Головна сторінка
Зараз в еф╕р╕ 14:13

23:20

Князь-інок Микола Святоша

23:05

В'язні нацизму 1941-1945 (Г. Шаповалова)

23:00

Молитва Небесним силам

22:50

Ніч у храмі (Болгарія), сурдопереклад

22:05

Клятва преподобного Іова, сурдопереклад

22:00

Молитва Ангелу-Хранителю

21:45

Літопис

21:35

Територія добра

21:20

Чужа війна (Н. Ілляшенко)

20:30

Місце під сонцем. Документаліст Корній Грицюк. Ліки від ненависті

20:20

Дивосвіт

20:10

Вечір у Шишкиному лісі

20:00

Добре слово

19:50

Трапеза

19:40

Територія добра

19:30

Літопис

19:25

Автограф. Я не бував. (В. Симоненко)

19:00

Камо грядеши

18:50

Пісня Богородиці

18:45

Територія добра

18:10

Анатолій Добровольський. Зодчий і його династія

18:05

Лавра Небесна

18:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

17:30

Йордан - річка життя

17:00

Уроки богослов'я. Догматичне богослов'я

16:50

Літопис

16:40

Пісня Богородиці

16:35

Повість минулих літ

16:25

День у Шишкиному лісі

16:20

Казки та історії

16:10

Добре слово

16:00

Дивосвіт

15:50

Образ доброчинності

15:25

Будьте здорові!

15:15

Територія добра

15:05

Літопис

15:00

Молитва про примноження любові

14:40

Трапеза

14:30

Пісня Богородиці

14:00

Земля заповідна. Національний природний парк Пирятинський

13:40

Місто миру. Іудейська війна (Єрусалим)

13:00

Місце під сонцем. Архімандрит Іоасаф. Психологія серця

12:50

Літопис

12:25

Один крок до Великого служіння

12:20

Лавра Небесна

12:10

Територія добра

12:05

Образ доброчинності

12:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

11:40

З історій про віру. Собор Києво-Печерських святих

11:00

Місце під сонцем. Стежина добра. Ієромонах Ілля (Вишневський)

10:45

Літопис

10:25

Куренівська Оранта Івана ╥жакевича, сурдопереклад

10:00

Сувої Мертвого моря, сурдопереклад

09:50

Пісня Богородиці

09:40

Територія добра

09:35

Русану. Обитель святої Варвари (Греція, Метеори)

09:05

Благодатні плоди Ізраїлю

09:00

Молитва за мир в Україні

08:45

Фастівщина. Історія двох храмів

08:05

Уроки богослов'я. Патрологія

08:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

07:45

Ранок у Шишкиному лісі

07:35

Добре слово

07:30

Дивосвіт

07:20

Духовні бесіди з професором О. І. Осиповим

07:05

Літопис

07:00

Молитва перед початком доброї справи

06:45

Житія святих. Віра апостола Фоми

06:10

Собор Глинських старців

06:05

Лавра Небесна

06:00

Молитва Оптинських старців

05:45

Заповітний берег (Одеський Успенський монастир)

05:05

Люди-птахи

05:00

Молитва Отче наш

04:35

І молитва стане мечем, сурдопереклад

04:20

Фрески Кирилівської церкви (м. Київ), сурдопереклад

04:00

Житія святих. Царствена інокиня Олександра Романова, сурдопереклад

03:45

Наскельна святиня (м. Бахчисарай)

03:25

Я народився любити (протоієрей Володимир Карпець)

03:00

Оселя на березі Росі (Стеблівський музей І. Нечуя-Левицького)

02:35

Кирил і Мефодій (Греція)

02:25

Ікона Афонської Божої Матері

02:00

Зодчество

01:40

Земля заповідна. Парк природи Беремицьке

01:00

Місце під сонцем. Павло Ігнатьєв

00:40

Застигла симфонія (Крим, Червоні печери)

00:20

Житія святих. Преподобний Паїсій (Величковський)

00:00

Камені Єрусалима

Архів новин
2019
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2018
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2017
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2016
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2014
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2013
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2012
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2011
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2010
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2008
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2007
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
Останні новини

Тиждень 15-й по П’ятидесятниц╕. Тлумачення ╢вангел╕я та Апостола

15.09.2012

  ╢вангел╕╓ 

(Мф. 22, 35-46)

