Головна сторінка
Зараз в еф╕р╕ 17:07

23:50

Автограф. Північний Кавказ. Ельбрус

23:05

Мовою танцю. Павло Вірський

23:00

Молитва Небесним силам

22:05

Наша Троя (о. Хортиця), сурдопереклад

22:00

Молитва Ангелу-Хранителю

21:20

Місце під сонцем. Ігумен Валеріан. Проповідь. Обійняти серцем

21:10

Територія добра

21:00

Літопис

20:25

Доля одна на двох

20:20

Дивосвіт

20:10

Вечір у Шишкиному лісі

20:00

Добре слово

19:50

Автограф. Я когда-то был сыном Земли... (К. Бальмонт)

19:40

Територія добра

19:30

Літопис

19:00

Пономарі

18:40

Дорога додому

18:15

14-плюс

18:10

Лавра Небесна

18:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

17:50

Автограф. Я не бував. (В. Симоненко)

17:25

Земля заповідна. Мандрівки EQVITES на Мадагаскарі

17:00

Рідні люди. Андре Лабан, Жак Ів Кусто

16:50

Літопис

16:30

Моє звірятко

16:20

День у Шишкиному лісі

16:15

Казки та історії

16:05

Добре слово

16:00

Дивосвіт

15:50

Образ доброчинності

15:25

Світи Івана Франка

15:15

Територія добра

15:05

Літопис

15:00

Молитва про примноження любові

14:35

Іспит на милосердя (сестринське служіння)

14:00

З історій про віру. Києво-Печерська Лавра. Патерик

13:40

В. Григорович-Барський. Подорожні замітки. Свята Гора Афон

13:10

З дивовижного світу дитинства

13:00

Твори. Живи. Люби

12:45

Літопис

12:25

Моє звірятко

12:20

Лавра Небесна

12:10

Територія добра

12:05

Образ доброчинності

12:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

11:45

Територія добра

11:40

Автограф. Світло мудрості Григорія Сковороди

11:00

Місце під сонцем. Григорій Філіпповський. Аксіома добра

10:45

Літопис

10:05

Иордания. Путь к небу

10:00

Лавра Небесна, сурдопереклад

09:35

Микола Лєсков. Сила віри

09:30

Територія добра

09:05

Петра. Рожева квітка Йорданії

09:00

Молитва за мир в Україні

08:45

Звіринецькі печери

08:05

Преподобний Нестор. Повернення додому

08:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

07:45

Ранок у Шишкиному лісі

07:35

Добре слово

07:30

Дивосвіт

07:25

Свята душа Григорія Сковороди

07:20

Пісня Богородиці

07:05

Літопис

07:00

Молитва перед початком доброї справи

06:15

Медіолан-Мілан

06:05

Лавра Небесна

06:00

Молитва Оптинських старців

05:50

Ансамбль Благовість. Хваліте ім'я Господнє

05:35

Помилуй мя, Боже (Світязький Петро-Павлівський монастир, Волинь)

05:15

Я прийняв рішимість. Митрополит Костянтин (Дьяков)

05:05

Осяйна пісня життя (Кіровоградський музей М. Кропивницького)

05:00

Молитва Отче наш

04:50

Житія святих. Жити для зустрічі з Христом, сурдопереклад

04:30

Ліван (Баламанд), сурдопереклад

04:00

Музей Миколи Леонтовича, сурдопереклад

03:25

Безмовна проповідь

03:15

Вірність Христу (храм свв. Новомучеників, Черкаська обл.)

03:00

Житія святих. Апостол і євангеліст Лука

02:40

Перлина Південного узбережжя Криму

02:25

Дорога до храму. Вівтар

02:10

Арлекін і філософ (М. Крушельницький)

02:00

Літо в Юрзуфі

01:40

Житія святих. Цариця Тамара

01:00

Місце під сонцем. Андрій Ткачов

00:40

Автограф. Кіммерійська акварель (М. Волошин)

00:00

Хотинська фортеця

Архів новин
2018
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2017
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2016
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2014
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2013
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2012
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2011
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2010
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2008
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2007
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
Останні новини

Тиждень 14-й по П’ятидесятниц╕. Тлумачення ╢вангел╕я та Апостола

08.09.2012

 
╢вангел╕╓
(Мф. 22, 1–14)

