Головна сторінка
Зараз в еф╕р╕ 14:14

23:20

Князь-інок Микола Святоша

23:05

В'язні нацизму 1941-1945 (Г. Шаповалова)

23:00

Молитва Небесним силам

22:50

Ніч у храмі (Болгарія), сурдопереклад

22:05

Клятва преподобного Іова, сурдопереклад

22:00

Молитва Ангелу-Хранителю

21:45

Літопис

21:35

Територія добра

21:20

Чужа війна (Н. Ілляшенко)

20:30

Місце під сонцем. Документаліст Корній Грицюк. Ліки від ненависті

20:20

Дивосвіт

20:10

Вечір у Шишкиному лісі

20:00

Добре слово

19:50

Трапеза

19:40

Територія добра

19:30

Літопис

19:25

Автограф. Я не бував. (В. Симоненко)

19:00

Камо грядеши

18:50

Пісня Богородиці

18:45

Територія добра

18:10

Анатолій Добровольський. Зодчий і його династія

18:05

Лавра Небесна

18:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

17:30

Йордан - річка життя

17:00

Уроки богослов'я. Догматичне богослов'я

16:50

Літопис

16:40

Пісня Богородиці

16:35

Повість минулих літ

16:25

День у Шишкиному лісі

16:20

Казки та історії

16:10

Добре слово

16:00

Дивосвіт

15:50

Образ доброчинності

15:25

Будьте здорові!

15:15

Територія добра

15:05

Літопис

15:00

Молитва про примноження любові

14:40

Трапеза

14:30

Пісня Богородиці

14:00

Земля заповідна. Національний природний парк Пирятинський

13:40

Місто миру. Іудейська війна (Єрусалим)

13:00

Місце під сонцем. Архімандрит Іоасаф. Психологія серця

12:50

Літопис

12:25

Один крок до Великого служіння

12:20

Лавра Небесна

12:10

Територія добра

12:05

Образ доброчинності

12:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

11:40

З історій про віру. Собор Києво-Печерських святих

11:00

Місце під сонцем. Стежина добра. Ієромонах Ілля (Вишневський)

10:45

Літопис

10:25

Куренівська Оранта Івана ╥жакевича, сурдопереклад

10:00

Сувої Мертвого моря, сурдопереклад

09:50

Пісня Богородиці

09:40

Територія добра

09:35

Русану. Обитель святої Варвари (Греція, Метеори)

09:05

Благодатні плоди Ізраїлю

09:00

Молитва за мир в Україні

08:45

Фастівщина. Історія двох храмів

08:05

Уроки богослов'я. Патрологія

08:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

07:45

Ранок у Шишкиному лісі

07:35

Добре слово

07:30

Дивосвіт

07:20

Духовні бесіди з професором О. І. Осиповим

07:05

Літопис

07:00

Молитва перед початком доброї справи

06:45

Житія святих. Віра апостола Фоми

06:10

Собор Глинських старців

06:05

Лавра Небесна

06:00

Молитва Оптинських старців

05:45

Заповітний берег (Одеський Успенський монастир)

05:05

Люди-птахи

05:00

Молитва Отче наш

04:35

І молитва стане мечем, сурдопереклад

04:20

Фрески Кирилівської церкви (м. Київ), сурдопереклад

04:00

Житія святих. Царствена інокиня Олександра Романова, сурдопереклад

03:45

Наскельна святиня (м. Бахчисарай)

03:25

Я народився любити (протоієрей Володимир Карпець)

03:00

Оселя на березі Росі (Стеблівський музей І. Нечуя-Левицького)

02:35

Кирил і Мефодій (Греція)

02:25

Ікона Афонської Божої Матері

02:00

Зодчество

01:40

Земля заповідна. Парк природи Беремицьке

01:00

Місце під сонцем. Павло Ігнатьєв

00:40

Застигла симфонія (Крим, Червоні печери)

00:20

Житія святих. Преподобний Паїсій (Величковський)

00:00

Камені Єрусалима

Архів новин
2019
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2018
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2017
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2016
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2014
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2013
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2012
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2011
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2010
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2008
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2007
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
Останні новини

Тиждень 7-й п╕сля Пасхи, святих отц╕в Першого Вселенського Собору. Тлумачення ╢вангел╕я та Апостола

25.05.2012

╢вангел╕╓ (╤н. 17, 1-13)

