Головна сторінка
Зараз в еф╕р╕ 15:41

23:45

Історія одного київського пам'ятника

23:05

Театр Лариси Кадирової

23:00

Молитва Небесним силам

22:05

Микола Олялін, сурдопереклад

22:00

Молитва Ангелу-Хранителю

21:40

Літопис

21:30

Автограф. Старий годинникар (Л. Костенко)

21:25

Територія добра

21:00

Церква і суспільство

20:30

Православний вісник

20:25

Слово Пастиря

20:20

Територія добра

20:10

Вечір у Шишкиному лісі

20:00

Добре слово

19:50

Несподівана Радість (ікона Божої Матері)

19:40

Територія добра

19:30

Літопис

19:00

Уроки щастя

18:30

Сувої Мертвого моря

18:10

Камені Єрусалима

18:05

Лавра Небесна

18:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

17:00

Повертаючи любов

16:45

Літопис

16:35

Спогади про маму (Василь Лопата)

16:25

День у Шишкиному лісі

16:20

Казки та історії

16:10

Добре слово

16:00

Дивосвіт

15:25

Микола Вінграновський. Губами теплими і оком золотим

15:15

Територія добра

15:05

Літопис

15:00

Молитва про примноження любові

14:00

Венеція. Видиме і сокровенне

13:40

Моє звірятко

13:30

Пісня Богородиці

13:00

Джерело мистецтв

12:45

Літопис

12:30

Румунська обитель полтавського старця

12:20

Духовні бесіди з професором О. І. Осиповим

12:15

Лавра Небесна

12:10

Територія добра

12:05

Образ доброчинності

12:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

11:40

Скит Пречистої

11:30

Слово Пастиря

11:25

Територія добра

11:00

Світ Православія

10:50

Літопис

10:25

Ліван (Баламанд), сурдопереклад

10:10

Окрилений Афон, сурдопереклад

10:05

Іконопис, сурдопереклад

10:00

Лавра Небесна, сурдопереклад

09:30

Спадщина Єлисея Плетенецького

09:10

Наука милосердя (С. Щербатюк)

09:05

Територія добра

09:00

Молитва за мир в Україні

08:45

Закон Божий

08:35

Ранок у Шишкиному лісі

08:25

Добре слово

08:20

Дивосвіт

08:05

Житія святих. Апостол і євангеліст Матфей

08:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

07:45

Чудотворний Касперівський образ Божої Матері

07:20

Спадщина Єлисея Плетенецького

07:05

Літопис

07:00

Молитва перед початком доброї справи

06:10

Літа молодії (Б. Мозолевський)

06:05

Лавра Небесна

06:00

Молитва Оптинських старців

05:05

Монастир Святих Царствених мучеників

05:00

Молитва Отче наш

04:50

Ніч у храмі (Болгарія), сурдопереклад

04:25

Житія святих. Просвітитель піднебесної імперії, сурдопереклад

04:00

Світильники пустелі (Єгипет), сурдопереклад

03:50

Житія святих. Святитель Лаврентій, єпископ Туровський

03:35

Острозька цитадель

03:00

Шлях до себе (В. Розстальний)

02:45

Житія святих. Перші святі землі Руської (свв. Борис і Гліб)

02:25

Тріполі. Православне свідчення на зрізі часів

02:00

Зодчество

01:40

Автограф. Журба і радість (О. Гончар)

01:00

Місце під сонцем. Богдан Глузд - людина смаку

00:50

Автограф. У пошуках істини (художник М. Ге)

00:00

Ірина Левитська. Все моє з собою

Архів новин
2018
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2017
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2016
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2014
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2013
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2012
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2011
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2010
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2008
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2007
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
Останні новини

Тиждень 13-й по П’ятидесятниц╕. Тлумачення ╢вангел╕я та Апостола

02.09.2012

 ╢вангел╕╓

(Мф. 21, 33-42)