╢вангельська притча про шлюб царського сина зобража╓ прикликання вс╕х людей у Царство Небесне – Церкву Христову спасенну. Як притчовий цар на шлюб сина свого, так кличе Бог усякого на бенкет в╕ри в ╕м’я Свого ╢динородного Сина. Але под╕бно тому, як у притч╕ перш╕ зван╕ гост╕, почесн╕ громадяни, знехтували запрошенням, зробленим завчасно, ╕ на останн╕й заклик при початку бенкету в╕дпов╕ли в╕дмовою, нав╕ть образивши й побивши посланих до них царських слуг, – так ╕ обраний народ ╓врейський, стол╕ттями готувався до вступу в Царство Мес╕╖, а в останн╕й момент не п╕шов на заклик Христа, у Його Церкву, попередньо зневаживши вмовляннями пророк╕в Божих.
Розгн╕ваний цар у притч╕ вбив нешанобливих громадян ╕ м╕сто ╖х спалив. Под╕бне перетерп╕ли й ╕уде╖ при руйнуванн╕ ╢русалима. На м╕сце недостойних ран╕ше званих гостей скликав цар гостей з вулиц╕. Цим випадковим учасникам бенкету, мабуть, ╕ дан╕ були шлюбн╕ шати. Такий був звичай, так ╕накше й не можна було б зрозум╕ти царя, що дор╕кнув одному з гостей, що вв╕йшов без цього шлюбного одягу.
Це скликання випадкових гостей зображу╓ прикликання в Церкву митар╕в ╕ гр╕шник╕в, а пот╕м язичник╕в. Однак для вступу в Церкву в╕д кожного потр╕бно одягтися в шлюбний одяг, пропонований царем – Богом. Це – чистий одяг душ╕, обмито╖ благодаттю хрещення й в╕дродженням приготовано╖ на благ╕ справи. Таке вбрання одяга╓ться на всякого, хто вступа╓ в Церкву, знаком чого й у нас служить б╕ла одежа новохрещеного. Але це од╕яння душ╕ вимага╓ оп╕ки в╕д само╖ людини, щоб бути чистим.
Зневажив шлюбними шатами один з гостей царевих, ув╕йшов на бенкет, не маючи од╕яння шлюбного, ╕ був вивержений геть, засуджений на плач ╕ скрег╕т зуб╕в. Так само не може залишитися учасником Царства Божого жоден хрещений, якщо сво╓ю працею й ретельн╕стю не буде обер╕гати в соб╕ чистоти щиросердечно╖, якщо не буде п╕клуватися про зд╕йснення добрих справ. Ряту╓ Господь, приводить у Св╕й чертог усякого, але в╕дбува╓ться спас╕ння неодм╕нно за добров╕льно╖ участ╕ й сприяння само╖ людини. Мало – т╕льки знати це, мало лише в╕рувати в Бога, спод╕ваючись, що В╕н Сам нас спасе, як ╕ в нас говорять ╕ дерзають учити деяк╕ християни, як╕ помиляються, – сектанти; н╕, потр╕бно, прийнявши в╕рою благодать Божу, самому потрудитися для свого спас╕ння, щоб ця благодать не пропала в нас.
Знав недбайливий г╕сть ╕з притч╕, що потр╕бно бути на царському бенкет╕ в шлюбному одяз╕, одержав його, але не надяг. Кр╕м недбальства й неуважност╕ до благод╕йника-царя не було в нього причин до тако╖ повед╕нки, тому й не м╕г в╕н н╕чого сказати на перший, ще не гр╕зний, але лаг╕дний док╕р: друже, чому ти вв╕йшов сюди, не маючи вес╕льного одягу? ╤ за те, що, знаючи, що йому робити потр╕бно, не зробив, – в╕н покараний. Так, виходить, ╕ ми не можемо спод╕ватися лише на свою в╕ру в Бога, але зобов’язан╕ показати цю в╕ру справами сво╖ми.

Прото╕╓рей Григор╕й Дьяченко
ПРОСТЕ ╢ВАНГЕЛЬСЬКЕ СЛОВО

Апостол

(2 Кор. ╤, 21–24; ╤╤, 1–4)

21. А Той, Хто утверджу╓ нас ╕з вами у Христ╕ ╕ Який помазав нас, ╓ Бог,
22. В╕н ╕ поклав печать на нас, ╕ дав запоруку Духа в серця наш╕.
23. Бога кличу в св╕дки на душу мою, що, жал╕ючи вас, я дос╕ не приходив до Коринфа,
24. не тому, н╕би ми беремо владу над в╕рою вашою; але ми сприя╓мо радост╕ ваш╕й: бо в╕рою ви тверд╕.

