Головна сторінка
Зараз в еф╕р╕ 05:35

23:15

Місце під сонцем. Леся Воронина

23:05

Маленькі пам'ятники Великого міста

23:00

Молитва Небесним силам

22:30

Мельхіседек (Значко-Яворський). Пролог, сурдопереклад

22:05

Православний вісник, сурдопереклад

22:00

Молитва Ангелу-Хранителю

21:50

Автограф. Мудрість старців (за Ф. Достоєвським)

21:20

Джерело мистецтв

21:15

Територія добра

21:00

Літопис

20:25

Ілля Мечников. Герой і мученик науки

20:20

Дивосвіт

20:10

Вечір у Шишкиному лісі

20:00

Добре слово

19:50

Повість минулих літ

19:40

Територія добра

19:30

Літопис

19:25

Трапеза

19:00

Сувої Мертвого моря

18:50

Д. Бортнянський Восклікніте Господеві вся земля

18:10

Місце під сонцем. Архімандрит Іоасаф. Психологія серця

18:05

Лавра Небесна

18:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

17:40

На горах (М. Грушевський)

17:00

Місце під сонцем. Прот. Димитрій Болгарський. Чиста душа чисто співає.

16:50

Літопис

16:40

Піщанська ікона Божої Матері

16:35

Повість минулих літ

16:25

День у Шишкиному лісі

16:20

Казки та історії

16:10

Добре слово

16:00

Дивосвіт

15:50

Образ доброчинності

15:25

Та що може художник?.. (Валерій Франчук)

15:15

Територія добра

15:05

Літопис

15:00

Молитва про примноження любові

14:50

Трапеза

14:45

Територія добра

14:10

Дитя війни Андрія Тарковського

13:00

Темістокль Вірста. Потік свідомості

12:45

Літопис

12:20

Знаємо: цього цвіту стане по всьому світу. Пісенно-музична династія Данилейків

12:15

Лавра Небесна

12:10

Територія добра

12:05

Образ доброчинності

12:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

11:40

Ікона Афонської Божої Матері

11:00

Місце під сонцем. Батько-вихователь протоієрей Андрій Пінчук

10:50

Літопис

10:20

Рятівник із Мір Лікійських, сурдопереклад

10:05

Скит Пречистої, сурдопереклад

10:00

Лавра Небесна, сурдопереклад

09:40

Піщанська ікона Богоматері

09:30

Територія добра

09:05

Громадянська позиція

09:00

Молитва за мир в Україні

08:40

Косово: дві правди і одна істина

08:05

Житія святих. Святитель Ігнатій Маріупольський

08:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

07:45

Ранок у Шишкиному лісі

07:35

Добре слово

07:30

Дивосвіт

07:20

З думками про театр. Уроки майстра (К. Станіславський)

07:05

Літопис

07:00

Молитва перед початком доброї справи

06:50

С. Гулак-Артемовський. Арія Андрія з опери Запорожець за Дунаєм

06:35

Я прийняв рішимість. Митрополит Костянтин (Дьяков)

06:10

Світильники пустелі (Єгипет)

06:05

Лавра Небесна

06:00

Молитва Оптинських старців

05:25

Житія святих. Покровитель Середземномор'я (св. Спиридон Триміфунтський)

05:05

Куренівська Оранта Івана ╥жакевича

05:00

Молитва Отче наш

04:50

Ніч у храмі (Болгарія), сурдопереклад

04:30

Відродитися до нового життя (Успенський собор Києво-Печерської Лаври), сурдопереклад

04:00

Житія святих. Преподобний Олексій Голосіївський, сурдопереклад

03:40

Обриси православної Грузії

03:30

Чотири пори року на Лебединому озері

03:25

Автограф. "О, Боже мой, благодарю…" (Д. Мережковський)

03:05

Острозька цитадель

03:00

Автограф. Замріяний казкар (поезія О. Олеся)

02:40

Священик

02:25

Дорога до храму. Вівтар

02:00

Зодчество

01:40

Василь Забашта. Барви його душі

01:00

Місце під сонцем. Регент Олена Маєва

00:15

Храм святого Димитрія (Греція)

00:00

Житія святих. Стефан Великий

Архів новин
2018
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2017
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2016
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2014
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2013
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2012
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2011
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2010
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2008
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2007
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
Останні новини

Тиждень 16-й по П’ятидесятниц╕. Тлумачення ╢вангел╕я та Апостола

22.09.2012

╢вангел╕╓

(Мф. 25, 14-30)

