Головна стор╕нка
Зараз в еф╕р╕ 08:36

23:35

Собор через в╕ки (Новомосковський Тро╖цький храм)

23:05

Нев╕домий Даль

23:00

Молитва Небесним силам

22:40

Жит╕я святих. Апостол ╕ ╓вангел╕ст Марк, сурдопереклад

22:30

Сокровенна та╓мниця, сурдопереклад

22:05

Стор╕нки ╢вангел╕я. Притча про блудного сина, сурдопереклад

22:00

Молитва Ангелу-Хранителю

21:15

Трудом ╕ молитвою

21:10

Територ╕я добра

21:00

Л╕топис

20:30

Ф╕нансова грамотн╕сть

20:20

Дивосв╕т

20:10

Веч╕р у Шишкиному л╕с╕

20:00

Добре слово

19:40

Пристань молитви ╕ краси (Хмельницька обл., Тро╖цький монастир)

19:35

Територ╕я добра

19:30

Л╕топис

19:25

Неспод╕вана Рад╕сть (╕кона Божо╖ Матер╕)

19:00

В╕чне м╕сто Рим

18:40

Православн╕ храми Укра╖ни

18:05

Запов╕т Митрополита Володимира

18:00

Молитва за мир в Укра╖н╕

17:40

Наш час

17:00

Уроки богослов'я. Патролог╕я

16:55

Л╕топис

16:40

Мо╓ зв╕рятко

16:35

Пов╕сть минулих л╕т

16:25

День у Шишкиному л╕с╕

16:20

Казки та ╕стор╕╖

16:10

Добре слово

16:00

Дивосв╕т

15:50

Образ доброчинност╕

15:20

К╕номаршрути Михайла ╤лл╓нка

15:15

Територ╕я добра

15:10

Л╕топис

15:05

Молитва про примноження любов╕

14:00

Перв╕сток (Ан-2 Олега Антонова)

13:10

400 рок╕в служ╕ння Церкв╕

13:00

Дивосв╕т

12:50

Л╕топис

12:15

Мил╕сть серця

12:10

Територ╕я добра

12:05

Образ доброчинност╕

12:00

Молитва преподобного Парфен╕я Ки╖вського

11:30

Стор╕нки ╢вангел╕я. Чудесний улов

11:20

Христос - Нова Пасха

11:00

Тр╕пол╕. Православне св╕дчення на зр╕з╕ час╕в

10:55

Л╕топис

10:30

Остр╕в Крит. ╤стор╕я й сьогодення, сурдопереклад

10:15

Богослов'я у камен╕, сурдопереклад

10:00

Жит╕я святих. Ангел пустел╕ (╤оанн Предтеча), сурдопереклад

09:35

З ╕менем Святителя (канон╕зац╕я свт. ╤оасафа)

09:30

Територ╕я добра

09:25

Старозапов╕тна Пасха

09:05

Л╕ван. Кра╖на живо╖ ╕стор╕╖

09:00

Молитва за мир в Укра╖н╕

08:50

Ансамбль Благов╕сть. Хвал╕те ╕м'я Господн╓

08:35

Косово: дв╕ правди ╕ одна ╕стина

08:05

Уроки богослов'я. ╤стор╕я Православ'я на Рус╕

08:00

Молитва Богородиц╕

07:45

Ранок у Шишкиному л╕с╕

07:35

Добре слово

07:30

Дивосв╕т

07:20

Автограф. У пошуках ╕стини (художник М. Ге)

07:05

Л╕топис

07:00

Молитва перед початком добро╖ справи

06:05

Отець Зосима

06:00

Молитва Оптинських старц╕в

05:50

Ансамбль Благов╕сть. Хвал╕те ╕м'я Господн╓

05:35

Помилуй мя, Боже (Св╕тязький Петро-Павл╕вський монастир, Волинь)

05:15

Я прийняв р╕шим╕сть. Митрополит Костянтин (Дьяков)

05:05

Осяйна п╕сня життя (К╕ровоградський музей М. Кропивницького)

05:00

Молитва Отче наш

04:50

Жит╕я святих. Жити для зустр╕ч╕ з Христом, сурдопереклад

04:30

Л╕ван (Баламанд), сурдопереклад

04:00

Музей Миколи Леонтовича, сурдопереклад

03:25

Безмовна пропов╕дь

03:15

В╕рн╕сть Христу (храм свв. Новомученик╕в, Черкаська обл.)

