Головна сторінка
Зараз в еф╕р╕ 02:01

23:50

Автограф. Північний Кавказ. Ельбрус

23:05

Мовою танцю. Павло Вірський

23:00

Молитва Небесним силам

22:05

Наша Троя (о. Хортиця), сурдопереклад

22:00

Молитва Ангелу-Хранителю

21:20

Місце під сонцем. Ігумен Валеріан. Проповідь. Обійняти серцем

21:10

Територія добра

21:00

Літопис

20:25

Доля одна на двох

20:20

Дивосвіт

20:10

Вечір у Шишкиному лісі

20:00

Добре слово

19:50

Автограф. Я когда-то был сыном Земли... (К. Бальмонт)

19:40

Територія добра

19:30

Літопис

19:00

Пономарі

18:40

Дорога додому

18:15

14-плюс

18:10

Лавра Небесна

18:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

17:50

Автограф. Я не бував. (В. Симоненко)

17:25

Земля заповідна. Мандрівки EQVITES на Мадагаскарі

17:00

Рідні люди. Андре Лабан, Жак Ів Кусто

16:50

Літопис

16:30

Моє звірятко

16:20

День у Шишкиному лісі

16:15

Казки та історії

16:05

Добре слово

16:00

Дивосвіт

15:50

Образ доброчинності

15:25

Світи Івана Франка

15:15

Територія добра

15:05

Літопис

15:00

Молитва про примноження любові

14:35

Іспит на милосердя (сестринське служіння)

14:00

З історій про віру. Києво-Печерська Лавра. Патерик

13:40

В. Григорович-Барський. Подорожні замітки. Свята Гора Афон

13:10

З дивовижного світу дитинства

13:00

Твори. Живи. Люби

12:45

Літопис

12:25

Моє звірятко

12:20

Лавра Небесна

12:10

Територія добра

12:05

Образ доброчинності

12:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

11:45

Територія добра

11:40

Автограф. Світло мудрості Григорія Сковороди

11:00

Місце під сонцем. Григорій Філіпповський. Аксіома добра

10:45

Літопис

10:05

Иордания. Путь к небу

10:00

Лавра Небесна, сурдопереклад

09:35

Микола Лєсков. Сила віри

09:30

Територія добра

09:05

Петра. Рожева квітка Йорданії

09:00

Молитва за мир в Україні

08:45

Звіринецькі печери

08:05

Преподобний Нестор. Повернення додому

08:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

07:45

Ранок у Шишкиному лісі

07:35

Добре слово

07:30

Дивосвіт

07:25

Свята душа Григорія Сковороди

07:20

Пісня Богородиці

07:05

Літопис

07:00

Молитва перед початком доброї справи

06:15

Медіолан-Мілан

06:05

Лавра Небесна

06:00

Молитва Оптинських старців

05:50

Ансамбль Благовість. Хваліте ім'я Господнє

05:35

Помилуй мя, Боже (Світязький Петро-Павлівський монастир, Волинь)

05:15

Я прийняв рішимість. Митрополит Костянтин (Дьяков)

05:05

Осяйна пісня життя (Кіровоградський музей М. Кропивницького)

05:00

Молитва Отче наш

04:50

Житія святих. Жити для зустрічі з Христом, сурдопереклад

04:30

Ліван (Баламанд), сурдопереклад

04:00

Музей Миколи Леонтовича, сурдопереклад

03:25

Безмовна проповідь

03:15

Вірність Христу (храм свв. Новомучеників, Черкаська обл.)