Про Вселенськ╕ Собори

У Тиждень сьомий п╕сля Пасхи Православна Церква щор╕чно згаду╓ й прославля╓ святих ╕ богоносних отц╕в, що були на Першому Вселенському Собор╕, що в Н╕ке╖. Вселенським Собором назива╓ться з╕брання пастир╕в ╕ вчител╕в Церкви Христово╖, по можливост╕ з усього св╕ту, для утвердження ╕стинного вчення й доброго ладу м╕ж християнами. Велика сила й важлив╕сть соборних нарад ╕ ухвал ╜рунту╓ться на словах Самого ╤╕суса Христа, Який сказав: де дво╓ або тро╓ з╕бран╕ в ╕м'я Мо╓, там Я посеред них (Мф. 18, 20). Що ж стосу╓ться вс╕╓╖ Вселенсько╖ Церкви, то Засновник ╖╖ ╕ Глава надав ╖й значення непогр╕шност╕ в питаннях про в╕ру. Скажи Церкв╕; коли ж не послуха╓ й Церкви, хай буде тоб╕, як поганин ╕ митар! (пор╕вн.: Мф. 18, 17). Церкв╕ ж (громад╕ в╕руючих) Спаситель дав велику об╕тницю бути з нею у вс╕ дн╕ дов╕ку (Мф. 28, 20). Початок Церковних Собор╕в поклали ще свят╕ апостоли; аби розв'язати питання про прийняття в Церкву язичник╕в вони сам╕ одного разу з╕бралися разом в ╢русалим╕ з р╕зних к╕нц╕в всесв╕ту. В╕дтод╕ Свята Церква завжди в соборних молитвах просила соб╕ сили протистояти порушникам ╕стинного вчення. Як т╕льки ╖й треба було дов╕датися непорушну волю Божу про що-небудь, вона скликала представник╕в пом╕сних Церков, ╕ одностайну ухвалу Собор╕в приймала за голос Самого Бога. Зволилось Духов╕ Святому ╕ нам (пор╕вн.: Д╕ян. 15, 28) — так висловилися апостоли, так пот╕м висловлювалися й отц╕ вс╕х Собор╕в про сво╖ постанови. Собори скликалися через появу серед християн лжевчител╕в (╓ретик╕в), як╕ сво╖м ╕нод╕ хитромудрим ╕ завжди м╕нливим вченням про в╕ру псували ╕стинно християнське вчення про наше спас╕ння, могли похитнути нетвердих у в╕р╕ ╕ через те вносили розбрат ╕ незгоду серед християн. Ус╕х Вселенських Собор╕в було с╕м; перший ╕з них назива╓ться Н╕кейським, тому що в╕дбувався в м╕ст╕ Н╕ке╖. Цей собор скликали для спростування неправильного вчення про ╤╕суса Христа нечестивого ╓ретика Ар╕я. Ар╕й був спочатку пресв╕тером в Александр╕йськ╕й Церкв╕; будучи людиною вченою, в╕н сильно пишався сво╖м розумом ╕ д╕йшов до пагубного лжевчення. Церква християнська споконв╕ку спов╕дувала, що Спаситель наш ╤╕сус Христос ╓ другою особою Пресвято╖ Тр╕йц╕, ╢динородним Сином Бога Отця, а Ар╕й лжемудрував, що ╤╕сус Христос не Бог, але людина, над╕лена в╕д Бога найб╕льшою благодаттю. Тако╖ неправди, зв╕сно, год╕ було терп╕ти, ╕ Ар╕я в╕длучили в╕д Церкви, але в╕н продовжував поширювати свою ╓ресь ╕ захоплювати у сво╖ с╕т╕ малотямущих людей. Тож невдовз╕ у християнському середовищ╕ з’явилася небувала смута; потр╕бно було покласти к╕нець цьому злу. Тод╕, за розпорядженням ╕мператора Костянтина Великого, скликаний був у Н╕ке╖ в 325 роц╕ п╕сля Р╕здва Христового Вселенський Собор, на який з'явилися понад триста отц╕в Церкви.
Прибув на Собор ╕ ╓ретик Ар╕й. Ск╕льки не намагалися православн╕ напоумити заблукалого, та в╕н залишився при сво╓му. Ар╕я засудили й, як ослушника Церкви, позбавили сп╕лкування з нею, а як зразок ╕ настанову для в╕руючих у спов╕данн╕ в╕ри складений був Символ в╕ри, де коротко викладено все, у що ╕ як повинн╕ в╕рувати християни. Цей Символ спов╕ду╓ й дос╕ вся Православна Церква Христова.