03:00

Жит╕я святих. Апостол ╕ ╓вангел╕ст Лука

02:40

Перлина П╕вденного узбережжя Криму

02:25

Дорога до храму. В╕втар

02:10

Арлек╕н ╕ ф╕лософ (М. Крушельницький)

02:00

Л╕то в Юрзуф╕

01:30

Ф╕олент. Кам'яна симфон╕я (Крим)

01:15

Жит╕я святих. Цариця Тамара

01:00

Марткопський монастир (Груз╕я)

00:40

Автограф. К╕ммер╕йська акварель (М. Волошин)

00:00

Хотинська фортеця

Арх╕в новин
2016
с╕ч лют бер кв╕
тра чер лип сер
вер жов лис гру
2015
с╕ч лют бер кв╕
тра чер лип сер
вер жов лис гру
2014
с╕ч лют бер кв╕
тра чер лип сер
вер жов лис гру
2013
с╕ч лют бер кв╕
тра чер лип сер
вер жов лис гру
2012
с╕ч лют бер кв╕
тра чер лип сер
вер жов лис гру
2011
с╕ч лют бер кв╕
тра чер лип сер
вер жов лис гру
2010
с╕ч лют бер кв╕
тра чер лип сер
вер жов лис гру
2008
с╕ч лют бер кв╕
тра чер лип сер
вер жов лис гру
2007
с╕ч лют бер кв╕
тра чер лип сер
вер жов лис гру
Останн╕ новини

Тиждень 15-й по П?ятидесятниц╕. Тлумачення ╢вангел╕я та Апостола

15.09.2012

  ╢вангел╕╓ 

(Мф. 22, 35-46)

В╕дпов╕даючи на питання одного законовчителя, запропоноване з п╕дступною метою, про найб╕льшу в закон╕ запов╕дь, ╤сус Христос говорить словами Писання : Люби Господа Бога твого ус╕м серцем тво╖м, ╕ ус╕╓ю душею тво╓ю, ╕ ус╕м розум╕нням тво╖м : ця ╓ перша ╕ найб╕льша запов╕дь. Друга ж под╕бна до не╖: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох запов╕дях стверджу╓ться увесь закон ╕ пророки.
Якщо звести до загального основного початку ус╕ запов╕д╕ закону, то загальний ╖х зм╕ст можна виразити саме в двох запов╕дях: любити Бога ус╕ма силами душ╕ сво╓╖ ╕, люблячи Бога, виявляти любов до ближнього, робити йому те, що хот╕в би, щоб тоб╕ самому робили. Зводячи думку того, хто ставив питання до цього загального зм╕сту ус╕х вел╕нь стародавнього закону, що п╕дтримувався ╕ словами пророк╕в, Господь тим самим викривав неправду розсуд╕в сучасних Йому книжник╕в, що сперечалися про велик╕ ╕ мал╕ запов╕д╕ та шанували передус╕м обрядов╕ закони (про суботу, про обр╕зання).
Так само, часто бува╓ ╕ у наш час. Сектанти, вважаючи, що зрозум╕ли закон Христов, ч╕пляються за окрем╕ вислови ╢вангел╕я та зухвало повстають проти сховища апостольсько╖ в╕ри - Церкви Православно╖. Прагнучи у сво╓му самообман╕ осоромити ╖╖, викрити в нерозум╕нн╕ вчення Христового за те, що вона пропов╕ду╓ не одне те, що вони для себе виокремили, ╕ не пом╕чають, що ╖х боротьба - боротьба висохло╖ ╕ в╕дпало╖ г╕лки проти живоц╕лющого кореня: бачачи перед собою лише частину вчення Христового, не розум╕ють ц╕льно╖ сут╕ його. А Церква Христова м╕ж тим об╕йма╓ ╕ ту ╕стину, яку вони для себе вид╕ляють роблячи ╖╖ односторонньою, але разом з цим м╕стить ╕ усю повноту ╕стини откровенно╖, що да╓ правильний напрям кожн╕й частин╕.
Спонукаючи фарисе╖в, як╕ вважали, що осягнули закон, визнати Мес╕ю не як царя-завойовника, а Боголюдину, Христос пропону╓ ╖м питання про значення пророчого вислову Давида: як може Давид називати майбутнього свого нащадка сво╖м Господом? Вперт╕ у сво╖х настроях, вони замислившись мовчать. А м╕ж тим, з поставленого Христом питання один висновок. Майбутн╕й Мес╕я не лише син, тобто нащадок Давида, але В╕н ще й Бог в╕чний, Який ╕снував ран╕ше самого Давида.
Так навчав Господь Сво╖х слухач╕в, що для Царства Його потр╕бна не слава земна, не мирськ╕ надбання, а св╕доме ╕ по сво╖й вол╕ зд╕йснюване людиною повернення душ╕ до ╖╖ перв╕сно╖ краси, упод╕бнення Христу-боголюдин╕.

