Головна сторінка
Зараз в еф╕р╕ 01:44

23:50

Автограф. Північний Кавказ. Ельбрус

23:05

Мовою танцю. Павло Вірський

23:00

Молитва Небесним силам

22:05

Наша Троя (о. Хортиця), сурдопереклад

22:00

Молитва Ангелу-Хранителю

21:20

Місце під сонцем. Ігумен Валеріан. Проповідь. Обійняти серцем

21:10

Територія добра

21:00

Літопис

20:25

Доля одна на двох

20:20

Дивосвіт

20:10

Вечір у Шишкиному лісі

20:00

Добре слово

19:50

Автограф. Я когда-то был сыном Земли... (К. Бальмонт)

19:40

Територія добра

19:30

Літопис

19:00

Пономарі

18:40

Дорога додому

18:15

14-плюс

18:10

Лавра Небесна

18:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

17:50

Автограф. Я не бував. (В. Симоненко)

17:25

Земля заповідна. Мандрівки EQVITES на Мадагаскарі

17:00

Рідні люди. Андре Лабан, Жак Ів Кусто

16:50

Літопис

16:30

Моє звірятко

16:20

День у Шишкиному лісі

16:15

Казки та історії

16:05

Добре слово

16:00

Дивосвіт

15:50

Образ доброчинності

15:25

Світи Івана Франка

15:15

Територія добра

15:05

Літопис

15:00

Молитва про примноження любові

14:35

Іспит на милосердя (сестринське служіння)

14:00

З історій про віру. Києво-Печерська Лавра. Патерик

13:40

В. Григорович-Барський. Подорожні замітки. Свята Гора Афон

13:10

З дивовижного світу дитинства

13:00

Твори. Живи. Люби

12:45

Літопис

12:25

Моє звірятко

12:20

Лавра Небесна

12:10

Територія добра

12:05

Образ доброчинності

12:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

11:45

Територія добра

11:40

Автограф. Світло мудрості Григорія Сковороди

11:00

Місце під сонцем. Григорій Філіпповський. Аксіома добра

10:45

Літопис

10:05

Иордания. Путь к небу

10:00

Лавра Небесна, сурдопереклад

09:35

Микола Лєсков. Сила віри

09:30

Територія добра

09:05

Петра. Рожева квітка Йорданії

09:00

Молитва за мир в Україні

08:45

Звіринецькі печери

08:05

Преподобний Нестор. Повернення додому

08:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

07:45

Ранок у Шишкиному лісі

07:35

Добре слово

07:30

Дивосвіт

07:25

Свята душа Григорія Сковороди

07:20

Пісня Богородиці

07:05

Літопис

07:00

Молитва перед початком доброї справи

06:15

Медіолан-Мілан

06:05

Лавра Небесна

06:00

Молитва Оптинських старців

05:50

Ансамбль Благовість. Хваліте ім'я Господнє

05:35

Помилуй мя, Боже (Світязький Петро-Павлівський монастир, Волинь)

05:15

Я прийняв рішимість. Митрополит Костянтин (Дьяков)

05:05

Осяйна пісня життя (Кіровоградський музей М. Кропивницького)

05:00

Молитва Отче наш

04:50

Житія святих. Жити для зустрічі з Христом, сурдопереклад

04:30

Ліван (Баламанд), сурдопереклад

04:00

Музей Миколи Леонтовича, сурдопереклад

03:25

Безмовна проповідь

03:15

Вірність Христу (храм свв. Новомучеників, Черкаська обл.)

03:00

Житія святих. Апостол і євангеліст Лука

02:40

Перлина Південного узбережжя Криму

02:25

Дорога до храму. Вівтар

02:10

Арлекін і філософ (М. Крушельницький)

02:00

Літо в Юрзуфі

01:40

Житія святих. Цариця Тамара

01:00

Місце під сонцем. Андрій Ткачов

00:40

Автограф. Кіммерійська акварель (М. Волошин)

00:00

Хотинська фортеця

Архів новин
2018
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2017
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2016
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2014
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2013
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2012
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2011
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2010
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2008
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2007
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
Останні новини

ДЕНЬ СВЯТО╥ ТР╤ЙЦ╤. П'ЯТИДЕСЯТНИЦЯ. Тлумачення ╢вангел╕я та Апостола

03.06.2017

╢вангел╕╓
(╤н. 7, 37-52; 8, 12)

 

Останнього великого дня свята стояв ╤сус ╕ проголосив, кажучи: Хто спраглий, ╕ди до Мене ╕ пий. Хто в╕ру╓ в Мене, у того потечуть р╕ки живо╖ води з нутра його.