Таким чином, на Собор╕ Ар╕я скинули. Зневажуваний ус╕ма, в╕н не знав, що вд╕яти, ╕ вдався до хитрощ╕в. Знаючи поблажлив╕сть ╕мператора Костянтина, в╕н став просити його, щоб той повел╕в знову прийняти його в Церкву. Жал╕сливий ╕мператор погодився виконати його прохання, тим б╕льше що Ар╕й на запитання ╕мператора: «Чи так ти в╕ру╓ш, як ухвалили отц╕ на Н╕кейському собор╕?» — удавано в╕дпов╕в: «Так в╕рую». Говорячи це, ╓ретик бив себе в груди, де п╕д одежею вис╕ла харт╕я з його лживим вченням. Й гадки не маючи про такий обман, ╕мператор вел╕в святителев╕ Олександру, ╓пископу Александр╕йському, прийняти Ар╕я в сп╕лкування ╕з Церквою. Добре знаючи затят╕сть свого колишнього пресв╕тера, святитель Олександр не в╕рив Ар╕ю, але й не м╕г ослухатися царя. Розм╕рковуючи, як йому правильно вчинити, ╓пископ звернувся тод╕ з╕ щирою молитвою до Господа Бога, щоб В╕н, Правосудний, не попустив лютому ворогу вторгнутися в Церкву, але вчасно в╕дкрив ус╕м нечестя ╓ретика.
Господь почув молитву святителя й ус╕м явно показав, що Ар╕й недостойний сп╕лкування ╕з Церквою. Настав день, у який потр╕бно було прийняти ╓ретика в Церкву. Оточений сво╖ми однодумцями, Ар╕й з торжеством мав вступити в церкву й ╕з ц╕луванням ╤удиним приступити до святого причастя. Але дорогою в храм в╕н раптом в╕дчув страшну внутр╕шню хвор╕сть, в╕д яко╖ все черево його розпалося й випали нутрощ╕, так що в╕н одразу припинив сво╓ життя.
Так гр╕зно кара╓ Господь ╓ретик╕в ╕ вс╕х нев╕руючих у тутешньому житт╕; але ще б╕льш тяжк╕ покарання оч╕кують таких у житт╕ майбутньому. Там, без сумн╕ву, вони зазнають ст╕льки мук, ск╕льки пос╕яли зла тут, на земл╕, сво╖ми лжемудрованнями, ск╕льки погубили простодушних сердець сво╓ю хитромудр╕стю. Як повчально для вс╕х нас, православних християн, цей гр╕зний прояв суду Божого над ╓ретиками й нев╕руючими! Це навча╓ нас твердо триматися вчення Православно╖ Церкви, свято дотримуватися в╕ри Христово╖, непорушно збер╕гати встановлен╕ Вселенською однодумн╕стю статути й правила християнського благочестя. В╕ра православна в╕дкрита нам у Слов╕ Божому; ╕стини ╖╖ визначили й ухвалили Вселенськ╕ Собори, ухвали яких, як голос Божий, зостаються незм╕нними на вс╕ часи, обов'язковими для всякого християнина. Н╕хто не ма╓ права зм╕нювати що-небудь в спов╕данн╕ православно-християнсько╖ в╕ри з власно╖ свавол╕. В╕ра Христова повинна бути ╓дина, як ╢диний Христос. Тому всякий повинен в╕рувати так, як навчили нас свят╕ апостоли, ╕ богоносн╕ пастир╕, ╕ вчител╕ Церкви. Апостол Павло, охороняючи галат╕йських християн в╕д захоплення в╕тром вчення самозваних учител╕в, писав: Але якби й ми або Ангел ╕з неба зачав благов╕стити вам не те, що ми вам благов╕стили, нехай буде проклятий! Як ми перше казали, ╕ тепер знов кажу: коли хто вам не те благов╕стить, що ви прийняли, нехай буде проклятий! (Гал. 1, 8-9). Ось як треба свято дотримуватися вчення Православно╖ Церкви, як╕й дов╕рено вс╕ словеса Бож╕, у яку, як у скарбницю, апостоли поклали все, що потр╕бно для спас╕ння. Ц╕нуй, християнине, дорогоц╕нну спадщину Православ'я, яка була непорушно затверджена на семи Вселенських Соборах; пам’ятай, що поза Церквою Православною не можливо знайти спас╕ння. Утримуй себе в╕д сп╕лкування з р╕зними су╓мудрими вчителями, що бажають зм╕нити благов╕сть Христову й в╕дторгнути в╕рних син╕в Церкви в╕д покори ╖╖ вченню й статутам. Захищай св╕й слух в╕д ╖хн╕х згубних сл╕в, ус╕ вони, як вороги в╕ри Христово╖, невидимим судом Божим уже позбавлен╕ сп╕лкування ╕з Церквою. Ус╕ вони немов от╕ сух╕ галузки, в╕дс╕чен╕ в╕д дерева, заблукан╕ в╕вц╕, що в╕дд╕лилися в╕д череди Христово╖, втратили свого пастиря й упали в непрох╕дну пр╕рву.