В╕дпов╕даючи на питання одного законовчителя, запропоноване з п╕дступною метою, про найб╕льшу в закон╕ запов╕дь, ╤сус Христос говорить словами Писання : Люби Господа Бога твого ус╕м серцем тво╖м, ╕ ус╕╓ю душею тво╓ю, ╕ ус╕м розум╕нням тво╖м : ця ╓ перша ╕ найб╕льша запов╕дь. Друга ж под╕бна до не╖: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох запов╕дях стверджу╓ться увесь закон ╕ пророки.
Якщо звести до загального основного початку ус╕ запов╕д╕ закону, то загальний ╖х зм╕ст можна виразити саме в двох запов╕дях: любити Бога ус╕ма силами душ╕ сво╓╖ ╕, люблячи Бога, виявляти любов до ближнього, робити йому те, що хот╕в би, щоб тоб╕ самому робили. Зводячи думку того, хто ставив питання до цього загального зм╕сту ус╕х вел╕нь стародавнього закону, що п╕дтримувався ╕ словами пророк╕в, Господь тим самим викривав неправду розсуд╕в сучасних Йому книжник╕в, що сперечалися про велик╕ ╕ мал╕ запов╕д╕ та шанували передус╕м обрядов╕ закони (про суботу, про обр╕зання).
Так само, часто бува╓ ╕ у наш час. Сектанти, вважаючи, що зрозум╕ли закон Христов, ч╕пляються за окрем╕ вислови ╢вангел╕я та зухвало повстають проти сховища апостольсько╖ в╕ри - Церкви Православно╖. Прагнучи у сво╓му самообман╕ осоромити ╖╖, викрити в нерозум╕нн╕ вчення Христового за те, що вона пропов╕ду╓ не одне те, що вони для себе виокремили, ╕ не пом╕чають, що ╖х боротьба - боротьба висохло╖ ╕ в╕дпало╖ г╕лки проти живоц╕лющого кореня: бачачи перед собою лише частину вчення Христового, не розум╕ють ц╕льно╖ сут╕ його. А Церква Христова м╕ж тим об╕йма╓ ╕ ту ╕стину, яку вони для себе вид╕ляють роблячи ╖╖ односторонньою, але разом з цим м╕стить ╕ усю повноту ╕стини откровенно╖, що да╓ правильний напрям кожн╕й частин╕.
Спонукаючи фарисе╖в, як╕ вважали, що осягнули закон, визнати Мес╕ю не як царя-завойовника, а Боголюдину, Христос пропону╓ ╖м питання про значення пророчого вислову Давида: як може Давид називати майбутнього свого нащадка сво╖м Господом? Вперт╕ у сво╖х настроях, вони замислившись мовчать. А м╕ж тим, з поставленого Христом питання один висновок. Майбутн╕й Мес╕я не лише син, тобто нащадок Давида, але В╕н ще й Бог в╕чний, Який ╕снував ран╕ше самого Давида.
Так навчав Господь Сво╖х слухач╕в, що для Царства Його потр╕бна не слава земна, не мирськ╕ надбання, а св╕доме ╕ по сво╖й вол╕ зд╕йснюване людиною повернення душ╕ до ╖╖ перв╕сно╖ краси, упод╕бнення Христу-боголюдин╕.

Прото╕╓рей Григор╕й Дьяченко
ПРОСТЕ ╢ВАНГЕЛЬСЬКЕ СЛОВО

Апостол

(2 Кор. IV, 6-15)

6. Тому що Бог, Котрий наказав засяяти св╕тлов╕ з п╕тьми, осяяв наш╕ серця, аби просв╕тити нас п╕знанням слави Божо╖ в особ╕ ╤суса Христа.

7. Але скарб цей ми носимо у глиняному посуд╕, щоб велич сили належала Богов╕, а не нам;

8. Ми зв╕дус╕ль зазна╓мо утиск╕в, але не в╕да╓мо т╕снот, ми в в╕дчайдушних обставинах, але не впада╓мо у в╕дчай;

9. Нас пересл╕дують, але ми не залишен╕, нас повалили, але ми не гинемо.

10. Завжди носимо в т╕л╕ мертв╕сть Господа ╤суса, щоби й життя ╤сусове в╕дкрилося у т╕л╕ нашому.

11. Бо ми жив╕ безнастанно в╕дда╓мося на смерть заради Христа, щоб ╕ життя ╤сусове в╕дкрилося у смертн╕й плот╕ наш╕й.

12. Аж так, що смерть д╕╓ в нас, а життя у вас.

13. А проте, маючи того самого духа в╕ри, як написано: Я в╕рував, а тому казав, ╕ ми в╕ру╓мо, а тому й говоримо,

14. Знаючи, що Той, Хто воскресив Господа ╤суса, воскресить через ╤суса також ╕ нас ╕ поставить перед Собою з вами.