1. Отже, я вир╕шив сам у соб╕ не приходити до вас знову у смутку.
2. Бо коли я засмучую вас, то хто звеселить мене, як не той, хто засмучений мною?
3. Те саме я ╕ писав до вас, щоб, прийшовши, не мати смутку в╕д тих, за яких мен╕ належало рад╕ти, бо за вс╕х вас певний, що моя рад╕сть ╓ рад╕сть ╕ для вс╕х вас.
4. В╕д велико╖ скорботи ╕ туги серця я писав вам з великими сльозами не для того, щоб засмутити вас, але щоб ви п╕знали мою надм╕рну любов до вас.

Святий апостол Павло наприк╕нц╕ першого свого послання до коринфян пов╕домив ╖х, що йому бажано невдовз╕ бути в них (1 Кор. XVI, 5–6). Але, зважаючи на обставини й особлив╕ спонукання, в╕н не м╕г виконати сво╓╖ об╕цянки найближчим часом. Людина припуска╓, а Бог розпоряджа╓. Вороги ж Павлов╕, бачачи, що Павло не виконав сво╓╖ об╕цянки в точност╕, стал╕ говорити про нього, що в╕н ╕ взагал╕ не дотриму╓ свого слова, – говорить одне, а робить ╕нше, та таке й вчення його: то вчить так, то ╕накше. Ось так ворожнеча любить ╕з мухи робити слона, через один вчинок робити висновок про всю повед╕нку людини й чорнити ╖╖, хоча ╕нше в його житт╕ в╕дбува╓ться й по не залежних в╕д нього обставинах або по спонуканнях добрих, але не в╕домих ╕ншим.
╤з приводу цих, пущених у Коринф╕, пересуд╕в, для п╕дтримки добрих, дов╕рливих християн св. апостол ╕ написав другого листа до коринфян. В╕н заспокою╓ ╖х ╕ в той самий час викрива╓ зл╕ язики й серця.
В╕н майже клятвено зав╕ря╓ в щирост╕ сво╖й, у чистот╕ й незм╕нност╕ свого вчення: В╕рний Бог, що наше слово до вас не було ╕ «так», ╕ «н╕». Бо Син Божий, пропов╕даний, ╓ завжди Один, ╓ самосуща ╤стина; ╕, отже, ми серед вас п╕д впливом Духа Святого говорили т╕льки одну чисту ╕стину, яку ╕ я, ╕ ви в спас╕ння наше збер╕га╓мо дос╕ по милост╕ Бож╕й (2 Кор. I, 18–20).
Гл. I, в. 21. Той, Хто утверджу╓ нас ╕з вами у Христ╕ сво╓ю благодаттю, ╕ Який помазав нас, да╓ нам вдосталь дар╕в Духа Святого ╓ Господь Бог. Отже, у вченн╕ й у збереженн╕ ╕стини ми забезпечен╕ в╕д омани. Господь над╕лив нас дарами Сво╖ми под╕бно тому, як у Старому Зав╕т╕ В╕н через помазання ╓ле╓м давав потр╕бну силу Духа Святого царям, первосвященикам ╕ пророкам.
В. 22. В╕н ╕ поклав печать на нас, тобто В╕н у д╕ях подарував так╕ в╕дчутн╕ й переконлив╕ св╕дчення Сво╓╖ Божественно╖ допомоги, як наприклад у чудесах, що всякий не упереджений, не злий повинен визнати в мен╕, н╕би так говорить св. Павло, служ╕ння апостольське або особливе мо╓ посольство. Але як Господь в╕рний Сво╓му слову, так ╕ посланник╕в Сво╖х робить також в╕рними й пост╕йними у вченн╕. Св. апостол ╕ змушений був похвалитися: ви мене до цього змусили, говорить в╕н; в мене н╕ в чому нема╓ недостатку супроти найперших апостол╕в, хоч я сам ╕ н╕що. Ознаки апостола в мен╕ виявилися перед вами всяким терп╕нням, знаменнями, чудесами ╕ силами (2 Кор. XII, 11–12). ╤ Господь дав ус╕м нам, а не т╕льки мен╕, запоруку Духа, тобто почуття благодатно╖ д╕╖, чуття ╕стини в серця наш╕. Це в╕дчуття в людях в╕руючих, що завжди живуть у страху Божому, збер╕га╓ться майже пост╕йно. Мир, тиша, благовол╕ння до