П╕д час свята Кущ╕в, встановленого на згадку про благод╕яння Бож╕ ╓вреям п╕д час ╖хн╕х сорокар╕чних мандр╕в пустелею ╕, зокрема, на згадку про диво вибивання Мойсе╓м води з каменя, ╤сус Христос з'явля╓ться у храм╕. Це було в найурочист╕ший, останн╕й великий день свята, коли народ, залишивши кущ╕ (намети), збирався у храм╕, щоб зв╕дти роз╕йтися по сво╖х дом╕вках.
Жертва виливання води, що зд╕йснювалася первосвящеником, дала прив╕д ╤сусов╕ Христов╕ урочисто - стояв ╕ проголосив - повчати народ про благодатн╕ дари Святого Духа п╕д виглядом води живо╖. "Хто полум'ян╕╓ бажанням, - каже святитель ╤оанн Златоуст про ц╕ слова Спасителя, - спраглий ╕стини ╕ благодат╕ (тобто духовних потреб), ╕ди до Мене. Хто п'╓ в╕д Мене з в╕рою, сам отрима╓ задоволення, ╕ з нутра (тобто серця; Пс. 39, 9) його потечуть р╕ки води живо╖; в╕руючий стане джерелом, з якого черпатимуть щедр╕ дари - р╕ки - благодат╕ Святого Духа - води живо╖.
Це сказав В╕н про Духа, Котрого мали прийняти т╕, як╕ ув╕рували в Нього; бо ще не було на них Духа Святого, тому що ╤сус ще не був прославлений. ╢вангел╕ст поясню╓, що п╕д водою ╤сус Христос розум╕в дари Святого Духа, як╕ в ус╕й повнот╕ в╕руюч╕ повинн╕ отримати п╕сля прославлення, тобто п╕сля спокутування через хрест, яким, за словами святого ╤оанна Златоуста, людство примирене з Богом ╕ по в╕р╕ стало здатним приймати дари благодат╕.
Особист╕сть ╕ слова вчення Господа пробудили у багатьох в╕ру в ╤суса Христа як в Мес╕ю або як у пророка - предтечу Мес╕╖. ╤нш╕ не визнавали Його за Мес╕ю, оск╕льки Мес╕я прийде, на ╖хню думку, не з Гал╕ле╖, а з В╕фл╕╓ма. ╤ деяк╕ серед них хот╕ли схопити ╤суса Христа. Але нав╕ть слуги фарисе╖в, послан╕ схопити Христа, не насм╕лилися п╕дняти на Нього руку, виправдовуючись перед тими, хто послав ╖х, що н╕хто так не говорив, як говорить Цей Чолов╕к.
Народ цей, тобто неосв╕чений, неук у закон╕, сво╖м сп╕вчуттям ╤сусов╕ так дратував "осв╕чених" фарисе╖в, що вони у лют╕ хоча й вибухають прокляттям на натовп, який не зна╓ закону, однак розходяться по дом╕вках. Цього разу вони не зробили зла ан╕ Христу, ан╕ сп╕вчуваючому Йому та╓мному учнев╕ Його Никодиму.
Як╕ ж дари благодат╕, за якими кличе до Себе ╤сус Христос? По-перше, християнська ╕стина, яка, п╕знана розумом, стане ц╕лком доступна для розум╕ння лише тод╕, коли пот╕м, по-друге, проникне глибше за розум - у саме серце, стане надбанням серця ╕ вол╕. Тобто коли полюблять ╖╖, стануть жити за нею. ╤сус Христос прин╕с у св╕т нов╕ благодатн╕ вчення ╕ життя. У волод╕ння цим новим духовним св╕том нас вводить Дух Святий, в╕дроджуючи через Церкву наш╕ розум ╕ серце.
Цей новий св╕т ╓ св╕том св╕тла й ╕стини, св╕том правди, миру ╕ радост╕ про Дух Святий (Рим. 14, 17), або св╕том духовним, Божественним. На противагу цьому духовному св╕тов╕ ╓ св╕т земний, дружною з яким ╓ ворожнеча супроти Бога (Як. 4, 4; Рим. 8, 7; ╤н. 15, 19).