03:00

Житія святих. Апостол і євангеліст Лука

02:40

Перлина Південного узбережжя Криму

02:25

Дорога до храму. Вівтар

02:10

Арлекін і філософ (М. Крушельницький)

02:00

Літо в Юрзуфі

01:40

Житія святих. Цариця Тамара

01:00

Місце під сонцем. Андрій Ткачов

00:40

Автограф. Кіммерійська акварель (М. Волошин)

00:00

Хотинська фортеця

Архів новин
2018
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2017
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2016
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2014
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2013
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2012
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2011
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2010
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2008
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2007
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
Останні новини

Тиждень 7-й по П'ятидесятниц╕. Тлумачення ╢вангел╕я та Апостола

15.07.2017

╢вангел╕╓ 

(Мф. 9, 27–35)

Коли йшов ╤╕сус зв╕дт╕ля, за Ним сл╕дом ╕шли дво╓ сл╕пих ╕ кричали: помилуй нас, ╤╕сусе, Сину Давид╕в! Божественний Чудотворець, воскресивши дочку ╤а╕ра, вийшов з його будинку, супроводжуваний юрбами народу, який, незважаючи на заборону розголошувати, що в╕дбулося чудо, уже знав про те, що в╕дбулося в будинку начальника синагоги (Мф. 18—26; Мк. 5, 22— 43). За Господом нев╕дступно випливали два сл╕п╕, що дов╕далися про Його чудотворення, ╕, жадаючи одержати в╕д Нього зц╕лення, голосно кричали: Помилуй нас, ╤╕сусе, Сину Давид╕в! Називаючи Спасителя Сином Давидовим, вони виспов╕дали свою в╕ру в те, що В╕н ╓ оч╕куваний Мес╕я, тому що вираження «Син Давид╕в» р╕внозначно слову «Мес╕я». Але Господь начебто не звертав на них уваги, поки не прийшли в той будинок, куди Спаситель направив Св╕й шлях.
«Для чого так Христос змушу╓ сл╕пих ╕ти за Собою? – запиту╓ святий Златоуст. – Для того, щоб ╕ в цьому випадку навчити нас т╕кати людсько╖ слави. В╕н веде ╖х у будинок у нам╕р╕ зц╕лити наодинц╕. Це видно з того, що В╕н не вел╕в н╕кому казати. Чимало також це викрива╓ ╕уде╖в: сл╕п╕, позбавлен╕ зору, приймають в╕ру лише на слух, а ╕уде╖ бачать чудеса й запевняються у д╕йсност╕ ╖хн╕й власним зором, але чинять ╕накше». А для сл╕пих мовчання Господа служило випробуванням ╖х в╕ри.
Коли ж В╕н ув╕йшов у д╕м, сл╕п╕ приступили до Нього. ╤ говорить ╖м ╤╕сус: чи в╕ру╓те, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи! Господь ╤╕сус Христос як Серцев╕дець Бог знав ╕ ╖х в╕ру й бачив ╖хн╓ благогов╕ння; однак запитував – для того, щоб ми навчилися, що без в╕ри не да╓ться людин╕ н╕яко╖ благодат╕. «Не сказав, – говорить Златоуст, – чи в╕ру╓те, що Я можу вблагати Батька Мого... але сказав: чи в╕ру╓те, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи! В╕д усього серця в╕ру╓мо, що для Тебе, Воскресителя мертвих, усе можливо. Уже називають Його не Сином Давидовим, але ширяють думкою вище й спов╕дують Його владицтво».
Тод╕ В╕н доторкнувся до очей ╖хн╕х ╕ сказав: за в╕рою вашою нехай буде вам. ╤ в╕дкрилися оч╕ ╖хн╕...
«Наск╕льки в╕ри, – пише святитель Феофан Затворник, – наст╕льки Божо╖ сили. В╕ра приймач, вуста й вм╕стище благодат╕. Як леген╕ в одного бувають б╕льш╕, а в ╕ншого маленьк╕, ╕ т╕ б╕льше приймають пов╕тря, а ц╕ менше, так ╕ в╕ра в одного б╕льша, в ╕ншого менша, ╕ та б╕льше прийма╓ дар╕в в╕д Господа, а ця менше. Бог усюди ╓, усе охоплю╓ ╕ м╕стить, ╕ любить жити в душах людських; але входить у них не силом╕ць, хоч всемогутн╕й, а наче за запрошенням, тому що не прагне порушувати даровано╖ Ним людин╕ влади над собою або права хазяйнування в соб╕. Хто в╕дчиня╓ себе в╕рою, того сповню╓ Бог, а хто зачинив нев╕р'ям, у того не входить, хоч ╕ поблизу ╓.
Господи! Приклади ж нам в╕ру, тому що й в╕ра Тв╕й же дар. З нас же всякий повинен виспов╕дати: А я нем╕чний ╕ убогий (Пс. 69, 6)».