людей, прощення ╖х слабостей, в╕ддан╕сть у волю Божу, терпляче перенесення скорбот ╕ ╕нших труднощ╕в – от усе це ╓ доказом присутност╕ благодат╕ Духа Святого в серцях наших. А саме таким, пост╕йно богобоязливим ╕ велелюбним до людей, ╕ був апостол Павло. У багатьох же з нас, гр╕шних, цей благодатний стан у серц╕ не бува╓ пост╕йно й в╕дв╕ду╓ не часто: ми ╕нод╕ в╕дчува╓мо в соб╕ вт╕ху, особливий неземний спок╕й п╕д час або п╕сля молитви домашньо╖ й церковно╖, або п╕д час причащання Святих Дар╕в ╕ п╕сля того к╕лька хвилин, або коли зробимо добро, особливо ворогу нашому.
Тод╕ наш╕й душ╕ бува╓ так вт╕шно, так рад╕сно. Сам Дух Святий, що рад╕╓ з нашо╖ чесноти, негайно ж ╕ нагороджу╓ ╖╖, ╕ спов╕ща╓ душ╕ наш╕й про Себе благодатним миром. Так╕ благодатн╕ стани в душ╕ людини краще всяких сл╕в запевняють у бутт╕ Бога, у Його Промисл╕, в ╕стинност╕ християнсько╖ в╕ри й не допустять душу просту зрадити ╕стину.
Що ж стосу╓ться ╕ншого звинувачення апостола – у недотриманн╕ ним сво╖х об╕цянок, то ╕ тут апостол з особливою ревн╕стю охороня╓ свою честь пристойними спонуками.
В. 23. Бога кличу в св╕дки на душу мою, що... я дос╕ не приходив до Коринфа не по слабохарактерност╕ мо╖й, а, власне, жал╕ючи й люблячи вас, щоб, прийшовши ран╕ше вашого виправлення в╕д першого мого листа до вас, мен╕ не вживати щодо вас ╕ вашо╖ впертост╕ д╕йсну, отчу, апостольську сувор╕сть. Апостол не бажав показувати над коринфянами сво╓╖ влади й начальствування; в╕н прагнув впливати на них силою любов╕. В╕н вич╕кував, яку д╕ю матиме на них його перший лист: чи одумаються вони, чи виправляться. ╤ для нього набагато при╓мн╕ше було зустр╕тися в ╖хн╕м м╕ст╕ з коринфянами, що вже виправилися, н╕ж ╕з упертими, легковажними й гордовитими. В останньому випадку життя апостола серед них могло б супроводжуватися таким же сумом, який в╕н в╕дчував у них ╕ який т╕льки за допомогою Божою перен╕с у перше в╕дв╕дування ╖хнього м╕ста (1 Кор. II, 3). Нав╕що ж ╕ти на загальну скорботу й, можливо, не ст╕льки корисну боротьбу в Коринф, коли через якийсь час, трохи згодом можна пожити в Коринф╕ при вза╓мн╕й любов╕ ╕ ╓дност╕? Тому св. апостол так мудро й утримався в╕д в╕дв╕дування Коринфа, жал╕ючи коринфян. Потр╕бно й нам утримуватися в╕д непри╓мних з╕ткнень; слабкий мир краще, очевидно, законно╖ незлагоди.
В. 24. Я не кваплюся прийти до вас, тому що я не хочу показувати сво╓╖ влади над вашою слабкою в╕рою, яка ╕нод╕ потребу╓ суворого виправлення. Але мен╕ при╓мн╕ше бути учасником, сприяти радост╕ ваш╕й, а не св╕дком лиха ╕ боротьби вашо╖ з вашими ж л╕нощами й уперт╕стю. Тепер ╕ я разом з вами рад╕ю за вас: бо в╕рою ви тверд╕. Ви тверд╕ в╕рою, тобто почасти укр╕пилися п╕сля мого листа до вас, як мене пов╕домили про вас, а також кращ╕ з вас пост╕йно залишалися твердими у в╕р╕, незважаючи на навколишн╕ спокуси й негаразди.
Гл. II, в. 1. Отже я вир╕шив сам у соб╕ не приходити до вас знову у смутку, тобто з╕ скорботою для вас ╕ для мене, доти, поки ви не виправитеся.