Прото╕╓рей Григор╕й Дьяченко
ПРОСТЕ ╢ВАНГЕЛЬСЬКЕ СЛОВО

 

 

Апостол (Д╕ян. XX, 16-18, 28-36)

16. Бо Павло захот╕в поминути Ефес, щоб йому не баритися в Аз╕╖, бо в╕н квапився, коли буде можливе, бути в ╢русалим╕ на день П'ятдесятниц╕.
17. А з М╕лету послав до Ефесу, ╕ прикликав пресв╕тер╕в Церкви.
18. ╤, як до нього вони прибули, в╕н промовив до них: Ви зна╓те, як ╕з першого дня, в╕дколи прибув в Аз╕ю, я з вами ввесь час перебував…
28. Пильнуйте себе та вс╕╓╖ отари, в як╕й Святий Дух вас поставив ╓пископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув В╕н.
29. Бо я знаю, що як я в╕д╕йду, то вв╕йдуть м╕ж вас вовки лют╕, що отари щадити не будуть…
30. ╤з вас самих нав╕ть муж╕ постануть, що будуть казати перекручене, аби т╕льки учн╕в тягнути за собою…
31. Тому то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день ╕ н╕ч безперестань навчав зо сл╕зьми ось три роки.
32. А тепер доручаю вас Богов╕ та слову благодат╕ Його, Який ма╓ силу будувати та дати спадщину, серед ус╕х освячених.
33. Н╕ ср╕бла, ан╕ золота, н╕ одеж╕ чи╓╖сь я не побажав…
34. Сам╕ зна╓те, що ц╕ руки мо╖ послужили потребам мо╖м та отих, хто був зо мною.
35. Я вам усе показав, що, працюючи так, треба пом╕ч давати слабим, та пам'ятати слова Господа ╤суса, бо В╕н Сам проказав: Блаженн╕ше давати, н╕ж брати!
36. Проказавши ж оце, в╕н навкол╕шки впав, та й ╕з ними вс╕ма помолився.