Один заможний чолов╕к, вирушаючи у чужу кра╖ну, доручив керування сво╖м ма╓тком рабам сво╖м; ╕ оск╕льки в╕н знав зд╕бност╕ й сили кожного з них, то одному дав п’ять талант╕в, другому – два й третьому – один, а сам в╕дразу ж вирушив у путь. Т╕, що одержали два й п’ять талант╕в, пустили ╖х в об╕г ╕ до повернення пана свого подво╖ли хазяйське майно. Той же, що отримав один талант, мабуть, образившись на те, що йому мало дали пор╕вняно з ╕ншими, однак, боячись суворого пана, подбав лише зберегти даний талант ╕ зарив його в землю. Через довгий час вернувся пан ╕ зажадав зв╕ту в╕д раб╕в сво╖х. Похвалив пан першого й другого раба, як╕ принесли подво╓не число талант╕в, об╕цяв ╖м велику нагороду й наблизив до себе, запропонувавши розд╕лити з ним рад╕сть його. П╕дходить той, що одержав один талант ╕, не знаючи, чим виправдати сво╓ недбальство, почина╓ обвинувачувати самого пана. В╕н н╕бито так говорить: я в╕рний тоб╕, не розтратив твого добра, але якщо я не придбав ╕ншого таланта, то не я винуватий, а ти: ти хочеш жати, де не с╕яв, ╕ збирати, де не розсипав, ти – пан жорстокий. Але пан в╕дразу викрива╓ цього раба, визначаючи причину його б╕дност╕ в л╕нощах ╕ лукавств╕ (хитрост╕). В╕зьм╕ть же в нього, говорить в╕н, один талант ╕ в╕ддайте тому, який ма╓ десять, тому що той, що ма╓ обдаровання ╕ охоче застосову╓ його до д╕ла, тим самим удосконалю╓ й п╕дсилю╓ його, ╕ йому немов знову да╓ться; а ледачий, що не бажа╓ приносити користь даними йому в╕д Бога обдарованнями, доходить до того, що ц╕ дарування згладжуються, затираються ╕ н╕би в╕дн╕маються. А нег╕дного раба викиньте зв╕дси, нехай в╕н залиша╓ться поза чертогом веселощ╕в ╕ радост╕, у тьм╕, нехай там мучиться й скрегоче зубами!
Ц╕╓ю притчею Господь зобразив зустр╕ч Спасителя при Його другому пришест╕ в╕руючими, тому що й ледачий раб в╕ру╓ у необх╕дн╕сть в╕дзв╕тувати сво╓му Панов╕. Але на цього в╕руючого, що залишився лише ╕з ц╕╓ю безпл╕дною, не виявленою в добрих д╕лах в╕рою, оч╕ку╓ сумна доля.
Як же помиляються протестанти й сектанти, як╕ вчать, що одн╕╓╖ в╕ри досить для спас╕ння! Зм╕ст притч╕ Господньо╖ ясний. Людина, що не створила по в╕р╕ сво╖й добрих справ, як╕ саму в╕ру зм╕цнювали б, вивергнеться геть ╕з Царства Небесного.

Прото╕╓рей Григор╕й Дьяченко
ПРОСТЕ ╢ВАНГЕЛЬСЬКЕ СЛОВО

Апостол

(2 Кор. VI, 1–10)