Прото╕╓рей Григор╕й Дьяченко
ПРОСТЕ ╢ВАНГЕЛЬСЬКЕ СЛОВО

Апостол

(2 Кор. IV, 6-15)

6. Тому що Бог, Котрий наказав засяяти св╕тлов╕ з п╕тьми, осяяв наш╕ серця, аби просв╕тити нас п╕знанням слави Божо╖ в особ╕ ╤суса Христа.

7. Але скарб цей ми носимо у глиняному посуд╕, щоб велич сили належала Богов╕, а не нам;

8. Ми зв╕дус╕ль зазна╓мо утиск╕в, але не в╕да╓мо т╕снот, ми в в╕дчайдушних обставинах, але не впада╓мо у в╕дчай;

9. Нас пересл╕дують, але ми не залишен╕, нас повалили, але ми не гинемо.

10. Завжди носимо в т╕л╕ мертв╕сть Господа ╤суса, щоби й життя ╤сусове в╕дкрилося у т╕л╕ нашому.

11. Бо ми жив╕ безнастанно в╕дда╓мося на смерть заради Христа, щоб ╕ життя ╤сусове в╕дкрилося у смертн╕й плот╕ наш╕й.

12. Аж так, що смерть д╕╓ в нас, а життя у вас.

13. А проте, маючи того самого духа в╕ри, як написано: Я в╕рував, а тому казав, ╕ ми в╕ру╓мо, а тому й говоримо,

14. Знаючи, що Той, Хто воскресив Господа ╤суса, воскресить через ╤суса також ╕ нас ╕ поставить перед Собою з вами.

15. Бо все для вас, щоб ряснота благодат╕ ще б╕льшу в багатьох вчинила подяку для слави Божо╖.