ДЕНЬ СВЯТОГО ДУХА
Понед╕лок
╢вангел╕╓ (Мф. 18, 10-20)

Гляд╕ть, щоб не було у вас презирства до одного з малих оцих; бо кажу вам, що Ангели ╖хн╕ на небесах завжди бачать обличчя Отця Мого Небесного.

Царство Христове на земл╕ в╕дкритися повинно було внутр╕шньо, духовно (Лк. 17, 20; 21, 31), у з’яв╕ Духа ╕ сили (1 Кор. 2, 4). А учн╕ Христа все ще не в╕дмовилися в╕д тод╕шн╕х юдейських мр╕янь, що ╤сус як Мес╕я стане основою могутнього земного царства на кшталт мирських царств, у якому будуть ╕ мирськ╕ почест╕. Так налаштован╕, вони заклопотан╕ питанням: Хто б╕льший у Царств╕ Небесн╕м? (Мф. 18, 1). Це питання дало Христов╕ прив╕д навчити учн╕в, а через них ╕ ус╕х нас, смиренню, яким в╕др╕зняються д╕ти з ╖хньою чистою душею ╕ незлобив╕стю.
За словами святителя ╤оанна Златоуста, дитя для Бога дорожче за ц╕лий св╕т. Зрозум╕ло, що ╤сус Христос був суворий до тих, хто спокуша╓ одного з малих оцих, а також суворо судив ╕ ус╕х, хто зневажа╓ тих, "як╕ зменшили себе до подоби дитяти заради Царства Божого", як╕ "багатьма сприймаються" б╕дними, незнатними ╕ зневаженими. Не зневажайте малих оцих, тобто принижених ╕ б╕дних, бо ╖м завжди служать ╕стоти вищ╕ й благородн╕ш╕, пост╕йно близьк╕ Царю Небесному, - Ангели-хранител╕ (╢вр. 1, 14; Д╕ян. 12, 15). Кр╕м того, заради них (Мф. 11, 28) прийшов на землю Син Людський, щоб знайти ╕ врятувати загибле. Коли хто-небудь ╕з гр╕шник╕в спаса╓ться, то рад╕сть на неб╕ бува╓ под╕бна до радост╕ господаря, який заради одн╕╓╖ в╕вц╕, що заблукала, залиша╓ дев'яносто дев'ять ╕ йде в╕дшукувати ту одну заблукалу, а коли знайде ╖╖, то рад╕╓ про не╖ б╕льше, н╕ж про дев'яносто дев'ять тих, що не заблукали. Под╕бно цьому ╕ Бог п╕клу╓ться про навернення гр╕шник╕в ╕ рад╕╓ про них б╕льше, н╕ж про тих, хто утвердився в доброчесност╕.
При цьому ╤сус Христос навча╓ розсудливому поводженню з тими, хто гр╕шить, дозволяючи в╕длучати ближнього (брата) п╕сля низки поступово випробуваних заход╕в: викриття наодинц╕, умовляння при св╕дках ╕, нарешт╕, оголошення в церкв╕ приходським зборам, або, як пояснюють Златоуст ╕ блаженний Феоф╕лакт, "представникам" Церкви - пастирям ╕ учителям. Якщо ╕ п╕сля того гр╕шник затято стоятиме у сво╓му, то буде в╕н тоб╕, як язичник ╕ митар, тобто не вважай затятого сво╖м братом, як заскн╕лого ╕ невил╕ковно хворого, припини з ним християнсько-братське сп╕лкування, щоб не заразитися його духовною хворобою.

Прото╕╓рей Григор╕й Дьяченко
ПРОСТЕ ╢ВАНГЕЛЬСЬКЕ СЛОВО

 

 

Апостол (Д╕ян. II, 1-11)