1. Ми ж, як сп╕впрац╕вники, блага╓мо вас, щоб благодать Божу ви прийняли не марно.
2. Бо сказано: «У сприятливий час Я почув тебе ╕ в день спас╕ння допом╕г тоб╕» (╤с. 49, 8). Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спас╕ння.
3. Ми н╕кому н╕ в чому не чинимо перешкоди, щоб служ╕ння було бездоганним,
4. але в усьому показу╓мо себе як служител╕ Бож╕, у великому терп╕нн╕, в б╕дах ╕ нестатках, у т╕снотах,
5. у ранах, у в’язницях, у вигнаннях, у трудах, у неспанн╕, в постах,
6. у очищенн╕, у розум╕, у довготерп╕нн╕, в доброт╕, в Дус╕ Святому, в нелицем╕рн╕й любов╕,
7. у слов╕ ╕стини, у сил╕ Бож╕й з╕ збро╓ю правди в прав╕й ╕ л╕в╕й руц╕,
8. у слав╕ ╕ безчест╕, у ганьб╕ ╕ похвалах: як обманщики, але ми правдив╕;
9. як незнан╕, але п╕знан╕; як т╕, що помирають. але ось ми жив╕; як каран╕, та не вбит╕;
10. як сумн╕, але завжди рад╕╓мо; як б╕дн╕, але багатьох збагачу╓мо; як т╕, що н╕чого не мають, але вс╕м волод╕╓мо.
Православн╕! Бог багатий на милост╕. В╕н ╖х посила╓ вдосталь незаслужено з боку людини. Так було й у Коринфськ╕й Церкв╕. З перших християнських громад н╕ про одну не в╕домо, щоб у них у такому достатку, слав╕ й просторост╕ передавалися в╕руючим дари Духа Святого, як, наприклад, дар мов, дар тлумачення ╖х, дар пророцтва, дар вчення, дар розр╕знення дух╕в, тобто душ добромисних або злих. При такому благол╕пному стан╕ Церкви Коринфсько╖ тим б╕льше повинн╕ п╕клуватися сам╕ коринфяни про збереження сво╓╖ слави, про п╕дтримку й розвиток свого благочестя й г╕дне використання надприродних ╕ природн╕х дар╕в Божих. Ось про це й просить коринфян св. апостол Павло.
Гл. VI, 1. Ми ж, як сп╕впрац╕вники, як сп╕вроб╕тники Богу, сп╕вслужител╕ Христу, слуги для вас, заради вашого ж порятунку, блага╓мо вас про те, щоб благодать Божу, отриману вами в достатку, ви прийняли не марно. Що ж таке благодать? Благодать ╓ така сила Божа, яка пода╓ться слабк╕й ╕стот╕ – людин╕ – для того, щоб вона досягала призначено╖ йому в╕д Бога мети. Наприклад, людина створена для праведност╕, але вона впала; Господь бажа╓ ╖╖ спасти й посила╓ ╖й Свою благодать, Сво╖ сили, при яких гр╕шник, якщо захоче, може спастися. Так╕-от сили дан╕ були й коринфянам. Вони стали християнами, одержали зовн╕шн╕ знамення вищо╖ допомоги Божественно╖. ╥м залишалося бути т╕льки слухняними знаряддями вол╕ Божо╖. Але вони скоро стали зловживати дарами Духа Святого: даром мов, пророцтва, зневажили даром любов╕. А тому св. апостол ╕ став вмовляти християн бути вдячними до Бога й дорожити отриманими благами, як талантами; уживати ╖х на користь душ╕ сво╓╖ й ближнього. Трапитися може, що через нашу жорсток╕сть ╕ л╕нощ╕ благодать Божа в╕дступить в╕д нас. А без не╖ людина – загибла ╕стота. Отже, поки ╓ можлив╕сть, користуйтеся вс╕м, що служить до спас╕ння нашо╖ душ╕. Багатства Бог посила╓? Не скуплячись, д╕лися ними з б╕дними. Здоров’я Бог дару╓? Трудися, поки ╓ сили. У церкву кличуть? Квапся в не╖. Викладають св. вчення, пропов╕дь? Не пропускай нагоди почути. Л╕тург╕я в╕дбува╓ться? Не в╕дкладай покаяння у сво╖х гр╕хах ╕ св. прилучення до поста на невизначений час. Настане зб╕дн╕ння слова пастирського (а Господь на кару в╕руючим ╕нод╕ д╕йсно в╕дн╕ма╓ пропов╕дник╕в сво╖х в╕д народу завзятого) або сили т╕лесн╕ зрадять тебе й не дозволять в╕дв╕дувати храм ╕ чути живе слово пастиря. Або в╕дн╕ме Бог багатство. Що тод╕ буде з тобою? Упадеш духом, ослабша╓ш т╕лом; п╕дтримки й розради в╕д навколишн╕х не чекай, якщо сам не був доброчесним. На багатство не спод╕вайся. Тод╕ будеш шкодувати про минул╕ красн╕ дн╕, про золот╕ часи, та п╕зно. А ось тепер ще час сприятливий, ось тепер ще трива╓ день спас╕ння.