15. Бо все для вас, щоб ряснота благодат╕ ще б╕льшу в багатьох вчинила подяку для слави Божо╖.

Св. апостол Павло знав, що в Кор╕нф╕ люди р╕зноман╕тних напрямк╕в дуже багато говорять про нього: одн╕ розхвалюють його, а ╕нш╕ зневажають його ╕ його справу. Тому в╕н в вишчеозначених словах ╕ вселя╓ коринфянам не займатися його особою, а радить ╖м краще звернути благогов╕йну увагу на те, що Господь зд╕йсню╓ через нього п╕д час пропов╕д╕, яка чудова д╕я походить в╕д в╕ри в Христа, ск╕льки чудес було в╕д ╕мен╕ Христова, ск╕льки людей звернулося до Христа внасл╕док пропов╕д╕ апостольсько╖. При всьому цьому св. апостол не шукав соб╕ слави.
Ми, говорить в╕н, не себе пропов╕ду╓мо, але Христа ╤суса, Господа; а ми - не б╕льш як раби ваш╕ перед ╤сусом, Який все може зробити ╕ через слабку ╕стоту зд╕йсню╓ велик╕ справи. Тому, що В╕н Бог, В╕н Творець (2 Кор. IV, 5).
Гл. IV, 6. В╕н повел╕в з п╕тьми засяяти св╕тлу для життя св╕ту осяжного. В╕н же осяяв ╕ наш╕ затьмарен╕ серця, щоб просвятити нас, а через нас ╕ ╕нших, п╕знанням велич╕ ╕ слави Божо╖ в особ╕ ╤суса Христа. Христос ╓ Св╕тло в╕д Св╕тла, В╕н освячу╓ душу всяко╖ людини, що зверта╓ться до Нього, В╕н направля╓ св╕тло Сво╓ ╕ ╕стину Свою в душу в╕руючу, хоча ╕ гр╕шну. ╤ це св╕тло Христове, охоплюючи душу людини, природно, в╕дбива╓ться ╕ в зовн╕шн╕й його д╕яльност╕, так що людина, в╕д природи нем╕чна, слабка, виявля╓ в соб╕ велику мужн╕сть, дивовижну тверд╕сть духу ╕ строг╕ для т╕ла подвиги. Але ц╕ подвиги, що освячуються св╕тлом Христовим ╕ благодаттю Духу Святого, не приписують соб╕, не вважають сво╓ю заслугою, а в╕дносять до благодат╕ Божо╖, тако╖, що осв╕чу╓ ╖х ╕ д╕╓ в них.
Ст. 7. Ми, говорить апостол, носимо цей скарб, тобто благодать Духу Святого ╕ ╕стинну Христову в╕ру, в глиняному посуд╕, в нашому нем╕чному ╓ств╕, в наш╕й душ╕ ╕ проявля╓мо в житт╕ славу Божу, щоб надлишкова, чудесна в нас велич сили належала Богов╕, а не нам. Та й д╕йсно, т╕льки Господь м╕г творити дива ╕ зберегти життя Сво╖х в╕рних раб╕в серед р╕зноман╕тних випробувань ╕ понев╕рянь. Тому апостол говорить:
(ст. 8) Ми зв╕дус╕ль зазна╓мо утиск╕в - ╕ в╕д сво╖х, ╕ в╕д чужих, ╕ в╕д влади, ╕ в╕д п╕длеглих, але не в╕да╓мо т╕снот. Слово Боже, пропов╕дь про Христа з ув’язненням нашим не затихла, не пригн╕чена; ми духом не занепали, н╕; ми ╕ серед утиск╕в та понев╕рянь зберегли сво╖ переконання, свою в╕ру. Ми в в╕дчайдушних обставинах, але не впада╓мо у в╕дчай, тому що без Бога н╕чого не бува╓; Господь ╤сус Спаситель св╕ту ╓ Пом╕чник прав╕й справ╕, ╕ В╕н не припустить, щоб людина мала спокусу вище ╖╖ сил. В╕н, будучи Сам досв╕дчений, може допомогти ╕ рабам Сво╖м, що зустр╕чають скорботи ╕ спокуси на тернистому терен╕ життя.