1. Коли ж настав день П’ятидесятниц╕, вс╕ вони були однодушно разом.
2. Аж раптом зчинився шум ╕з неба, наче в╕д бурев╕ю, ╕ виповнив увесь д╕м, де вони були.
3. ╤ з’явилися ╖м розд╕лен╕ язики, неначе полум’я вогню, ╕ спочили по одному на кожному з них.
4. ╤ виповнилися вс╕ Духом Святим ╕ почали говорити ╕ншими мовами, як Дух давав ╖м пров╕щати.
5. А в ╢русалим╕ були юде╖, люди побожн╕, ╕ в╕д усякого роду п╕д небом.
6. Коли зчинився цей шум, з╕брався народ, ╕ сталося зам╕шання, бо кожний чув ╖х, що говорили його власною мовою.
7. ╤ вс╕ вражалися ╕ дивувалися, й гомон╕ли пом╕ж собою: Оц╕, що говорять, х╕ба не вс╕ гал╕леяни?
8. Як же це так, що ми чу╓мо – кожний! – власну мову, з якою народилися?
9. Парфяни ╕ м╕дяни, елам╕ти, а також мешканц╕ Месопотам╕╖, Юде╖ та Каппадок╕╖, Понту й Аз╕╖,
10. Фр╕г╕╖ та Памф╕л╕╖, ╢гипту й л╕в╕йських земель, що належали до К╕рени, ╕ зайшл╕ римляни, юде╖ та прозел╕ти,
11. Кр╕тяни й арав╕йц╕, – ус╕ бо чу╓мо ми, що говорять про велик╕ д╕яння Бож╕ нашими мовами!