Прото╕╓рей Григор╕й Дьяченко

ПРОСТЕ ╢ВАНГЕЛЬСЬКЕ СЛОВО

Апостол

(Рим. XV, 1–7)

1. Ми, сильн╕, повинн╕ терп╕ти немоч╕ безсилих, а не соб╕ догоджати.
2. Кожен з нас повинен догоджати ближньому на благо, для повчання.
3. Бо й Христос не Соб╕ догоджав, але, як написано: «Лихосл╕в’я тих, що лихословили Тебе, впали на Мене».
4. А все, що написано було ран╕ше, написано нам на повчання, щоб ми терп╕нням ╕ вт╕шанням з Писання збер╕гали над╕ю.
5. Бог же терп╕ння ╕ вт╕хи нехай дару╓ вам бути в однодумност╕ м╕ж собою, за вченням Христа ╤╕суса,
6. щоб ви однодушно, ╓диними устами славили Бога ╕ Отця Господа нашого ╤╕суса Христа.
7. Тому приймайте один одного, як ╕ Христос прийняв вас до слави Божо╖.
Нин╕ в апостольському читанн╕ ми чули напучення св. апостола Павла до римських християн про вза╓мну допомогу, про доброзичливе ставлення ╕ сп╕вчуття сильних до слабких. В╕н говорить:
(гл. XV, в. 1) ми, сильн╕, повинн╕ терп╕ти немоч╕ безсилих, а не соб╕ догоджати. Це говорить апостол з того приводу, що в Рим╕ деяк╕ християни тримали себе так в╕льно, що обурювали ╕нших богом╕льних сво╓ю повед╕нкою. Наприклад, вкушали таку ╖жу, яку ╕нший християнин н╕защо не погоджувався або н╕коли, або у певний день споживати. Отже той, хто дозволив соб╕ необачно в╕льн╕сть, недоречну свободу серед ╕нших набожних людей, але недов╕рливих ╕ малоосв╕чених, спокушав ╖хн╕ душ╕ – виходить, шкодив ╖м. Але горе так╕й людин╕, через яку приходить спокуса(Мф. XVIII, 7).
Ми, сильн╕, повинн╕ терп╕ти немоч╕ безсилих. ╢ м╕ж християнами люди, сильн╕ в╕рою д╕яльною, благочестям. Таким людям навряд чи треба й нагадувати про поблажлив╕сть до ближнього. Усе життя ╖х ╓ самоприниження, безм╕рне терп╕ння, служ╕ння на користь ╕ншим ╕ для спас╕ння сво╓╖ душ╕. Ц╕ висок╕ особи, з власного досв╕ду знаючи, як важко сходити з одного ступеня в╕ри на ╕нший ╕, особливо, як важко починати подвиги християнськ╕, ум╕ють з╕ходити до немочей слабосильних в╕руючих, ум╕ють жал╕ти ╖х ╕ вибачати ╖м. Так╕ подвижники, в╕дмовившись в╕д самолюбства, соб╕ не догоджають.
В. 2. Але ╓ християни, сильн╕ т╕льки рел╕г╕йним знанням, правильно розум╕ють вони ставлення Бога Творця до миру й обов'язки людини до Бога. Поруч ╕з такими християнами живуть люди, що не мають н╕ правильного поняття про Бога, н╕ про сво╖ обов'язки до Нього й до близьких. Таких нем╕чних у в╕р╕ багато. ╢ чимало марнов╕рних, забобонних, схильних до волхвування чи гадання; ╓ слабк╕ ╕з п╕дозр╕ливою сов╕стю; ╓ спрагл╕ св╕тла Христового, але ще просв╕тилися.