╢вангельське читання пропону╓ нам притчу Христову про злих виноградар╕в, як╕, отримавши в╕д хазя╖на влаштований виноградник, не захот╕ли в╕ддавати вчасно плод╕в його посиланим до них рабам ╕ били, ╕ вбивали останн╕х; пот╕м, коли хазя╖н прислав до них сина свого з над╕╓ю, що посоромляться сина мого, простягнули свою зухвал╕сть до того, що вир╕шили убити сина-спадко╓мця, щоб оволод╕ти його спадком; ╕, схопивши його, вивели геть з виноградника ╕ убили. За вироком слухач╕в притч╕, хазя╖н лиход╕╖в цих покара╓ ╖х злою смертю, а виноградник в╕ддасть ╕ншим виноградарям, як╕ в╕ддаватимуть йому плоди, вчасно. ╤╕сус Христос п╕дтвердив цей вирок, пославшись на стародавн╓ пророцтво про кам╕нь, який в╕дкинули буд╕вельники, але який зробився главою кута, бо це - в╕д Господа.
Загальний зм╕ст притч╕ зрозум╕лий для нас, як зрозум╕ли його ╕ слухач╕ Христов╕. Виноградник - це обране Богом сусп╕льство людське, ╤зра╖ль, який насаджений, захищений ╕ керу╓ться продуманим п╕клуванням за посередництва закону (огорожа), жертв (точило), храму (вежа). Але цей виноградник не залишений сам по соб╕. В╕н ма╓ приносити плоди хазя╖ну - життя добре ╕ праведн╕ справи. Обробляти виноград поставлен╕ роб╕тники - кер╕вники. Горе тим вождям народним, як╕, забувшись, привласнюють соб╕ надбання Боже; не волю Господа творять, але шукають зд╕йснення сво╖х жадань. Воля Господня зд╕йсниться, але т╕, що зневажають ╖╖ сильно постраждають. Так, вожд╕ стародавнього ╤зра╖лю, забувши, що ╖м на збер╕гання ╕ оброб╕ток в╕дданий народ ╓врейський, творили свою волю, б'ючи пророк╕в Божих, ╕ довершили сво╓ противлення Богов╕, прикувавши до хреста Сина Божого, маючи нам╕р у сво╖х руках утримати надбання Боже. Але кам╕нь, знехтуваний цими буд╕вельниками дол╕ народно╖, - Христос - став главою кута: В╕н створив Свою Церкву, з огорож╕ яко╖ виганяються т╕, що опираються Йому. А виноград Св╕й, В╕н в╕ддав ╕ншим роб╕тникам - кер╕вникам.
Мова Христова про кам╕нь ╓ посиланням на 117-й псалом. У цьому псалм╕ Давид дяку╓ Богов╕ в храм╕ п╕сля позбавлення влади ворог╕в сво╖х. Держава ╓врейська пор╕вню╓ться там з буд╕влею, буд╕вельниками яко╖ були Саул ╕ стар╕йшини. Кам╕нь, в╕д якого вони в╕дмовились, був Давид, якого пот╕м Сам Бог поклав на перше м╕сце, зробивши царем ╕ переможцем.
З ц╕╓╖ притч╕ ╕ для нас повчання. Тепер ми склада╓мо надбання Боже - Божий виноградник, нам передали промисельн╕ турботи, щоб ми приносили плоди - життя богоугодне, за Божими запов╕дями. В╕д Бога поставляються роб╕тники - кер╕вники, кер╕вники: це наш╕ духовн╕ пастир╕, п╕д кер╕вництвом яких п╕дв’яжемось виконувати волю Божу, щоб уникнути тако╖ зло╖ дол╕, яку приготували для себе зл╕ виноградар╕ з притч╕ Христово╖. 