В останн╕й р╕к свого в╕льного пропов╕дування про Христа, перед святом П'ятидесятниц╕, св. апостол Павло був далеко в╕д ╢русалима. А свято це, особливо в ╢русалим╕, християни ще в╕д початку святкували з особливим благогов╕нням; у ╢русалим, де було з╕шестя Св. Духа на апостол╕в, до цього дня християни-прочани збиралися з далеких кра╖н. ╤ апостол Павло як м╕г посп╕шав на це свято й саме цього року бажав бути в ╢русалим╕, особливо тому, що в╕д Господа йому було в╕дкрито й призначено тут востанн╓ спов╕щати славу Божу й в╕ру в Христа, ╕ що п╕сля свята Великодня на нього чекають скорботи, узи, ланцюги, у яких його в╕дведуть з╕ Сходу на Зах╕д. Тож в╕н знав, що тепер в╕н востанн╓ йде дорогою в ╢русалим серед християнських аз╕йських жител ╕ Церков. А для його люблячого батьк╕вського серця важко було не бачитися з╕ сво╖ми духовними д╕тьми, яких в╕н навернув до Христа.
Гл. XX, в. 16-17. ╤ от в╕н, за браком часу не м╕г зайти у в╕домий у багатьох значеннях м╕сто Ефес, зупинився в м╕ст╕ М╕лет╕; ╕ сюди призвав ефеських пресв╕тер╕в, тобто священик╕в Церкви для того, щоб з ними нав╕ки попрощатися й сказати ╖м останн╓ пастирське слово. Його прощальна промова до ефеських священик╕в сповнена н╕жною любов’ю до духовних д╕тей ╕ найщир╕шим занепоко╓нням про те, що ╖х оч╕ку╓, як╕ небезпеки й вороги оточують ефеське сусп╕льство в╕руючих у Христа.
В╕рш 18. Прийшли до св. апостола Павла з Ефеса священики. Апостол спершу нагаду╓ ╖м про сво╓ життя серед них в Ефес╕, як в╕н там протягом трьох рок╕в день ╕ н╕ч ненастанно служив Господов╕ серед багатьох тяжких скорбот ╕ н╕чого не змовчав з того, що потр╕бно було для порятунку душ ефеських християн – але й всенародно, ╕ в приватних оселях, ╕ наодинц╕ пропов╕дував про все корисне у житт╕.
╤, як до нього вони прибули, в╕н промовив до них: Ви зна╓те, як ╕з першого дня, в╕дколи прибув в Аз╕ю, я з вами ввесь час перебував, ╕ служив Господов╕ з ус╕╓ю покорою, ╕ з рясними сл╕зьми та напастями, що сп╕ткали мене в╕д юдейсько╖ змови, як н╕чого корисного я не минув, щоб його вам зв╕стити й навчити вас прилюдно ╕ в домах. ╤ я св╕дчив юдеям та елл╕нам, щоб вони перед Богом покаялись, та вв╕рували в Господа нашого ╤╕суса Христа. (ст. 18-21).
Пот╕м св. апостол пов╕домля╓ ╖м про свою розлуку з ними, ╕ притому в╕чну; тому що деяк╕ особи в р╕зних Церквах, через дану ╖м прозорлив╕сть, пророкували йому, що його чекають у ╢русалим╕ узи й страждання (Д╕ян. XXI, 4, 11). Дух Святий, продовжував у промов╕ св. апостол Павло, в кожному м╕ст╕ засв╕дчу╓, кажучи, що кайдани та муки чекають мене (у ╢русалим╕)… Але я н╕ про що не турбуюсь, ╕ свого життя не вважаю для себе ц╕нним, аби но ск╕нчити дорогу свою та сво╓ служ╕ння, яке я одержав в╕д Господа ╤суса, щоб засв╕дчити ╢вангел╕ю благодат╕ Божо╖. ╤ ось я знаю тепер, що обличчя мого б╕льш не будете бачити вс╕ ви, м╕ж якими ходив я, пропов╕дуючи Царство Боже… Тому дня сьогодн╕шнього вам св╕дкую, що я чистий в╕д крови вс╕х, бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу! (Д╕ян. XX, 22-27). Дай Боже, щоб кожний християнин, йдучи з╕ св╕ту й прощаючись з╕ сво╖ми близькими, м╕г так спок╕йно, так рад╕сно дивитися на свою долю в загробному житт╕.
Святий апостол тут, у важку хвилину розлуки, передбачив ясно й про майбутн╕ розбрати й розколи у християнськ╕й Церкв╕ взагал╕, й Ефеськ╕й зокрема, а тому в╕н з особливою силою й перестер╕гав пресв╕тер╕в ефеських бути наперед уважними, з╕ркими й суворими до самих себе, щоб, пропов╕дуючи ╕ншим про уважн╕сть ╕ сувор╕сть, не викликати до себе неуважност╕ й презирства в╕д ╕нших.