В. 2. От до таких людей повинна спуститися людина, осв╕чена християнським вченням. Саме вона й повинна догоджати й служити ближньому, на благо, для повчання. Не можна насм╕хатися над марнов╕рством ближнього або нехтувати ним за його жалюг╕дн╕ рел╕г╕йн╕ думи; н╕, потр╕бно його терпляче вислухати й з любов'ю роз'яснити йому, що в╕н багато що хибно розум╕╓, що багато неправди в його в╕руваннях. ╤ пов╕рте, це добре, розумне слово, сказане темн╕й людин╕ в╕д любов╕, запалить у його душ╕ спрагу знання й усуне з не╖ чимало й ╕нших неправильних думок. Той, хто повернув ближнього з нев╕рно╖ пут╕ його, вряту╓ ╕ його, ╕ свою душу (Як. V, 19–20).
А як часто трапля╓ться дуже слушна нагода бути без особливих труднощ╕в корисним ближньому в його розвитку рел╕г╕йному й загальнолюдському! П╕д час кожно╖ звичайно╖ розмови в будинку або в подорож╕ можна пов╕домляти добр╕, корисн╕ в╕домост╕ ближньому. Тому ти, сильний рел╕г╕йним знанням ╕ осв╕чений в ╕нших галузях знань загальнолюдських! Люби того, хто менше зна╓, не насм╕хайся над ним, не нехтуй ним, жал╕й його й користуйся кожною нагодою просв╕тити людину темну, без хвастощ╕в, з╕ смиренн╕стю, не для того, щоб тебе за це хвалили, не тому, що цей вплив тв╕й на ╕нших лестить тво╓му самолюбству. Догоджайте ближньому, а не соб╕, на благо, для повчання. Нехай роз╕йдеться й роз╕лл╓ться в╕д вас, муж╕ вчен╕, св╕тло в╕ри й науки серед людей темних, але спраглих св╕тла!
╢ м╕ж нами сильн╕ багатством. Але незл╕ченна безл╕ч ╓ нем╕чних, безсилих у засобах до життя; майже всюди бачимо: чи смерть батька занурю╓ в убог╕сть сир╕т ╕ вдовицю, чи багатос╕мейн╕сть або хвороблив╕сть батька не да╓ можливост╕ зв╕льнитися в╕д б╕дност╕, чи пост╕йна хвороба родини, що потребу╓ л╕к╕в ╕ л╕кар╕в, вимага╓ пост╕йних ╕ надзвичайних витрат; чи важка необх╕дна осв╕та д╕тей – куп╕вля п╕дручник╕в ╕ сплата за навчання – в╕дн╕ма╓ останн╕ грош╕ з дому, а вдома не вистача╓ ╕нод╕ й хл╕ба черствого, насущного. Якщо хто вникав у положення цих нещасних, якщо в╕дв╕дував хоч раз так╕ нещасн╕ куточки-хатини, то чи ледь може хто з╕ спок╕йною сов╕стю весь час с╕дати за св╕й ситний, повний ст╕л, не прид╕ливши чого-небудь на щодня б╕дним. Тому ти, сильний багатством, прид╕ляй, прид╕ляй часточку тво╖х грошей на б╕дних, не дор╕каючи ╖м ╕ не докоряючи ╖м, ╕ не даючи в╕дчувати сво╓╖ сили. Св. апостол Павло говорить св. ╓пископов╕ Тимоф╕ю: Багатих у нин╕шньому в╕ц╕ наставляй, щоб вони були невисоко╖ думки про себе ╕ над╕ялись не на багатство непевне, а на Бога Живого, Який да╓ нам усе щедро для насолоди; щоб вони благод╕яли, багат╕ли добрими д╕лами, були щедр╕ ╕ радо д╕лилися (1 Тим. VI, 17–18).
╢ люди, сильн╕ владою. Влада да╓ться в╕д Господа для того, щоб над╕лений владою був ╕стинно Божим слугою на благо п╕длеглим (Рим. XIII, 4).
Чим вище влада, тим б╕льше у не╖ обов'язк╕в служити сусп╕льству, под╕бно тому, як чим вище дерево росте, тим б╕льше на ньому повинно бути плодово╖ ваги, тем глибше пуска╓ кор╕ння. Тому наск╕льки високий ти, наст╕льки й смиряйся (Сир. III, 18). Христос сказав Сво╖м учням: хто хоче бути б╕льшим м╕ж вами, нехай буде вам слугою; ╕ хто хоче бути першим м╕ж вами, нехай буде вс╕м рабом (Мк. X, 43–44).