П╕сля вт╕лення ╕ воскрес╕ння Сина Божа з╕шестя Святого Духа ╕ заснування Церкви ╓, безперечно, найвизначн╕шою в ╕стор╕╖ та найщедр╕шою за насл╕дками под╕ю, яка, будучи сама - диво, в╕дбувалася у св╕т╕ в супровод╕ дивовижних явищ. Так, ми бачимо у н╕й не якусь в╕дособлену ╕ безсл╕дну под╕ю, але чудесну житт╓ву под╕ю - джерело незл╕ченних божественних д╕янь ╕ одкровень в ╕стор╕╖, джерело житт╓вого потоку, що струменить кр╕зь в╕ки ╕ поглина╓ться в╕чн╕стю.
Дух Святий, що в пер╕од старозав╕тний осявав лише час в╕д часу ╕ у визначеному м╕сц╕, ╕ до того ж т╕льки дек╕лькох особливих людей, п╕сля вознес╕ння Христа на небо назавжди вселився в сп╕льноту в╕руючих у Спасителя ╕ в╕дтод╕ д╕╓ в Церкв╕ Христов╕й Сво╖ми благодатними дарами, захищаючи ╖╖ в╕д ворог╕в ╕ спрямовуючи ╖╖ до сво╓╖ к╕нцево╖ мети.
Господь перед Сво╖м в╕дходом до Отця об╕цяв Сво╖м учням послати Духа ╕стини, Який буде з ними завжди. При цьому В╕н не дозволив ╖м в╕длучатися з ╢русалима до тих п╕р, поки не викона╓ться об╕цянка ╕ доки вони не будуть осяян╕ Духом Святим (Д╕ян. I, 4-5), тому що з С╕ону, за пророцтвом ╤са╖, повинен вийти для св╕ту закон, ╕ слово Господн╓ - з ╢русалима (╤с. II, 3).
Аби така р╕дк╕сна под╕я, яка слугувала початком епохи, стала враз в╕дома усьому св╕ту, Бог обрав одне з трьох великих свят ╓врейських, на яке зг╕дно ╕з законом звичайно приходили в ╢русалим юде╖ з усього св╕ту ╕ яке притому було прообразом заснування Церкви християнсько╖. Це було свято П'ятидесятниц╕. Воно мало у юде╖в двояке значення - ф╕зичне ╕ ╕сторичне.
П'ятидесятниця була рад╕сним, подячним за нов╕ жнива святом ╕ згадуванням Синайського законодавства, що було через с╕м тижн╕в п╕сля виходу з ╢гипту. ╤ те, ╕ ╕нше значення вкладене ╕ у християнське свято - П'ятидесятницю, оск╕льки цього дня в╕дбулися перш╕ жнива душ, що склали першу християнську Церкву, ╕ цього ж дня посл╕довники Христов╕ отримали благодатну силу для виконання нового, ╓вангельського закону.
Гл. II, ст. 1. У свято П'ятидесятниц╕, п╕сля воскрес╕ння ╕ вознес╕ння Господнього (у 34 р. по Р. X.), у нед╕льний день, Божа Мати, апостоли й ╕нш╕ учн╕ та учениц╕ Христов╕ (ус╕х сто двадцять ос╕б) (Д╕ян. 1,14, 16; II, 1) з благогов╕нням з╕бралися у звичайному сво╓му м╕сц╕ молитви, тобто, ймов╕рно, у як╕йсь частин╕ храмово╖ буд╕вл╕, можливо, у притвор╕ Соломоновому, де ╕ Христос бував ╕ навчав народ (╤н. X, 23), ╕ сам╕ апостоли згодом збиралися (Д╕ян. V, 12).
Ст. 2. Раптом о перш╕й годин╕ молитви, тобто о дев'ят╕й ранку, шум ╕з неба спов╕стив про урочисто об╕цяне ╕ гаряче оч╕куване сходження ╕ з╕слання Святого Духа, про заснування ново╖ сп╕льноти, що ма╓ св╕дчити про Христа всьому св╕тов╕. Як божественний закон на Сина╖ був урочисто проголошений серед грому, блискавиц╕ ╕ гучних трубних звук╕в (Вих. XIX, 16), так щось под╕бне сталося ╕ в день П'ятидесятниц╕. Шум ╕з неба, наче в╕д бурев╕ю, раптом виповнив святий д╕м молитви ╕, мовби в╕сник, пров╕стив про близьк╕сть надприродно╖ сили Божо╖.
Ст. 3. Дух Божий з╕йшов на молитовне з╕брання у вигляд╕ вогняних, розд╕лених один в╕д одного, язик╕в, як╕ ╕ спочили по одному на кожному з них.
В╕тер ╕ вогонь тут, очевидно, символи очищаючо╖, осяйно╖ й живильно╖ сили Божо╖ ╕ та╓мнич╕ передв╕сники об╕цяного хрещення Духом ╕ вогнем (Мф. III, 11), ╕ водночас вони «передзображали» високе натхнення пропов╕дник╕в в╕ри Христово╖ та житт╓дайну силу в ╖хн╕й майбутн╕й д╕яльност╕.
Ст. 4. Серед таких знаменних символ╕в ус╕ сто двадцять учн╕в, присутн╕ разом, виповнилися Духом Святим. Цим виразом визнача╓ться, власне, суть ╕ головна под╕я П'ятидесятниц╕. Учн╕ Христов╕ не лише були осяян╕, але вони стали органами Духа Святого.
У цю-от хвилину в╕дбулося, власне, саме богодухновення, яке просяка╓ не лише написан╕ згодом твор╕ння апостол╕в ╕ ╓вангел╕ст╕в, але й ус╕ ╖хн╕ усн╕ настанови, що д╕йшли ╕ до нас через благогов╕йне передавання в╕д покол╕ння до покол╕ння, з роду в р╕д, в╕ками, тобто шляхом передання. Тому що вони в пропов╕д╕ говорили, писали та д╕яли в╕д повноти Духа Святого (Мф. X, 20). Це надприродне натхнення було для них урочистою посвятою й призначенням на апостольське служ╕ння.
Дух ╕стини, що з╕йшов на апостол╕в, наставля╓ ╖х на всяку ╕стину, що стосу╓ться освячення, спас╕ння людини ╕ людства, тож апостоли у цьому в╕дношенн╕ були непогр╕шними пропов╕дниками, що збер╕гали, вт╕м, свободу ╕ в мисленн╕, ╕ в житт╕.
Перше з╕брання посл╕довник╕в Христових виповнилося Духа Святого. В╕дтод╕ воно ╕ склало першу християнську Церкву. З т╕╓╖ мит╕ Дух Святий не залиша╓ Церкву Христову, живучи у н╕й Сво╖ми дарами, як╕ В╕н дос╕ розда╓ кому, як ╕ коли хоче. Ц╕ дари Духа Святого збер╕гають, п╕дтримують, живлять Церкву Христову ╕ сприяють ╕ ╖╖ внутр╕шньому розвитку, ╕ зовн╕шньому поширенню через р╕зних ос╕б, що одержують ╖х в неоднаков╕й м╕р╕ й у р╕зних видах.
Перша д╕я Святого Духа в посл╕довниках Христових виявилася в необх╕дному для в╕ропропов╕дник╕в дар╕ мов, у митт╓в╕й здатност╕ говорити на р╕зних доти ╖м не знайомих мовах.
Ст. 4. Учн╕ Христов╕ почали говорити ╕ншими мовами, як Дух давав ╖м пров╕щати. Цей дар мов слугу╓ неодм╕нним, д╕╓вим засобом пропов╕дування ╕стини Христово╖ р╕зним народам. Але разом ╕з даром говорити р╕зними мовами апостоли, як вселенськ╕ учител╕, отримали ╕ дар сказання мов, тобто дар тлумачення […] того, що говорилося мовою ╕ноземною. Кр╕м того, розум апостол╕в ╕ перших пропов╕дник╕в отримав в╕д Духа Святого ╕ дар премудрост╕ – тобто дар научання ╕нших людей в╕р╕; слово розуму - дар якнайглибшого розум╕ння та╓мниць в╕ри; дар розр╕знення дух╕в - людей з добрим чи поганим спрямуванням духу. Воля ╖х сподобилася дару управляти Церквою, а також дару зц╕лень ╕ чудес. Нарешт╕, п╕сля з╕шестя Святого Духа апостоли об'╓дналися ╕ пройнялися союзом досконалост╕ - любов'ю до Христа ╕ людства, викупленого кров'ю Христа. Цю любов у них не могли похитнути ан╕ скорботи й утиски, ан╕ гон╕ння, ан╕ катування, ан╕ сама смерть. Апостоли, богодухновенн╕ такими дарами, були ╕стинними в╕сниками вчення Христового ╕ в╕дданими буд╕вничими Церкви Божо╖ на земл╕ серед людей.
Ст. 5 ╕ 6. Богодухновенн╕ апостоли, що на свят╕ П'ятидесятниц╕ у хвал╕ Бога виявили дар мов, здивували людей, як╕ з╕бралися довкола них. Набожн╕ юде╖, що прийшли в ╢русалим на свято з р╕зних кра╖н св╕ту: з Аз╕╖, Африки ╕ ╢вропи, з╕ всякого ╕сторичного народу п╕д небом - раптом почули, як гал╕леяни, люди, що за природою не вир╕знялися знанням мов, говорили р╕зними мовами, ╕ здивувалися цьому
(ст. 7) ╕, здивован╕ та спантеличен╕, говорили м╕ж собою: Оц╕, що говорять, х╕ба не вс╕ гал╕леяни?
(ст. 8) Як же це так, що ми чу╓мо з ╖х вуст кожний власну мову, у як╕й ╕ з якою народилися? (ст. 9) Ми, Парфяни ╕ м╕дяни, елам╕ти, а також мешканц╕ Месопотам╕╖, Юде╖ та Каппадок╕╖, Понту й Аз╕╖,
(ст. 10) Фр╕г╕╖ та Памф╕л╕╖, ╢гипту й л╕в╕йських земель, що належали до К╕рени, ╕ зайшл╕ римляни, юде╖ та прозел╕ти,
(ст. 11) кр╕тяни й арав╕йц╕, – ус╕ бо чу╓мо ми, що говорять, пропов╕дують, про велик╕ д╕яння Бож╕ нашими мовами!
Ст. 12. Ус╕ дивувалися; ╕ одн╕ не розум╕ючи казали: Що це означа╓? Не знали вони, як пояснити те, що чують ╕ бачать, ╕ тому з благогов╕нням чекали, що буде.
Ст. 13. А ╕нш╕ ╕накше поглянули на це дивне д╕ло. Як завжди ╕ скр╕зь ╓ люди, схильн╕ глумитися з предмета та явища, що викликають загальне благогов╕ння, так ╕ в день П'ятидесятниц╕ знайшлися зухвальц╕, що кепкували, мовляв, вони, тобто апостоли й ╕нш╕ разом з ними, напилися солодкого вина. Ймов╕рно, ц╕ насм╕шники були або люди, що стояли далеко в╕д богодухновенних ос╕б ╕, отже, не мали можливост╕ розр╕зняти звук╕в у мов╕ апостол╕в, або це були ╓русалимляни ╕ взагал╕ палестинськ╕ юде╖, як╕, не розум╕ючи ╕ноземних мов, сприйняли апостол╕в за нестямних, котр╕ втратили св╕дом╕сть.