Прото╕╓рей Григор╕й Дьяченко
ПРОСТЕ ╢ВАНГЕЛЬСЬКЕ СЛОВО

Апостол

(1 Кор. XVI, 13-24)

13. Пильнуйте (не сп╕ть), ст╕йте у в╕р╕, будьте мужн╕ й непохитн╕.
14. Нехай усе у вас д╕╓ться з любов'ю.
15. Прошу вас, браття: ви зна╓те родину Стефанову, що вона ╓ започаток Аха╖, ╕ що вони присвятили себе на служ╕ння святим;
16. Будьте й ви шанувальниками таких ╕ до кожного, хто сприя╓ ╕ працю╓.
17. Я т╕шуся з приходу Стефана ╕ Фортуната, ╕ Аха╖ка: вони для мене вашу в╕дсутн╕сть заступили,
18. Бо вони м╕й ╕ ваш дух заспоко╖ли. Шануйте таких.
19. В╕тають вас церкви Аз╕йськ╕; в╕тають вас гаряче в Господ╕ Акила й Прискилла з домашньою ╖хньою церквою.
20. В╕тають вас ус╕ брати. В╕тайте один одного святим поц╕лунком.
21. Мо╓, Павлове, в╕тання власноручне.
22. Хто не любить Господа ╤╕суса Христа, анатема на нього, Маран-ата
23. Благодать Господа нашого ╤╕суса Христа з вами,
24. ╤ любов моя з ус╕ма вами у Христ╕ ╤╕сус╕. Ам╕нь.