Вникай же, над╕лений владою, у положення сво╖х п╕длеглих; люби ╖х, живи одним життям з ними, а не соб╕ догоджай; не спод╕вайся т╕льки шанування тво╓╖ персони, особливого поклон╕ння й вихваляння. Якщо ╓ в тоб╕ д╕йсн╕ досто╖нства й владна сила, то й без запоб╕гань, без домагань ╖х оц╕нять п╕длегл╕ й в╕ддадуть ╖м належне.
╢ ще сильн╕ сво╖м впливом, завдяки р╕дн╕, зв'язкам ╕ прадавньому родовому сусп╕льному становищу. Для таких людей слово, сказане в захист або при клопотанн╕ за слабкого, безневинного, б╕дного або хворого, н╕чого не значить; а це слово дорожче великих грошей. Саме таким впливовим людям творити добро й легко, ╕ зручно, аби т╕льки була сумл╕нн╕сть.
Отже, християни сильн╕, зносьте, приймайте й на сво╓ п╕клування немоч╕, недуги, недол╕ки, б╕дн╕сть безсилих, а не соб╕ догоджайте; кожен з нас повинен догоджати ближньому на благо, для повчання. (Рим. XV, 2).
В. 3. Тому що й сам Христос не Соб╕ догоджав, але В╕н, Бог, пожертвувавши Собою, упокорив Себе, прийняв образ раба через наш╕ поган╕ справи, через наш╕ гр╕хи; В╕н усе готовий перенести, аби т╕льки людину спасти. Сам╕ ми приготували нашому Спасителев╕ так╕ приниження й так╕ страждання, як ╕ написано у пророка й царя Давида про це. Давид говорить в╕д ╕мен╕ Христового: Лихосл╕в'я тих, що злословлять Тебе, Боже Отче, падають на мене. Тобто гр╕хи наш╕, ображаючи Бога, довели Христа до хреста. В╕н ╓ Агнець Божий, Який бере на себе гр╕хи св╕ту (╤н. I, 29). Христос д╕йсно через нас ╕ нашого заради спас╕ння з╕йшов з небес, вт╕лився в╕д Духа Святого й Мар╕╖ Д╕ви, став Людиною, перетерп╕в лихосл╕в'я, огуди, наклепи, гон╕ння, побо╖ й, нарешт╕, смерть – так що В╕н, Свят╕ший, Безгр╕шний, за наш╕ беззаконня з беззаконними поставлений. Таку-от любов Господь Всесильний, Всесвятий виявив до нас гр╕шних, нем╕чних. Чи не б╕льше ми, сам╕ люди не без порок╕в, повинн╕ бути поблажлив╕ до немочей брат╕в наших, як про те нагаду╓ нам ╕ Священне Писання?
В. 4. А все, що написано було ран╕ше в Старому Зав╕т╕, написано нам на повчання, у науку, для того, щоб ми, християни, терп╕нням, поблажлив╕стю до ╕нших ╕ вт╕шанням, повчальними уроками, ╕стор╕ями з╕ Священного Писання збер╕гали над╕ю, тобто «щоб ми не в╕дпали в╕д в╕ри, не ослабшали в н╕й при нещастях, що трапляються з нами, ╕нод╕ й тяжких. Багато треба нам звершити р╕зних подвиг╕в, ╕ внутр╕шн╕х ╕ зовн╕шн╕х, щоб ми, черпаючи зм╕цнення, наприклад, в ╕стор╕╖ Авраама, Йосипа й Якова, ╕ вт╕шання з╕ Священного Писання, мали терп╕ння й щоб, живучи в терп╕нн╕, перебували в над╕╖. Одне сприя╓ ╕ншому: терп╕ння над╕╖, над╕я терп╕нню; терп╕ння ж ╕ над╕я черпаються в Писанн╕».