Св. апостол Павло знав, що в Кор╕нф╕ люди р╕зноман╕тних напрямк╕в дуже багато говорять про нього: одн╕ розхвалюють його, а ╕нш╕ зневажають його ╕ його справу. Тому в╕н в вишчеозначених словах ╕ вселя╓ коринфянам не займатися його особою, а радить ╖м краще звернути благогов╕йну увагу на те, що Господь зд╕йсню╓ через нього п╕д час пропов╕д╕, яка чудова д╕я походить в╕д в╕ри в Христа, ск╕льки чудес було в╕д ╕мен╕ Христова, ск╕льки людей звернулося до Христа внасл╕док пропов╕д╕ апостольсько╖. При всьому цьому св. апостол не шукав соб╕ слави.
Ми, говорить в╕н, не себе пропов╕ду╓мо, але Христа ╤суса, Господа; а ми - не б╕льш як раби ваш╕ перед ╤сусом, Який все може зробити ╕ через слабку ╕стоту зд╕йсню╓ велик╕ справи. Тому, що В╕н Бог, В╕н Творець (2 Кор. IV, 5).
Гл. IV, 6. В╕н повел╕в з п╕тьми засяяти св╕тлу для життя св╕ту осяжного. В╕н же осяяв ╕ наш╕ затьмарен╕ серця, щоб просвятити нас, а через нас ╕ ╕нших, п╕знанням велич╕ ╕ слави Божо╖ в особ╕ ╤суса Христа. Христос ╓ Св╕тло в╕д Св╕тла, В╕н освячу╓ душу всяко╖ людини, що зверта╓ться до Нього, В╕н направля╓ св╕тло Сво╓ ╕ ╕стину Свою в душу в╕руючу, хоча ╕ гр╕шну. ╤ це св╕тло Христове, охоплюючи душу людини, природно, в╕дбива╓ться ╕ в зовн╕шн╕й його д╕яльност╕, так що людина, в╕д природи нем╕чна, слабка, виявля╓ в соб╕ велику мужн╕сть, дивовижну тверд╕сть духу ╕ строг╕ для т╕ла подвиги. Але ц╕ подвиги, що освячуються св╕тлом Христовим ╕ благодаттю Духу Святого, не приписують соб╕, не вважають сво╓ю заслугою, а в╕дносять до благодат╕ Божо╖, тако╖, що осв╕чу╓ ╖х ╕ д╕╓ в них.
Ст. 7. Ми, говорить апостол, носимо цей скарб, тобто благодать Духу Святого ╕ ╕стинну Христову в╕ру, в глиняному посуд╕, в нашому нем╕чному ╓ств╕, в наш╕й душ╕ ╕ проявля╓мо в житт╕ славу Божу, щоб надлишкова, чудесна в нас велич сили належала Богов╕, а не нам. Та й д╕йсно, т╕льки Господь м╕г творити дива ╕ зберегти життя Сво╖х в╕рних раб╕в серед р╕зноман╕тних випробувань ╕ понев╕рянь. Тому апостол говорить:
(ст. 8) Ми зв╕дус╕ль зазна╓мо утиск╕в - ╕ в╕д сво╖х, ╕ в╕д чужих, ╕ в╕д влади, ╕ в╕д п╕длеглих, але не в╕да╓мо т╕снот. Слово Боже, пропов╕дь про Христа з ув?язненням нашим не затихла, не пригн╕чена; ми духом не занепали, н╕; ми ╕ серед утиск╕в та понев╕рянь зберегли сво╖ переконання, свою в╕ру. Ми в в╕дчайдушних обставинах, але не впада╓мо у в╕дчай, тому що без Бога н╕чого не бува╓; Господь ╤сус Спаситель св╕ту ╓ Пом╕чник прав╕й справ╕, ╕ В╕н не припустить, щоб людина мала спокусу вище ╖╖ сил. В╕н, будучи Сам досв╕дчений, може допомогти ╕ рабам Сво╖м, що зустр╕чають скорботи ╕ спокуси на тернистому терен╕ життя.
Ст. 9. Нас пересл╕дують, але ми не залишен╕, нас повалили, але ми не гинемо. Чого т╕льки не перенесли св. апостоли за свою пропов╕дь про Христа? ╤ узи, ╕ темницю, ╕ голод, ╕ спрагу, ╕ нав╕ть побо╖ кам╕нням, ╕ повсякчасн╕ наклепи в╕д ворог╕в. Але свят╕ раби Бож╕, Богом зм╕цнюван╕, не загинули; вони сам╕ бачили на соб╕ ╕ давали знати ╕ншим силу вищу, заступницьку. Не лише апостоли, але ╕ християни перших трьох тяжких в╕к╕в могли сказати про себе: ми гнан╕, але