Звичайно, коли хто з ким розлуча╓ться на невизначений час, то в останн╕ хвилини розлуки т╕, що розлучаються роблять один одному най╕стотн╕ш╕ розпорядження; нагадують найголовн╕ш╕ доручення, про як╕ була мова ран╕ше. Так ╕ св. апостол Павло, написавши св╕й перший великий, багатозм╕стовний лист до коринфянам, в самому к╕нц╕ його знову нагаду╓ ╖м про головн╕ ╖х обов'язки зважаючи на рел╕г╕йн╕ настро╖ в ╖х м╕ст╕.
Усе це послання складалося з роз'яснень р╕знор╕дних питань про в╕ру, ╖╖ силу ╕ слабк╕сть, про любов християнську у застосуванн╕ до р╕зних обставин життя. А у к╕нц╕ свого послання св. апостол говорить вже коротше про тверд╕сть у в╕р╕ ╕ про любов християнську, взагал╕. Ось про те наказ апостола :
Гл. XVI, 13. Брат╕я, не сп╕ть же, не сп╕ть, не др╕майте, береж╕ть себе самих; навколо вас багато злод╕╖в ╕ розб╕йник╕в, ╕ найманих псевдовчител╕в, що шукають де б прол╕зти; уважно охороняйте святиню серця свого.
Ст╕йте ж у в╕р╕. Будьте в╕рн╕ тому Христову вченню, яке чули в╕д апостол╕в Христових, яке свято збер╕га╓ться в Церкв╕ Православн╕й через в╕рних пастир╕в ╖╖.
Ст╕йте у в╕р╕: чи можливо зупинитися у в╕р╕, чи можливо стояти всьому св╕ту на тих ╕стинах в╕ри, як╕ запов╕дан╕ нам в╕с╕мнадцять в╕к╕в тому? Час, говорять, нада╓ сво╓ повчання; бувають з роками нов╕ в╕дкриття, досл╕дження, ╕нод╕ нов╕ думки або ц╕л╕ напрями нових думок, неоч╕куваних, не передбачених н╕бито ран╕ше. Наприклад, нин╕ говорять, що св╕т ╕сну╓ не восьму тисячу рок╕в, а вже десятки м╕льйон╕в рок╕в, так що ╕ цифр таких для вимови нема╓.
Чому ж так думають? А на п╕дстав╕ пласт╕в в земл╕. Ось деяк╕ вчен╕ стали вважати, що такий-то пласт земл╕ м╕г утворитися не ╕накше, як через тисяч╕ рок╕в; для ╕ншого пласта потр╕бн╕ десятки тисяч рок╕в, а для ╕ншого - т╕льки сотн╕ рок╕в. ╤ за ц╕╓ю думкою споруджу╓ться ц╕лий ряд л╕точислень: одн╕ вчен╕ говорять, що св╕т сто╖ть б╕льйони рок╕в, ╕нш╕, поскромн╕ше, визначають м╕льйонами або десятками тисячол╕ть. Сам╕ вчен╕ ще не домовились, ск╕льки покласти тисячол╕ть. А уся ця плутанина походить в╕д того, що в утворенн╕ пласт╕в земл╕ хочуть бачити т╕льки д╕ю само╖ природи з ╖╖, частково вже пом╕чених, закон╕в, а про Самого Винуватця, що дав ц╕ закони, замовчують. Сили природи зв╕дки прийшли до не╖? Не сама ж видима природа дала соб╕ сили! Ми у св╕т╕ не бачимо н╕чого такого, що б отримувало буття саме по соб╕, без причини, в╕д самозародження, як деяк╕ буреслови припускали нещодавно. Для Творця ж природи, для Всемогутнього дати пластам таку або ╕ншу щ╕льн╕сть ╕ прекрасне розташування коштувало т╕льки одного слова ╕ одн╕╓╖ мит╕. В╕н сказав - ╕ збулося, повел╕в В╕н - ╕ все прекрасним чином створилося (Пс. СХХХХУШ, 5). Справедливо свого часу сказала одна розумна людина при погляд╕ на чудовий Божий св╕т: "╢ багато, друг Горац╕о, в природ╕ такого, про що ╕ не снилося нашим мудрецям". ╤ нав╕ть неможливо вим╕ряти усю велич всесв╕ту нашими людськими силами ╕ засобами.