Чому, православн╕, в╕дбува╓ться ╕ дос╕ проявля╓ться зл╕сне блюзн╕рство або легковажне осм╕яння в╕ри Христово╖, православно╖, - ╖╖ статут╕в, ╖╖ суголосних духов╕ вчення Христового обряд╕в, що мають св╕й початок в апостольських часах? Чому? Передус╕м - в╕д легковажного, не ц╕лком християнського у християн, с╕мейного виховання в молод╕ роки. По-друге, в╕д зумисно╖ антихристиянсько╖ або позахристиянсько╖ осв╕ти науково╖, внасл╕док чого душевна людина, ц╕лком в╕ддана св╕тов╕, матер╕╖, сповна не розум╕╓ того, що в╕д Духа Божого (I Кор. II, 14). Усе священне вида╓ться так╕й людин╕ юродством, дивакуватою, зайвою, безц╕льною, марною справою. При цьому ще не такий тяжкий гр╕х блюзн╕рства, якщо в╕н допуска╓ться через легковажн╕сть, через незлобиве неуцтво, а не з горд╕стю ╕ не з╕ зл╕сним вироком того, хто нахапався земно╖ мудрост╕. По-трет╓, осм╕яння священних ╕стин ╕ предмет╕в бува╓ в╕д з╕псованого серця й погано╖ моральност╕. Людин╕ розбещен╕й, що не бажа╓ виправитися, непри╓мно бачити ╕ чути про загробне життя, про суд, про муки. Ось вона ╕ почина╓ заглушати голос сво╓╖ сов╕ст╕, принижувати ╕ нав╕ть в╕дкидати Христове вчення, церковн╕ статути. По-четверте, ╓ блазн╕ й т╕, хто дозволя╓ соб╕ кепкування над священними Д╕ями ╕ над вченням християнським власне для того, аби покрасуватися перед сво╖ми знайомими, показати свою дотепн╕сть, свою грайлив╕сть ╕ пот╕шити публ╕ку. Але горе, горе тим, через яких спокуса у св╕т приходить (Лк. XVII, 1) ╕ розходиться далеко, далеко... Суд Божий рано чи п╕зно над такими виявиться; правда в╕зьме сво╓; брехня буде викрита. ╤ тим краще, чим швидше. ╤ св. апостол Петро, щойно дов╕дався про осуд ╖хнього надзвичайного стану, одразу ж став пояснювати, що з ними сталося, ╕ спок╕йно викрив несправедлив╕сть та недоречн╕сть кепкування над ними. Плодом пропов╕д╕ апостола Петра було навернення до Христа трьох тисяч чолов╕к того ж достопам'ятного дня П'ятидесятниц╕.