Над╕я – лаг╕дна посланниця небес, заснована на Божому слов╕, окриля╓ нашу душу, п╕дносить ╖╖ до неба над ус╕ма житт╓вими негодами й скорботами, змушу╓ ╖╖ оч╕кувати соб╕ допомоги не в╕д людей, але в╕д Самого Господа; ╕ така-от над╕я не посоромить побожного – вона чиста в╕д марнов╕рств, вона перейнята ╕стинною в╕рою у Всемогутнього й Всеблагого Бога Отця. Вона в стародавност╕ дала силу Аврааму довго оч╕кувати виконання об╕цяння, вона настро╖ла його принести сина в жертву заради Господа, вона п╕дтримала ╤ова праведного серед жахливих його страждань. Так невже над╕я на Бога нин╕ безсила? Н╕, н╕!
В. 5. Бог же терп╕ння й вт╕шення, чудесний у святих Сво╖х старозав╕тних, нехай же дару╓ вам ╕ вс╕м нам бути в братньому однодумств╕ м╕ж собою, за вченням Христа ╤╕суса.
В. 6. Щоб ми однодушно, становлячи одну християнську родину, як члени т╕ла Христового, ╓диними устами славили Бога й Отця Глави нашо╖, Господа нашого ╤╕суса Христа. Як добре, як красиво, коли вс╕ брати живуть разом злагоджено! Там Господь запов╕да╓ благословення й життя на в╕ки (Пс. СХХХ╤╤, 1–3). ╤ д╕йсно, подивитесь на суперечност╕ й р╕знов╕р’я в середовищ╕ християн. Ск╕льки нин╕ р╕зних ╕нов╕рних сект ╕ р╕зних напрям╕в у нашому нещасному, жалюг╕дному рос╕йському розкол╕! ╤ з кожним роком народжуються, з'являються на св╕т╕ все нов╕, нов╕ галуз╕ з неправди. Уже такий звичайний х╕д неправди: досить людин╕ раз в╕дступити в╕д прямо╖ дороги куди-небудь уб╕к, ╕ пот╕м в╕н п╕де, очевидячки, прямо по ц╕й нов╕й дороз╕ й дума╓, що прямо йде до мети. А тим часом, з кожним кроком в╕н усе дал╕ й дал╕ в╕дходить в╕д шляху ╕стини й заходить по норовливо прокладен╕й стежц╕ в глухомань, у нетр╕, де може заблукати й загинути. ╤стор╕я й сучасне життя нам це п╕дтверджують буянням безл╕ч╕ ╓ресей ╕ сект. Так бува╓ й у царств╕ рослинному. В╕д прямого стовбура в╕дступа╓ г╕лка ╕, подовжуючись згодом, вона вже у вершин╕ дивиться зовс╕м в ╕ншу сторону. На ц╕й г╕лц╕ з'являються к╕лька нових паростей, як╕ теж, у свою чергу, розвиваються сво╓р╕дно. Але в деревах, принаймн╕, одна сила житт╓ва д╕╓ як у стовбур╕, так ╕ в г╕лках. А в людях р╕зномислячих, в ╕стотах в╕льних, хоча вони й називаються християнами, не в ус╕х бува╓ пом╕тно, щоб вони жили Христом ╕ в Христ╕. Шкодуючи про тих, що помиляються й в╕дпали в╕д ╕стини Христово╖, ми, православн╕, будемо збер╕гати твердо в╕ру, над╕ю й любов до Господа й сво╖х однов╕рц╕в особливо.
В. 7. Будемо приймати один одного, як Христос прийняв нас, тобто будемо жити у злагод╕ й поводитись ╕з ближн╕ми рад╕сно, з готовн╕стю пожертвувати для сусп╕льства християнського вс╕м, що ма╓мо у славу Божу. Полюбимо один одного, щоб однодумн╕стю, ╓диними устами спов╕дати Отця й Сина й Святого Духа, Тр╕йцю ╢диносущу й Нерозд╕льну.

Прото╕╓рей Васил╕й Михайловський
ПОЯСНЕННЯ АПОСТОЛЬСЬКИХ ЧИТАНЬ