А з ╕ншого боку, чи багато прибутку для питання про порятунок душ╕ в╕д того, якщо вона д╕зна╓ться, що св╕т видимий ╕сну╓ не восьму тисячу рок╕в, а б╕льше? Саме до таких неб╕бл╕йних питань та повчань в╕дносяться ╕ думки про безумовну свободу (л╕берал╕зм, анарх╕зм), про р╕вн╕сть статей (еманс╕пац╕я), про шлюбне життя, майнове сп╕лкування (комун╕зм), про замогильну долю людини, н╕бито не таку, як про не╖ написано в слов╕ Божому (сп╕ритизм). Таких думок ╕ навчань у св╕т╕ так само багато, як гад╕в в мор╕; ╖м ╕ числа нема╓ (Пс. СШ, 25).
Але при цьому найкраще для людини стояти, як на тих╕й пристан╕, на скел╕ берега - на в╕р╕ Христов╕й. У вченн╕ ╓вангельському, роз'ясненому апостолами, д╕йсно м╕ститься усе необх╕дне для спас╕ння. У н╕м висловлен╕ ус╕ д╕╓слова життя в╕чного. ╤ тому достатньо для нашо╖ душ╕ в╕рувати в те, що вс╕ю╓ Христос через апостол╕в ╕ св. Православну Церкву. Тому, православн╕ християни, ст╕йте у в╕р╕ православн╕й, не захоплюйтеся р╕зними сучасними повчаннями ╕ вимогами - за цими сучасними думками, все одно як за модою, не вженешся. Не б╕да, що вас назвуть в╕дсталими, несучасними, не ц╕лком, а т╕льки односторонньо осв╕дченими (н╕би-то ╓ всеб╕чно досв╕дчен╕, так╕, що поглинули усю земну мудр╕сть!). Не б╕да, якщо нам не вдасться все, що оточу╓ нас в област╕ мистецтв, наприклад в театрах ╕ музеях, оглянути. Адже не насититься око в╕д зору, в╕д розгляду всього у св╕т╕ ц╕кавого. ╢диною ╓, та й завжди буде, на потребу - це в╕ра Христова, так чудово прикрашена обрядами в Церкв╕ наш╕й, що так р╕зноб╕чно пояснена апостолами ╕ св. отцями впродовж в╕к╕в.
Людина при в╕р╕ ╕стинн╕й, незважаючи на спокуси, що оточують ╖╖, або житт╓в╕, ╕сторичн╕ перевороти, сто╖ть неураженою, твердою, под╕бно до скел╕ серед бурхливих хвиль або под╕бно до керманича, що трима╓ться за як╕р. Небезп╕дставно як╕р вважа╓ться оплотом серед бурь ╕ символом над╕╖ та в╕ри.
Продовжуйте ж стояти у в╕р╕, люди, слухнян╕ Православн╕й Церкв╕; вст╕йте у в╕р╕, що колива╓ться; мужайтеся в н╕й, легкодух╕, поступлив╕ перед чужою думкою, особливо ос╕б, що мають або владу, або силу уявного знання. Затверджуйтеся, якщо ви легкодух╕, прикладами людей, твердих у в╕р╕ ╕ вченн╕ ╤╕суса Христа, ╕ умовляннями апостольськими. ╤з спокусниками ╕ в╕льнодумцями даремно не витрачайте сл╕в; в╕ддаляйтеся в╕д них, намагайтеся ясн╕ше ╕ краще п╕знати свою в╕ру, ╕, п╕знавши ╖╖, вам не так страшно буде бачити спокусу ╕ чути в╕льн╕ розмови. А в╕льнодумц╕в в Кор╕нф╕ було немало.
Немало було у кор╕нфських християн ╕ парт╕й р╕знохарактерних; вони керувались не духом Христовим, не духом любов╕, миру ╕ вза╓мно╖ поблажливост╕; що виникали через самозакохан╕сть ╕ п╕дтримувалися почуттям гордост╕ та високо╖ зарозум╕лост╕, про це апостол вже писав коринфянам. ╤ оск╕льки без любов╕, сп╕вчуття добра ╕ поблажливого ставлення до немоч╕ сусп╕льство бува╓ нем╕цне, то св. апостол у к╕нц╕ послання нагаду╓ про любов Христову, про ╕стинну любов до ближн╕х як основу ╕ силу ус╕х доброчеснот, як виконання закону (Рим. XIII, 8-10), як союзу досконалост╕ (Кол. III, 14).