не полишен╕; нас хочуть знищити, стерти з лиця земл╕, але ми не гинемо; мало того, ми все б╕льше ╕ б╕льше розроста╓мося, множимося ╕ населя╓мо прост╕р. Один письменник другого стол╕ття, Тертулл╕ан, говорив, що "кров мученик╕в була с╕м'ям нових християн. Ми, так би мовити, т╕льки учора почали ╕снувати серед складних умов життя. Але див╕ться, ми наповню╓мо ваш╕ м╕ста, острови, фортец╕, ваш╕ судилища, ваш╕ сенати, тобто вже всюди християнство ма╓ сво╖х адепт╕в, - залиша╓мо вам т╕льки ваш╕ капища". "Християни, - говорить ╓пископ II стол╕ття Кодрат Диогнету, - не в╕др╕зняються в╕д ╕нших людей н╕ походженням ╕ м╕сцем проживання, н╕ мовою, н╕ життям цив╕льним. Вони живуть в м╕стах сво╖х, як мандр╕вники, беруть у всьому участь, як громадяни, ╕ усе терплять, як мандр╕вники, живуть по плот╕, але не для плот╕; коряться законам, але сво╖м життям стоять вище закон╕в. ╥х не знають, але звинувачують; вбивають ╖х, але вони жив╕. Душа знаходиться в ус╕х частинах т╕ла, а християни по вс╕й земл╕". Зв╕дки це все? Чи не диво це, чи не ╓ це справою Божою? А зла сила намагалася з самого ж початку винищити в╕руючих в Христа. Але не вдалося ╖й - вона сама зазнала поразки.
╤ взагал╕, православна думка добра, чиста, свята н╕коли не помира╓ разом з жертвою сво╓ю. Людину святу, чесну одну ╖╖ можуть погубити. Але ╖╖ переконання, ╖╖ страждання за правду ╕ ╖╖ смерть збережуться в пам'ят╕ нащадк╕в, притягнуть до себе сп╕вчуття багатьох, ╕ зам╕сть одного померлого постануть десятки, сотн╕ ратоборц╕в за чесну справу, за святу думку(╕дею). Рано чи п╕зно, але така думка(╕дея), под╕бно до зерна г╕рчичного, розростеться у велике дерево - наплодить ц╕лий ряд загальнокорисних ╕стин ╕ послужить основою нового кращого в╕дношення до життя людського або до явищ природи. Та х╕ба в нашому житт╕ нема╓ приклад╕в, коли висловлена д╕лова думка або добра зв╕стка стають причинами багатьох д╕лових дум ╕ ╕нод╕ зм╕нюють на краще ус╕ плани людськ╕? Однак ц╕ зм╕ни або перевороти не бувають випадковими; а стають насл╕дком Промислу Божого, який влаштову╓ кожне життя.
Ст. 10. Ми Завжди носимо в т╕л╕ мертв╕сть Господа ╤суса, щоби й життя ╤сусове в╕дкрилося у т╕л╕ нашому.
Ст. 11. Бо ми жив╕ безнастанно в╕дда╓мося на смерть заради Христа, щоб ╕ життя ╤сусове в╕дкрилося у смертн╕й плот╕ наш╕й. Ми нещодавно вже говорили про вс╕ гон╕ння ╕ страждання апостола Павла п╕д час його служ╕ння. Не раз залишався в╕н ледве живим в╕д мук ╕ тяжких обставин. Але при сво╖й нем╕чн╕й плот╕ апостол за благодаттю Божою все перен╕с ╕ нав╕ть збер╕г сво╖ сили до останн╕х дн╕в свого життя. Х╕ба це не особлива мил╕сть Божа до нього? Х╕ба можна не благогов╕ти перед таким посланцем Божим? Не в сил╕ показн╕й Бог, але в правд╕. Чи не ма╓мо ╕ ми в╕рувати, що сила Божа в немоч╕, в нем╕чн╕й людин╕, зд╕йсню╓ться ╕ через не╖ робляться дивн╕ справи, даючи ╖й невтомн╕сть т╕ла, бадьор╕сть духу ╕ вплив на ╕нших. Справедливо апостол говорив: смерть в нас д╕╓ ╕ в той же час, як ми переносимо смертн╕ страждання, у вас д╕╓ життя, тобто ви, бачачи наше чесне переконання, тверду в╕ру ╕ добре життя, бачачи наш╕ пок╕рлив╕ страждання, повинн╕ п╕дбадьорюватися в╕д цього, рад╕ти за могутн╕сть ╕стинно╖ в╕ри ╕ надихатися прикладами учител╕в на тверде спов╕дання Христа. У ц╕й мужност╕ ╕ боротьб╕ за ╕стину ╕ поляга╓ життя християнства ╕, зокрема, життя кожного християнина. Хто яких переконань трима╓ться, той у дус╕ ╖х ╕ висловлю╓ться, ╕ поступа╓. Так ╕ апостол говорить про себе.