В╕рш 28. Отже слухайте, пильнуйте себе та сво╓╖ отари, тобто духовних д╕тей, православних параф╕ян, над якими Дух Святим поставив вас охоронцями, щоб пасти, виховати ╖х у Православ'╖ й привести ╖х до Царства Небесного, в обител╕ Отця Небесного, яку приготував нам ╤╕сус Христос через Його хресн╕ страждання. Ефеськ╕ пастир╕ повинн╕ бути пильними й проявляти особливо посилену турботу, тому що Церкву Ефеську оч╕кують велик╕ небезпеки в╕д ворог╕в Православ'я.
В╕рш 29. Бо я знаю, казав апостол, що як я в╕д╕йду, то вв╕йдуть м╕ж вас вовки лют╕, що отари щадити не будуть…Що це за вовки? П╕д лютими вовками розум╕ють тут таких лиход╕╖в-людей, як╕ з╕ зв╕рством нападатимуть на все святе в християнств╕, на чесне життя смиренних християн, як╕ н╕кому не заважають, на Христове вчення, що твердо й в╕рно вони виконують. Благочестиве життя християн буде тривожити душ╕ людей розбещених ╕ мимовол╕ збуджувати ╖х, як голодних ╕ лютих вовк╕в, на винищування всього, що ╖м заважа╓ насолоджуватися життям ╕ споко╓м. ╤, на жаль, такими ворогами для в╕рних християн ефеських будуть сво╖ ж домашн╕ – теж християни ефеськ╕, але так╕, що прийняли християнство лицем╕рно, з розрахунк╕в або через необдумане захоплення. Ц╕ люди – вовки в овеч╕й шк╕р╕ – за життя апостола не см╕ли виявити свого нечестя. Так збува╓ться слово Христове: вороги людин╕ – домашн╕ ╖╖ (Мф. X, 36).
В╕рш. 30. ╤з вас самих нав╕ть муж╕ постануть, що будуть казати перекручене, аби т╕льки учн╕в тягнути за собою… ╤ Христос застер╕гав сво╖х учн╕в: Береж╕ться лжепророк╕в, як╕ приходять до вас в овечому одяз╕, а усередин╕ суть вовки хиж╕ (Мф. VII, 15). Тому особливо пастир╕ Церкви повинн╕ бути пост╕йно на сторож╕, пост╕йно, невсипно, под╕бно апостолов╕ Павлу, стежити за життям сво╓╖ пастви ╕ ненастанно навчати ╖х.
В╕рш 31. Тому то пильнуйте, продовжував св. апостол, пам'ятаючи, що я кожного з вас день ╕ н╕ч безперестань навчав зо сл╕зьми ось три роки..
В╕рш 32. А тепер доручаю вас Богов╕ та слову благодат╕ Його, Який ма╓ силу будувати та дати спадщину, серед ус╕х освячених, тобто серед ус╕х ╕стинних християн, що свято виконують сво╖ обов'язки ╕ цив╕льн╕, ╕ с╕мейн╕, ╕ церковн╕. Християнин ╕стинний намага╓ться жити сво╓ю чесною працею, сво╖ми зароб╕тками, не бажа╓ бути тягарем для ╕нших або жити на рахунок ╕нших, наприклад милостинею чи дармо╖дством. В╕н, навпаки, клопочеться, щоб з╕ сво╖х трудових засоб╕в прид╕лити на загальну користь що-небудь ╕ншим людям б╕дним, чесним, с╕мейним, слабким ╕ хворим. Так робив ╕ св. апостол Павло. В╕н казав про себе ефеським священикам, посилаючись на них:
В╕рш 33. Н╕ ср╕бла, ан╕ золота, н╕ одеж╕ чи╓╖сь я не побажав… (див. також Мф. X, 9-10). ╕ хл╕ба не ╖ли н╕ в кого даремно, говорить в╕н в ╕ншому випадку, але в перевтом╕ й напруженн╕ день ╕ н╕ч працювали, щоб не бути н╕кому ╕з вас тягарем (2 Фес. III, 8).
В╕рш 34. Сам╕ зна╓те, що ц╕ руки мо╖ послужили потребам мо╖м та отих, хто був зо мною. Хоча кожний апостол, за запов╕ддю Христовою, мав право одержувати засоби соб╕ в╕д в╕руючих, серед яких в╕н трудився (Мф. X, 10), але св. апостол Павло, не бажаючи давати приводу сво╖м численним пост╕йним ворогам до дор╕кання на нього, не користувався цим правом ╕ сво╖ми, нер╕дко всеношними, працями, сво╖м ремеслом в╕н прогодовував не т╕льки себе самого, але й сво╖х супутник╕в ╕ пом╕чник╕в у пропов╕дуванн╕ в╕ри Христово╖. А св. апостол Павло, за прикладом ╕нших с╕мейств ╓врейських, з молодих рок╕в був привчений батьками до ремесла, а саме – робити намети ╕з цапино╖ вовни, незважаючи на те, що його батьки з ранн╕х рок╕в готували