Ст. 14. Нехай усе у вас д╕╓ться з любов'ю. Це означа╓: чи "Сварить хто, чи пану╓ хто або служить, чи вчиться хто або учить - все, все ма╓ робитися з любов'ю, бо усе згадане в посланн╕ зло серед кор╕нфських християн п╕шло в╕д зневаги до любов╕. Якби любов'ю не знехтували, то вони не гордилися б ╕ не говорили б : я Павлов, я Аполлосов (1 Кор. I, 12); якби християнська любов була м╕ж ними, то вони, християни, не йшли б судитися до язичник╕в, краще, не судилися зовс╕м; якби вона була м╕ж ними, то вони не зневажали б нем╕чних брат╕в, не розд╕лялися б, не хвастали б, не присвоювали духовних дарувань". Тому все нин╕ нам бува╓ з любов'ю. А в нас самих любов╕, любов╕-то християнсько╖ замало.
Вдив╕ться у наше повсякденне життя. Чи багато в нас терплячост╕ у поводженн╕ з оточуючими нас р╕дними? Чи не часто ми робимо зауваження, вимага╓мо негайного виконання наших бажань без жодно╖ уваги до положення наших п╕длеглих? А нин╕шн╕ суди чи не бувають завален╕ справами по зневаз╕ чест╕, по образ╕, нанесен╕й не д╕╓ю, а т╕льки словом? Х╕ба вже у буденному житт╕, при частих з╕ткненнях ╕ при поривчастому характер╕ або сп╕шност╕ у справах, можна пост╕йно стримувати слово? ╤ нав╕ть зневагу словом не можемо вибачити! Що ж п╕сля цього у нас християнського, як можемо називати себе християнами? Один звук без духу, один цв╕т без плоду? Ах, брати, брати, ╕ все ж усе нам да╓ться з любов'ю!
Чи треба нагадувати вам минулу долю християнства? Чи не проливалася кров християнська у боротьб╕ християнських народ╕в м╕ж собою через ображену самозакохан╕сть? Однак, дух всепрощення, дух терпимост╕ ╕ любов╕, що доходить до самопожертви, пом╕ча╓ться трохи ╕ нин╕. Для чого, через що суперечки, сварки, розбрати, пот╕м розколи ╕ боротьба? Чи доводять вони до добра? Чи не краще у мир╕ благо влаштувати сво╓ життя - ╕ с╕мейне, ╕ громадське? Благословенний народ, що насолоджу╓ться миром!
Мир сприя╓ розвитку християнства та ╕нших громадських сил - просв╕тництву, промисловост╕, винах╕дництву ╕ взагал╕ благоденствуванню народу. А при цьому, звичайно, в достатку зовн╕шньому народ б╕льш охочим ╕ сп╕вчутлив╕шим бува╓ до ближнього, н╕ж при сво╖х власних недол╕ках. Отже, якщо любов до Христа - Джерела добра - охоплю╓ серце людини, тод╕ в╕н намага╓ться сам в╕дшукати шлях до добра або скористатися п╕дходящими обставинами для доброчесност╕. Тому ╕ св. апостол, звертаючи коринфян до любов╕, вказу╓ ╕ на ос╕б, б╕льш за вс╕х г╕дних тако╖ любов╕, сп╕вчуття та поваги.
Ст. 15. Прошу вас, браття: ви зна╓те родину Стефанову, що вона ╓ за початок в╕р╕ та благочестю в Аха╖, ╕ що вони себе ╕ сво╓ майно ц╕лком п╕сля прийняття християнства присвятили себе на служ╕ння святим, тобто православно в╕руючим. С╕м'я Стефанинова завжди була гостинна. Вона перш за вс╕х в област╕ Аха╖, де столицею був Кор╕нф, ув╕рувала в Христа. Мало того, вона тверд╕ше ╕ краще за вс╕х засво╖ла християнство, ╕ вела життя благочестиве, та в╕ддала себе на служ╕ння ближньому; приймала у себе в будинку задарма, годувала за св╕й рахунок християн-богомольц╕в або тих хто подорожував у сво╖х важливих справах. ╤, що особливо заслугову╓ уваги, так це те, що вона таке життя обрала соб╕ назавжди.