Ст. 9. Нас пересл╕дують, але ми не залишен╕, нас повалили, але ми не гинемо. Чого т╕льки не перенесли св. апостоли за свою пропов╕дь про Христа? ╤ узи, ╕ темницю, ╕ голод, ╕ спрагу, ╕ нав╕ть побо╖ кам╕нням, ╕ повсякчасн╕ наклепи в╕д ворог╕в. Але свят╕ раби Бож╕, Богом зм╕цнюван╕, не загинули; вони сам╕ бачили на соб╕ ╕ давали знати ╕ншим силу вищу, заступницьку. Не лише апостоли, але ╕ християни перших трьох тяжких в╕к╕в могли сказати про себе: ми гнан╕, але не полишен╕; нас хочуть знищити, стерти з лиця земл╕, але ми не гинемо; мало того, ми все б╕льше ╕ б╕льше розроста╓мося, множимося ╕ населя╓мо прост╕р. Один письменник другого стол╕ття, Тертулл╕ан, говорив, що "кров мученик╕в була с╕м'ям нових християн. Ми, так би мовити, т╕льки учора почали ╕снувати серед складних умов життя. Але див╕ться, ми наповню╓мо ваш╕ м╕ста, острови, фортец╕, ваш╕ судилища, ваш╕ сенати, тобто вже всюди християнство ма╓ сво╖х адепт╕в, - залиша╓мо вам т╕льки ваш╕ капища". "Християни, - говорить ╓пископ II стол╕ття Кодрат Диогнету, - не в╕др╕зняються в╕д ╕нших людей н╕ походженням ╕ м╕сцем проживання, н╕ мовою, н╕ життям цив╕льним. Вони живуть в м╕стах сво╖х, як мандр╕вники, беруть у всьому участь, як громадяни, ╕ усе терплять, як мандр╕вники, живуть по плот╕, але не для плот╕; коряться законам, але сво╖м життям стоять вище закон╕в. ╥х не знають, але звинувачують; вбивають ╖х, але вони жив╕. Душа знаходиться в ус╕х частинах т╕ла, а християни по вс╕й земл╕". Зв╕дки це все? Чи не диво це, чи не ╓ це справою Божою? А зла сила намагалася з самого ж початку винищити в╕руючих в Христа. Але не вдалося ╖й - вона сама зазнала поразки.
╤ взагал╕, православна думка добра, чиста, свята н╕коли не помира╓ разом з жертвою сво╓ю. Людину святу, чесну одну ╖╖ можуть погубити. Але ╖╖ переконання, ╖╖ страждання за правду ╕ ╖╖ смерть збережуться в пам'ят╕ нащадк╕в, притягнуть до себе сп╕вчуття багатьох, ╕ зам╕сть одного померлого постануть десятки, сотн╕ ратоборц╕в за чесну справу, за святу думку(╕дею). Рано чи п╕зно, але така думка(╕дея), под╕бно до зерна г╕рчичного, розростеться у велике дерево - наплодить ц╕лий ряд загальнокорисних ╕стин ╕ послужить основою нового кращого в╕дношення до життя людського або до явищ природи. Та х╕ба в нашому житт╕ нема╓ приклад╕в, коли висловлена д╕лова думка або добра зв╕стка стають причинами багатьох д╕лових дум ╕ ╕нод╕ зм╕нюють на краще ус╕ плани людськ╕? Однак ц╕ зм╕ни або перевороти не бувають випадковими; а стають насл╕дком Промислу Божого, який влаштову╓ кожне життя.
Ст. 10. Ми Завжди носимо в т╕л╕ мертв╕сть Господа ╤суса, щоби й життя ╤сусове в╕дкрилося у т╕л╕ нашому.
Ст. 11. Бо ми жив╕ безнастанно в╕дда╓мося на смерть заради Христа, щоб ╕ життя ╤сусове в╕дкрилося у смертн╕й плот╕ наш╕й. Ми нещодавно вже говорили про вс╕ гон╕ння ╕ страждання апостола Павла п╕д час його служ╕ння. Не раз залишався в╕н ледве живим в╕д мук ╕ тяжких обставин. Але при сво╖й нем╕чн╕й плот╕ апостол за благодаттю Божою все перен╕с ╕ нав╕ть збер╕г сво╖ сили до останн╕х дн╕в свого життя. Х╕ба це не особлива мил╕сть Божа до нього? Х╕ба можна не благогов╕ти перед таким посланцем Божим? Не в сил╕ показн╕й Бог, але в правд╕. Чи не ма╓мо ╕ ми в╕рувати, що сила Божа в немоч╕, в нем╕чн╕й людин╕, зд╕йсню╓ться ╕ через не╖ робляться дивн╕ справи, даючи ╖й невтомн╕сть т╕ла, бадьор╕сть духу ╕ вплив на ╕нших. Справедливо апостол говорив: смерть в нас д╕╓ ╕ в той же час, як ми переносимо смертн╕ страждання, у вас д╕╓ життя, тобто ви, бачачи наше чесне переконання, тверду в╕ру ╕ добре життя, бачачи наш╕ пок╕рлив╕ страждання, повинн╕ п╕дбадьорюватися в╕д цього, рад╕ти за могутн╕сть ╕стинно╖ в╕ри ╕ надихатися прикладами учител╕в на тверде спов╕дання Христа. У ц╕й мужност╕ ╕ боротьб╕ за ╕стину ╕ поляга╓ життя християнства ╕, зокрема, життя кожного християнина. Хто яких переконань трима╓ться, той у дус╕ ╖х ╕ висловлю╓ться, ╕ поступа╓. Так ╕ апостол говорить про себе.