В. 2. Бо коли я засмучую вас, маючи на мет╕ бути вам корисним, ╕ сам у той же час сумую, то хто звеселить мене, як не той, хто засмучений мною? Хто вт╕шить мене, якщо не ви, – сво╓ю дитячою слухнян╕стю, сво╖м виправленням? Так батько або мати, засмучуючи сво╖х д╕тей, сам╕ в╕дчувають б╕ль у серц╕ не менше сво╖х засмучених д╕тей. ╤ все це роблять для загально╖ корист╕, для сво╓╖ чест╕ й для блага сво╖х д╕тей як сусп╕льних д╕яч╕в у сьогоденн╕ або майбутньому.
В. 3. Те саме я ╕ писав до вас; ╕з ц╕╓ю метою й зробив вам у першому лист╕ сувор╕ докори й настанови, щоб ви до мого приходу виправили у вас безладдя, припинили чвари, об’╓дналися любов’ю; щоб до мого приходу до вас мен╕ не мати смутку, турботи в╕д тих людей, з виправлення яких мен╕ бажано було б ╕ належало б рад╕ти; бо за вс╕х вас певний, що моя рад╕сть ╓ рад╕сть ╕ для вс╕х вас.
Бо я боюсь, щоб мен╕, прийшовши до вас, не знайти вас такими, якими я не бажаю вас бачити, також щоб ╕ вам не зустр╕ти, не знайти й мене таким, тобто строгим викривачем, вимогливим, караючим, яким ви не бажа╓те мене бачити серед вас п╕сля довго╖ розлуки з вами; щоб мен╕ не знайти у вас розбрату, заздрости, образ, пихи й ╕ншого безладдя (2 Кор. XII, 20). Отже, в╕д коринфян залежало бачити апостола таким або ╕ншим. ╤ тому що ╖м рад╕сн╕ше було бачити апостола добрим, рад╕сним, а не сумним, то вони й повинн╕ були виправитися; а св. апостол Павло готовий був чекати цього виправлення й в╕дклав сво╓ пришестя в ╖хн╓ м╕сто до того часу, поки там не упорядку╓ться життя християнське.
Наперед же й послав св╕й перший лист, суворий ╕ викривальний. Але щоб коринфяни не подумали, що викриття ц╕ були написан╕ особою, що н╕бито ма╓ владу над ╖хньою в╕рою, з суворим докором, з обуренням, без усякого жалю до гр╕шних, св. апостол, заспокоюючи дух коринфян ╕ привертаючи ╖х до себе, пише:
В. 4. Не з обуренням, не як той, що владу ма╓, не для того, щоб засмутити вас, писав я вам перший лист; н╕, в╕н написаний в╕д велико╖ скорботи й туги серця, серед багатьох сл╕з, пролитих при зображенн╕ вашого безладу. Я писав до вас, власне, для того, щоб ви, п╕знали мою батьк╕вську надм╕рну любов до вас, п╕д впливом яко╖ я й повчав вас суворо. Зрозум╕йте ж, коринфяни, мою доброзичлив╕сть до вас; не засмучуйтеся мо╖м правдивим словом. Так, православн╕, ╕ нин╕ потр╕бно ц╕нувати не ст╕льки слово ласкаве, пестливе й ухильне, ск╕льки слово пряме, яке декому зда╓ться р╕зким, але зате добромисне, загальнокорисне. Правда ж завжди б’╓ у в╕ч╕. ╤ н╕ж х╕рурга-л╕каря б╕ль спричиня╓, але зате п╕сля бува╓ виправлення т╕ла, полегшення недуг╕в.
Не будемо й ми, православн╕, дов╕ряти дурн╕й поголосц╕ про якого-небудь сусп╕льного д╕яча, якщо бачимо або чу╓мо про його крут╕ заходи в керуванн╕ або про його сильн╕ й строг╕ накази. Добромисн╕сть, любов до загального добра змушу╓ бути строгим до тих, що шкодять сусп╕льному благоустрою.
╤ дай Боже, щоб поб╕льше було людей правдивих, чесних, працьовитих, що й говорять, ╕ д╕ють в ╕м'я загально╖ корист╕, щоб ╖х слова й заходи досягали ц╕лей так само усп╕шно, як досяг того св. апостол у Коринф╕.

Прото╕╓рей Васил╕й Михайловський
ПОЯСНЕННЯ АПОСТОЛЬСЬКИХ ЧИТАНЬ