Отже, через ц╕ чудов╕ риси в ус╕й Аха╖ с╕мейство Стефаниново мало найб╕льшу повагу. Але, ймов╕рно, ╕ тод╕ воно не уникнуло заздрощ╕в, пересуд╕в, р╕знор╕дного злого наклепу за свою доброчесн╕сть; засуджувалося у лицем╕рств╕, святенництв╕. Таке явище зустр╕ча╓ться ╕ нин╕. Почни людина, що нещодавно жила не краще, не чист╕ше, не свят╕ше за ╕нших, - почни вона каятися у гр╕хах, виправляти життя, уникати поганого колишнього сусп╕льства, ходити част╕ше в церкву ╕ доброчесно жити, ╖╖ одразу ж назвуть ханжею, пустосвятом ╕ надовго затаврують цими ╕менами. Зл╕ше стануть в╕дноситися до його розмов з р╕зними особами, ╕нод╕ бувають готов╕ п╕дслуховувати його розмови, стежити за поглядом, в╕зитами та в╕дв╕дуваннями. ╤ кому ж яка справа до нього? Але зл╕сть вже не розбира╓ н╕ засоб╕в зд╕йснення мети, н╕ розумного в╕дношення до людини, що взялася за розум ╕ творить соб╕ порятунок. Те ж було ╕ з с╕м'╓ю Стефаниновою. Тому св. апостол ╕ спонука╓ слухач╕в та читач╕в посланням до любов╕ ╕ заклика╓ до поважного ставлення щодо с╕м'╖ Стефаниново╖.
Будьте ╕ ви шаноблив╕ до таких. Слухайтеся ╖х сл╕в. Насл╕дуйте ╖х ╕ допомагайте робити добро. Сприяйте ╕ грошовими пожертвуваннями, ╕ т╕лесним служ╕нням; сп╕лкуйтеся з ними, щоб полегшити ╖м працю, бо якщо вони матимуть сп╕вроб╕тник╕в, то доброчесн╕ справи простягатимуться на б╕льшу к╕льк╕сть людей. Кор╕ться таким та ╖х запрошенням до благод╕йност╕, ╕ не т╕льки ╖м, але будьте шаноблив╕ ╕ до всяко╖ людини, що сприя╓ ╖м у розвитку та зм╕цненн╕ любов╕ до ближнього ╕ п╕клуванн╕ про тих, хто цього потребу╓. Виявляйте повагу до трудящих разом з с╕м'╓ю Стефаниновою на терен╕ громадсько╖ благод╕йност╕.
Б╕дн╕сть ╕ хвороба - це два бич╕ громадського життя; отже, мають бути усуненими в народ╕ громадськими ж силами. Здоров╕ ╕ багат╕! Допомож╕ть б╕дному ╕ хворому. ╤ слава богу, що у нас на Рус╕ нин╕ виникають сусп╕льства за сусп╕льствами з ц╕лями благод╕йними. ╥м треба виявляти ╕ повагу, ╕ справжн╓ сп╕вчуття.
А чи зна╓те ви, як прикро бува╓ бачити байдуж╕сть ос╕б до загально╖ добро╖ справи, до установи, наприклад, учбового закладу, наче в╕н необх╕дний т╕льки для тих, хто заснову╓ його...
Ст. 16. Будьте ж шаноблив╕ до вс╕х таких ╕ до всякого сприяючого та трудящого в загальнокорисн╕й справ╕, як╕, наприклад, були при Павлов╕ - Стефан ╕ його супутники, що принесли до Павла в Ефес немало питань ╕ подиву в╕д кор╕нфських християн. Ц╕ три представники з Кор╕нфа по любов╕ до сво╖х городян залишили м╕сто, с╕м’╖ ╕ в╕дправилися у далеке м╕сце - в Ефес. Нав╕що? Для того, щоб роз'яснити рел╕г╕йн╕ питання, що займали, а ╕нод╕ ╕ хвилювали християн в Кор╕нф╕. Спонукав ╖х ╕ шлях не легкий.
З яким почуттям апостол Павло м╕г прийняти ╖х, як не з почуттями радост╕, як дорогих гостей з далеко╖ кра╖ни ╕ притому що прийшли з питання щодо порятунку душ╕ ╕ про життя християнське? При╓мно батьку чути розумн╕, допитлив╕ питання сина. Так, ╕ нав╕ть б╕льш рад╕сно, було ╕ св. апостолов╕ бачити та слухати трьох коринфян. Апостол говорить:
(ст. 17) Я т╕шуся з приходу Стефана ╕ Фортуната, ╕ Аха╖ка: вони для мене вашу в╕дсутн╕сть заступили; з ними як вашими представниками я побачився, поговорив ╕ н╕бито з ус╕ма вами бачився.