Ст. 13. Але ми мали, збер╕гали ╕ серед страждань однаковий, той самий, що ╕ ран╕ше, дух в╕ри, саме про таку тверд╕сть переконань ╕ написано у пророка: я в╕рував ╕ тому говорив (Пс. СХ1У, 1); ╕ ми дос╕ твердо в Христа в╕ру╓мо ╕, незважаючи на ус╕ труднощ╕ ╕ муки, про те ж, що ╕ ран╕ше, говоримо ╕ справами сво╖ми доводимо.
Через що ж так╕ подвиги у апостола? Нав╕що в╕н так багато в житт╕ перен╕с? Що надихало його серед скорботи? В╕ра! в╕ра в Христа; в╕ра, що доходила до розум╕ння, до повного знання. У що ми в╕ру╓мо, про те ╕ говоримо, за те ╕ стражда╓мо, ╕ готов╕ до смерт╕ страждати.
Ст. 14. Тому що ми, говорить апостол Павло, переконан╕, ми зна╓мо, що Бог Отец, Той, Хто воскресив Господа ╤суса, воскресить через ╤суса також ╕ нас. Отже, в╕ра у воскрес╕ння мертвих, в замогильне життя - ось та сила, яка всякого смертного повинна надихати у важк╕ хвилини життя, коли закрада╓ться у серце смуток або коли ма╓ш б╕дн╕сть, хворобу, образи та ╕н. Коли б не було ц╕╓╖ в╕ри, тод╕ ╕ с╕мейна моральн╕сть, ╕ громадське благочестя, ╕ правосуддя втратили б будь-яке значення та не охоронялися б так ревно ╕ розвивалися, як тепер.
Св. апостол Павло додав, що п╕сля воскрес╕ння Бог поставить перед Собою його з коринфянами. Нав╕що це? Це буде зроблено тому, що апостол ма╓ дати в╕дпов╕дь за душ╕, дов╕рен╕ його п╕клуванню; ╕ для того, щоб сам╕ коринфяни почули при сво╓му учителев╕ в╕д Бога, Праведного Судд╕, благословення, чи засудження; за свою слухнян╕сть або непослух його пропов╕д╕. Отже, православн╕, ╕ кожен пастир з╕ сво╖ми пасомими повинн╕ з'явитися тод╕ на суд. Тому ╕ треба пастирев╕ з паствою сп╕льними зусиллями п╕клуватися про порятунок сво╖х душ.
Ст. 15. Бо все, що пропов╕ду╓ ╕ священнотвориться в храм╕ ╕ в будинках в╕д ╕мен╕ Божого пастирями, усе це для нас, для нашого блага, для порятунку, щоб ряснота благодат╕, що пода╓ться в╕д Бога через священнослужител╕в, ще б╕льшу в багатьох з нас вчинила подяку для слави Божо╖. Але чи бува╓мо ми вдячн╕ Богов╕ за Його милост╕? Чи часто згаду╓мо нашу залежн╕сть в╕д Нього? Чи ╕з страхом Божим живемо? Вдячн╕сть р╕дк╕сна; ╕ хто поручиться, що тепер хоча б один з десяти ма╓ почуття вдячност╕ до Бога, як було ╕ при Христ╕ (Лк. XVII, 17-18)?
Правда, ми часто говоримо: "Слава богу", але це т╕льки слова, як╕ ╕ залишаються словами, а д╕йсне в житт╕ прославляння ╕мен╕ Божого чи виявля╓ться нами добротою до б╕дних, покорою ╕ благочестям? Як часто багато хто усп╕х ╕ благополуччя приписують соб╕, сво╖й спритност╕ або мистецтву, майстерност╕, а про Бога ╕ не подумають! Але не повинно, браття мо╖, так бути (╤ак. III, 10), сказав апостол.

Прото╕╓рей Васил╕й Михайловський
ПОЯСНЕННЯ АПОСТОЛЬСЬКИХ ЧИТАНЬ