й навчали свого обдарованого сина наук ╕удейських ╕ грецьких ╕ закону Божого; тому що у давн╕х ╕уде╖в було нав╕ть присл╕в'я: «Хто не навча╓ свого сина якого-небудь ремесла або мистецтва, той вчить його красти». ╤удейський звичай при вивченн╕ наук ╕ закону свого займатися й ремеслом мав на мет╕ не т╕льки те, щоб забезпечити себе засобами до зовн╕шнього життя, але й те, щоб приборкувати й утихомирювати шк╕дливий вплив чутт╓вост╕ на вище духовне життя людини. Таке значення ма╓ ремесло або мистецтво, землеробство, сад╕вництво, бдж╕льництво й т.п. за вс╕х час╕в. Завжди потр╕бно клопотатися про те, щоб був здоровий розум у здоровому, правильно розвиненому т╕л╕.
В╕рш 35. Я вам усе показав, каже св. апостол, що, працюючи так, треба пом╕ч давати слабим, та пам'ятати (не записан╕ н╕де ран╕ше за нього) слова Господа ╤╕суса, бо В╕н Сам проказав: блаженн╕ше давати, н╕ж брати!, тобто набагато краще й спасительн╕ше з любов╕ до ╕нших допомагати ╖м, робити безм╕рн╕ послуги, нав╕ть при чесн╕й прац╕ терп╕ти б╕дн╕сть ╕ нестаток, н╕ж багат╕ти й жити за рахунок ╕нших, приймати, наприклад, милостиню.
Цими словами зак╕нчив св. апостол свою прощальну бес╕ду – св╕й батьк╕вський запов╕т.
В╕рш 36. Проказавши ж оце, в╕н навкол╕шки впав, та й ╕з ними вс╕ма помолився – перед тим, як вирушити у св╕й безповоротний шлях ╕ через в╕чну розлуку.
Так св. апостол готувався в дорогу. В╕н помолився Богов╕ й при цьому бажав, щоб ефеськ╕ пресв╕тери разом ╕з ним ╕ за нього помолились. Так ╕ вс╕м ╕стинним християнам сл╕д починати добр╕ справи й, особливо, далек╕ подорож╕ молитвою сп╕льною – церковною. Бо дуже могутня ревна молитва праведного! (╤ак. V, 16). А нин╕, на жаль, досить нер╕дко й у православних християн нав╕ть далек╕ подорож╕ в╕дбуваються без молитов церковних, ╕ в╕д'╖зд проходить в ╕нших обставах, далеких в╕д християнського освячення й благословення. Але чи бува╓ блаженний ╕ благословенний шлях такий? Христос каже: без Мене не можете робити н╕чого (доброго) (╤н. XV, 5); Я ╓ шлях, ╕ ╕стина, ╕ життя (╤н. XIV, 6); Я Св╕тло (╤н. VIII, 12). Ход╕ть у св╕тл╕, щоб вас темрява не обгорнула. ╤ св. Православна Церква, як чадолюбива мати, бажаючи благословити сво╖х чад у подорож, ма╓ й особливий молебень про тих, хто вируша╓ у подорож.
Православн╕ християни! Батьк╕вський запов╕т св. апостола, що його не без мети проголосила свята Церква нин╕, стосу╓ться й нас.
А. ╤ ми, под╕бно ефеським християнам, повинн╕ бути уважними до себе, до збереження наших святих в╕рувань.
Б. ╤ серед нас, православних, ╓ чимало вовк╕в в овеч╕й шк╕р╕, готових розкрадати, перекручено тлумачити ╓вангельське вчення.
В. Але кожний ╕з нас, под╕бно апостолов╕, зобов'язаний в╕дс╕кати так╕ нам╕ри й спроби лжевчител╕в, незважаючи н╕ на що: н╕ на положення ╖х у сусп╕льств╕, н╕ на зв'язки в╕льнодумц╕в, н╕ на спор╕днення ╖х; не шкодуючи й свого життя, т╕льки б з рад╕стю зробити сво╓ служ╕ння.
Г. Кожний ╕з нас повинен жити сво╓ю чесною працею й розбудовувати сво╖ сили. Кожний трудися, роблячи сво╖ми руками корисне, щоб було ╕з чого прид╕ляти нужденному (Еф. IV, 28). А хто не хоче трудитися, той ╕ не ╖ж (2 Фес. III, 10). Ц╕нуйте час (Еф. V, 16), говорить св. апостол.
Д. Блага╓мо ж, браття, …пильно дбали жити спок╕йно, займатися сво╖ми справами та заробляти сво╖ми руками, як ми вам наказували… (1 Фес. IV, 10-11).