Ст. 18. Бо вони м╕й ╕ ваш дух заспоко╖ли. Тому що пов╕домили мен╕ щиро точн╕ в╕домост╕ про ваше життя; представили мен╕ ваш╕ питання, як╕ ╖м були роз'яснен╕ мною. В одних з вас я бачу тверд╕сть ╕ ревн╕сть за в╕рою, в ╕нших слабк╕сть, але разом ╕ бажання бути твердими. Чутка про цю слабк╕сть тривожила люблячу душу апостола Павла. Але прийшли з Кор╕нфа люди, розпов╕ли усе як ╓ ╕ заспоко╖ли дух св. апостола. Ц╕ ж три особи мали заспоко╖ти ╕ дух коринфян, тому що повинн╕ були доставити ╖м в╕рне роз'яснення питань, пов╕домити про полум'яну любов апостола до них гр╕шних ╕ таким чином поселити спок╕й та╕ бадьор╕сть в сумн╕ душ╕ коринфян, що гр╕шили. Шануйте ╕ ви, християни, таких, будьте ╖м вдячн╕.
В останн╕х п'яти в╕ршах свого послання св. апостол посила╓ кор╕нфським християнам поклони ╕ в╕тання в╕д християн Мало╖ Аз╕╖, з м╕ста Ефеса, зв╕дки в╕н ╕ писав Перше послання до Коринфян. В╕н говорить:
(ст. 19) В╕тають вас через мене церкви Аз╕йськ╕; тобто церкви Мало╖ Аз╕╖. В╕тають вас гаряче в Господ╕, у дус╕ християнському, в╕дом╕ у Коринф╕ за добротою Акила й Прискилла з домашньою ╖хньою церквою, тобто з ус╕ма християнами, що збираються у ╖хньому будинку або ╖х с╕мейство (Рим. XVI, 4).
Ст. 20. В╕тають вас через мене ус╕ братии, тобто ус╕ християни, що оточували апостола; християни ╕з самого початку любили називатися братами, в╕рними, святими та ╕ншими ╕менами.
Що ж означа╓ це в╕тання або, як то кажуть, укл╕н? "Кланяйтеся тому-то", - говорять у нас; а по священному вираженю треба писати: в╕тайте. Що ж це означа╓? В╕тання або укл╕н, що посила╓ться через ╕ншу особу або в лист╕, що виража╓ добру пам'ять про того, кого в╕тають, сп╕вчуття йому, ╓днання духу ╕ взагал╕ ряд будь-яких побажань. Отже, в╕тання в╕д Аз╕йських Церков Кор╕нфськ╕й радить коринфянам ц╕нувати однодумн╕сть з ╕ншими Церквами ╕ любов до не╖ останн╕х. Тому, продовжу╓ апостол коринфянам, В╕тайте один одного.. поц╕лунком, але святим. Не яко ╤уда ц╕луйте ближнього; виражайте в╕тання не за пристойн╕стю т╕льки, не на словах або рухах(жестах) т╕ла, але самою справою доводьте один одному повагу, християнську, святу любов, а не ц╕лування т╕льки губне; припин╕ть порожн╕ сварки ╕ розбрати.
Полюб╕ть як ╕ ран╕ше один одного та спов╕дуйте ╓диного Визвольника Христа, не в╕ддаючи перевагу одному апостолов╕ перед ╕ншим.
Ст. 21. Мо╓, Павлове, в╕тання власноруч п╕дписую в цьому лист╕. А до цього св. апостол т╕льки говорив в лист╕, а писав його ╕ншим. Для в╕рност╕ ж ╕ достов╕рност╕ листа в╕н сам п╕дписав його, засв╕дчивши свою любов до коринфян ╕ зводячи на них благословення Боже. Але у к╕нц╕ свого листа апостол, закликаючи до ╓динов╕рства, до миру, при╓днав ╕ загрозу:
(ст. 22) Хто не любить Господа ╤╕суса Христа, анатема на нього, Маран-ата, той буде в╕длучений в╕д сусп╕льства в╕рян за сво╓ малов╕р’я, псевдовчення ╕ неблагочестивого життя. ╤ це збудеться неодм╕нно: маран-афа, тобто прийде Господь - Праведний Суддя - ╕ кожному воздасть по справах. Злим людям тод╕ буде страшно ╕ скорботно.
Ст. 23. Та буде ж з вами в╕дтепер ╕ назавжди благодать Господа нашого ╤╕суса Христа.
Ст. 24 ╤ любов моя з ус╕ма вами у Христ╕ ╤╕сус╕. Ам╕нь.
Пильнуйте ж ╕ ви, брати; ст╕йте у в╕р╕ православн╕й, та буде у вас все - будь-яке слово або справа - з любов’ю християнською.
 

 

Прото╕╓рей Васил╕й Михайловський
ПОЯСНЕННЯ АПОСТОЛЬСЬКИХ ЧИТАНЬ