Таким чином, уже в перший день християнського життя склалася велика сп╕льнота в╕руючих у Христа. Деяк╕ з навернених, а також ╕ решта богомольц╕в-╓вре╖в, роз╕йшовшись п╕сля свята по дом╕вках в р╕зн╕ кра╖ни, стали розпов╕дати про чудесну под╕ю на свят╕ ╕ таким чином посприяли подальшому християнському благов╕стуванню далеко за межами ╢русалима. Таким-от шляхом Царство Боже на земл╕ - благодать Духа Святого - поширювалася ус╕ма просторами земл╕ та поселялася у серцях людей.
Не зм╕л╕ла ╕ нин╕ благодать Духа Святого. Вона ╕ сьогодн╕ проявля╓ться у надзвичайних дарах зц╕лення в╕д св. мощей, св. ╕кон по в╕р╕ прохач╕в. Вона ж сподобля╓ прозорлив╕стю душ╕ усам╕тнен╕, що зреклися св╕ту, прост╕, юродив╕, Христа ради. Без благодат╕ Духа Святого ми не творимо жодно╖ добро╖ справи. Усе чинить у нас В╕н ╕ бажання доброго, ╕ д╕яння доброго (Флп. II, 13). Сам Дух Святий допомага╓ нам ╕ молитися належно (Рим. VIII, 26). При всьому цьому В╕н же ╕ нагороджу╓ нас п╕д час молитви ╕ п╕сля не╖ рад╕стю, неземним миром у наш╕й душ╕.
Будемо ж з╕ смиренням приймати благодатн╕ знамення Духа Святого ╕, не приписуючи доброчесностей особисто соб╕, взиватимемо до Духа Святого, щоб В╕н не зневажив нами, очистив нас в╕д усяко╖ скверни.
«Царю Небесний, Ут╕шителю, Душе ╕стини, що всюди ╓си ╕ все наповня╓ш‚ Скарбе добра ╕ життя Подателю, прийди ╕ вселися в нас, ╕ очисти нас в╕д усяко╖ скверни, ╕ спаси, Благий, душ╕ наш╕».

Прото╕╓рей Васил╕й Михайловський
ПОЯСНЕННЯ АПОСТОЛЬСЬКИХ ЧИТАНЬ