. Бо невидиме Його, в╕чна сила Його ╕ Божество, в╕д створення св╕ту через споглядання твор╕нь стають видимими (Рим. I, 20). Тому-то ╕ назива╓ться видима природа другою Б╕бл╕╓ю.
6. Тюремний сторож, охрестившись з╕ сво╓ю с╕м'╓ю, чим виказав свою вдячн╕сть до Бога ╕ до пропов╕дник╕в ╕стини? Доброд╕йн╕стю до апостол╕в. Так завжди в рад╕сн╕ дн╕ нашого життя треба проявляти свою душевну прихильн╕сть не у бенкетуваннях або пияцтв╕, але передус╕м у справах доброд╕йних, як╕ роблять ╕ще б╕льшою рад╕сть душ╕.

В╕руй же, усякий християнине, у Господа ╤суса Христа в╕д щирого серця, твори добро без самолюбства, нелицем╕рно ╕ пост╕йно, з вдячн╕стю до Бога, тод╕ спасешся ти ╕ увесь д╕м тв╕й.

Прото╕╓рей Васил╕й Михайловський
ПОЯСНЕННЯ АПОСТОЛЬСКИХ ЧИТАНЬ