Ст. 13. Але ми мали, збер╕гали ╕ серед страждань однаковий, той самий, що ╕ ран╕ше, дух в╕ри, саме про таку тверд╕сть переконань ╕ написано у пророка: я в╕рував ╕ тому говорив (Пс. СХ1У, 1); ╕ ми дос╕ твердо в Христа в╕ру╓мо ╕, незважаючи на ус╕ труднощ╕ ╕ муки, про те ж, що ╕ ран╕ше, говоримо ╕ справами сво╖ми доводимо.
Через що ж так╕ подвиги у апостола? Нав╕що в╕н так багато в житт╕ перен╕с? Що надихало його серед скорботи? В╕ра! в╕ра в Христа; в╕ра, що доходила до розум╕ння, до повного знання. У що ми в╕ру╓мо, про те ╕ говоримо, за те ╕ стражда╓мо, ╕ готов╕ до смерт╕ страждати.
Ст. 14. Тому що ми, говорить апостол Павло, переконан╕, ми зна╓мо, що Бог Отец, Той, Хто воскресив Господа ╤суса, воскресить через ╤суса також ╕ нас. Отже, в╕ра у воскрес╕ння мертвих, в замогильне життя - ось та сила, яка всякого смертного повинна надихати у важк╕ хвилини життя, коли закрада╓ться у серце смуток або коли ма╓ш б╕дн╕сть, хворобу, образи та ╕н. Коли б не було ц╕╓╖ в╕ри, тод╕ ╕ с╕мейна моральн╕сть, ╕ громадське благочестя, ╕ правосуддя втратили б будь-яке значення та не охоронялися б так ревно ╕ розвивалися, як тепер.
Св. апостол Павло додав, що п╕сля воскрес╕ння Бог поставить перед Собою його з коринфянами. Нав╕що це? Це буде зроблено тому, що апостол ма╓ дати в╕дпов╕дь за душ╕, дов╕рен╕ його п╕клуванню; ╕ для того, щоб сам╕ коринфяни почули при сво╓му учителев╕ в╕д Бога, Праведного Судд╕, благословення, чи засудження; за свою слухнян╕сть або непослух його пропов╕д╕. Отже, православн╕, ╕ кожен пастир з╕ сво╖ми пасомими повинн╕ з'явитися тод╕ на суд. Тому ╕ треба пастирев╕ з паствою сп╕льними зусиллями п╕клуватися про порятунок сво╖х душ.
Ст. 15. Бо все, що пропов╕ду╓ ╕ священнотвориться в храм╕ ╕ в будинках в╕д ╕мен╕ Божого пастирями, усе це для нас, для нашого блага, для порятунку, щоб ряснота благодат╕, що пода╓ться в╕д Бога через священнослужител╕в, ще б╕льшу в багатьох з нас вчинила подяку для слави Божо╖. Але чи бува╓мо ми вдячн╕ Богов╕ за Його милост╕? Чи часто згаду╓мо нашу залежн╕сть в╕д Нього? Чи ╕з страхом Божим живемо? Вдячн╕сть р╕дк╕сна; ╕ хто поручиться, що тепер хоча б один з десяти ма╓ почуття вдячност╕ до Бога, як було ╕ при Христ╕ (Лк. XVII, 17-18)?
Правда, ми часто говоримо: "Слава богу", але це т╕льки слова, як╕ ╕ залишаються словами, а д╕йсне в житт╕ прославляння ╕мен╕ Божого чи виявля╓ться нами добротою до б╕дних, покорою ╕ благочестям? Як часто багато хто усп╕х ╕ благополуччя приписують соб╕, сво╖й спритност╕ або мистецтву, майстерност╕, а про Бога ╕ не подумають! Але не повинно, браття мо╖, так бути (╤ак. III, 10), сказав апостол.

Прото╕╓рей Васил╕й Михайловський
ПОЯСНЕННЯ АПОСТОЛЬСЬКИХ ЧИТАНЬ