Е. Святий апостол поважав свята Господн╕. В╕н клопотався про те, щоб не пропустити святкування П'ятидесятниц╕ в ╢русалим╕. А ми? Як провадимо свята? чи квапимося, наприклад, у храм до л╕тург╕йного богослуж╕ння, чи посп╕ша╓мо? Один чолов╕к святу радий – до св╕тла п'яний; другий напередодн╕ свята п╕зно з'явився додому п╕сля розваг; не встиг в╕н ще в╕д╕спатися, як уже об╕дня ск╕нчилася. Трет╕й ма╓ ще приготуватися до прийому гостей або сам ╕де в гост╕. То чи ╓ час на храм тут? ╤ншому в церкв╕ то гаряче, то задушливо, то холодно й сиро, та й погода не гарна - хоча в гост╕ й по╖де ввечер╕. В ╕нших господарство на плечах – не до церкви у свято. Так ╕ йде життя християнина день у день, з тижня в тиждень. Тому храм, що ма╓ навколо себе не одну тисячу параф╕ян, т╕льки-но бачить у себе сотн╕; а то бува╓ й майже порожн╕м.
Ж. Св. апостол Павло з далеких м╕сць посп╕шав у ╢русалим, щоб не пропустити достопам'ятного й ус╕ма шанованого свята П'ятидесятниц╕. ╤ в нас ╓ добр╕ християни й християнки, як╕, будучи б╕льш-менш в╕льн╕ в╕д с╕мейних уз або цив╕льних обов'язк╕в, благочестиво зд╕йснюють далек╕ рел╕г╕йн╕ подорож╕ до святих м╕сць, наприклад у Соловки, тобто на Б╕ле море, у Соловецький монастир, у Ки╖в, на Афон, у Старий ╢русалим ╕ т.п. Але ж ╕ проти таких подорожей ╓ чимало осуд╕в.
Кажуть, що серед прочан ╓ багато таких, що без мети тягаються, промишляють ╕ т╕льки Христовим ╕менем прикриваються; так╕ прочани й прочанки, вертаючись на батьк╕вщину, при╖жджають не кращими, н╕ж були, а ╕нод╕ й г╕ршими. Тому що вони в╕д тако╖ подорож╕, наприклад у Старий ╢русалим, уважають себе людьми особливими, нер╕дко бажають видавати кожне сво╓ спостереження й уловлене на в╕тр╕ слово за ╕стину, обов'язкову вс╕м ╕ кожному. ╤нод╕ ц╕ особи приносять ╕з собою кам╕нчики – н╕бито з Йордану, яг╕дки п╕д ╕менем «сл╕з Богородиц╕», травички, тростинки, ╕ не т╕льки ╖х дарують, що начебто мають особливу силу, але й продають ╖х з великою вигодою для себе.
Проти цього заперечення важко щось сказати. Воно взяте з життя. ╤ дуже кривдно за ╕м'я православного, коли бачиш таких прочан. Але, з ╕ншого боку, не можна ж про вс╕х прочан говорити того. Дехто подорож до святих м╕сць, по╓днану ╕з труднощами шляху, з б╕дн╕стю засоб╕в до ╖ж╕, вважа╓ священною ╕ рят╕вною для душ╕ справою, що загладжу╓ ско╓н╕ гр╕хи; ╕ ╕нш╕ вертаються з подорож╕ рел╕г╕йного кращими християнами, якщо вони мали щастя розмовляти з яким-небудь високим подвижником ╕ нав╕ть виспов╕дати при ньому свою душу Господу. Тому не суд╕ть ╕ не кваптеся виголошувати вирок про богом╕лля й прочан взагал╕ – в чуж╕й душ╕ мов серед ноч╕. Та й кр╕м того, подорож взагал╕ розвива╓ людину.
Християнськ╕ народи незм╕нно ╕з в╕ку в в╕к вважають святою справою, потребою серця в╕дв╕дати святий град ╕ поц╕лувати ту землю, де стояли ноги ╤╕сусов╕. Чи╓ ж серце не здригнеться, пригадуючи, що Христос перен╕с за нас через наш╕ скверни – гр╕хи? Чия душа не розчулиться в╕д подяки Спасителев╕?
Але, браття, не обов'язково для кожного з нас в╕дв╕дування св. м╕ста ╢русалима! Зате нев╕дкладно ми зобов'язан╕ прагнути й пост╕йно йти благочестиво, неповоротно до гори С╕онсько╖, ╕ до м╕ста Бога Живого, до ╢русалима небесного (╢вр. XII, 22). Будемо пост╕йно поводитися так, начебто ми в дороз╕ до цього святого м╕ста, ╕ пост╕йно пам'ятати, що ми пост╕йного м╕ста не ма╓мо тут, а шука╓мо майбутнього! (╢вр. XIII, 14). Ангел Хранитель нехай буде нам у цих мандрах супутником до Христа, Який ╓ Шлях, ╤стина й Життя, ╕ без Якого не можна прийти в обител╕ Отця Небесного. Нехай благословить вас Господь ╕з такою ж рад╕стю прагнути до ╢русалима Небесного, з якою св. апостол Павло, знаючи про майбутн╕ скорботи, прагнув до ╢русалима земного, а пот╕м на небо до Христа (Флп. I, 23).

Прото╕╓рей Васил╕й Михайловський
ПОЯСНЕННЯ АПОСТОЛЬСЬКИХ ЧИТАНЬ