В. 2. Отже, поки ╓ час, сприятливий для покаяння, виправлення життя й для чеснот; поки Господь терпить нас, слуха╓ нас ╕ в тепер╕шн╕ дн╕, зручн╕ для порятунку, Сво╓ю благодаттю допомага╓ нам (╤с. 49, 8), потурбу╓мося, православн╕, скористатися надаваними засобами до спас╕ння, як-от: богослуж╕нням, святими та╖нствами, пропов╕ддю, просв╕тою розуму й серця, нагодами до благотворност╕. Сам же Господь ╕з рад╕стю готовий освятити душу нашу; В╕н сто╖ть при дверях ╖╖ серця й чека╓, коли ми в╕дкри╓мо ╖╖ для благодатного в╕яння, для святих в╕дчутт╕в. Але ми часто л╕ну╓мося, в╕дклада╓мо виправлення до майбутнього часу, а в благод╕яннях в╕дмовля╓мо. Раптом смерть нас захопить зненацька, а ми не готов╕ для Царства Небесного. Тод╕ нас, як непотр╕бних, недбалих раб╕в, що не мають од╕яння шлюбного, справ любов╕, не допустить Господь розд╕ляти блаженства раю, а засудить у тьму кром╕шню. Повчимося ж у св. апостола, як в╕н, п╕сля навернення до Христа, ц╕нував отриману ним благодать. В╕н говорить про себе й сво╖х сп╕вроб╕тник╕в:
В. 3. Ми н╕кому н╕ в чому не чинимо перешкоди, тобто н╕чого в житт╕ сво╓му не робимо негожого, щоб служ╕ння апостольське було бездоганним.
В. 4. Але у всьому виявля╓мо себе, як служител╕ Бож╕, у великому терп╕нн╕, перенесенн╕ образ ╕ скорбот як першо╖ необх╕дно╖ чесноти, у чесному виконанн╕ сво╓╖ посади, у б╕дах зв╕дус╕ль, у нестатках, у т╕снотах.
В. 5. Безм╕рно й багаторазово в ранах (2 Кор. XI, 23–25; Д╕ян. XVI, 23), не раз у в’язницях, в кайданах, у темних ╕ смор╕дних м╕сцях, у вигнаннях за правду, у трудах для прогодування себе, у безперестанному пропов╕данн╕ слова Божого, у неспанн╕ серед пропов╕д╕, як в╕н усю н╕ч пров╕в у Троад╕ в богослуж╕нн╕, ╕ також апостол день ╕ н╕ч працював, щоб мати соб╕ хоч убогий шматок хл╕ба; в постах, ╕нод╕ мимовол╕ в╕н потерпав через брак ╖ж╕, а здеб╕льшого в пост╕ добров╕льному, у пом╕рност╕ й т╕лесн╕й, ╕ духовн╕й. Так╕ були зовн╕шн╕, обтяжлив╕ обставини у св. апостола Павла. Але це ще не все. В╕н намагався бути ╕стинним служителем Божим.
В. 6. ╤ у очищенн╕ душевному, ╕ в зовн╕шньому бездоганному житт╕, в розум╕, у якому й надприродн╕ дари перебувають у доброму ╕ корисному розпорядженн╕ людини (1 Кор. XIV, 32–33; 2 Пет. I, 5) ╕ у якому життя сво╓ – цей великий дарунок Божий – св. апостол Павло збер╕гав, не напрошуючись на мучення й катування; у великодушному, пок╕рливому, нав╕ть рад╕сному перенесенн╕ нещасть, удар╕в, уз, у незлобивост╕ до ворог╕в, у спок╕йному поводженн╕ з тяжкими гр╕шниками, ╕з заклятими ворогами Христовими; у доброт╕, у душевност╕, що проявлялася в милостин╕ людям б╕дним, у Дус╕ Святому, Який просв╕ща╓ наш розум ╕ з╕гр╕ва╓ наше серце, робить його особливо чутливим ╕ велелюбним; чому св. апостол ╕ каже, що В╕н проявляв сво╓ звання в нелицем╕рн╕й любов╕. Властивост╕ ж ц╕╓╖ любов╕ зображен╕ в нього так: ╕стинно християнська любов довготерпить, милосердству╓, ...не заздрить, ...не вихваля╓ться, ...не безчинству╓, не шука╓ свого, не гн╕ва╓ться, не замишля╓ зла, не рад╕╓ з неправди, а рад╕╓ ╕стин╕; усе покрива╓, ... усе терпить (1 Кор. XIII, 4–7).
В. 7. Дух Святий – Дух ╕стини – просв╕ща╓ розум людини. А тому св. апостол Павло, одержавши благодать Духа Святого, виявляв свою любов до Нього у слов╕ ╕стини, у сил╕ Бож╕й, ратував з╕ збро╓ю правди в прав╕й ╕ л╕в╕й руц╕. ╤стина – це сила незламна, як би не намагалися ╖╖ придушити, закрити або вигнати. ╤стинне вчення Христове, охопивши серце апостольське, збуджувало в ньому всюди ревн╕сть велику, так що в╕н присвятив Христу вс╕ сво╖ сили й духу, ╕ т╕ла й затверджував правду Божу, незважаючи н╕ на як╕ перешкоди, в╕дбиваючись ╕з ус╕х бок╕в ╕ праворуч, ╕ л╕воруч. В╕н ратував з╕ збро╓ю правди, як сказано, у прав╕й ╕ л╕в╕й руц╕. Цей вираз нагаду╓ нам прадавн╕й спос╕б в╕йськового озбро╓ння й самозахисту. Во╖н виходив у стародавност╕ на ворога, тримаючи в л╕в╕й руц╕ щит ╕ захищаючись ним в╕д стр╕л або спис╕в вражих, а в прав╕й руц╕ мав меч або стр╕лу й нею в╕дбивав ворога або нав╕ть нападав на нього. У такому озбро╓нн╕ людина одною рукою захищала себе, а другою вражала ворога. Так ╕ апостолов╕ доводилося й захищатися в╕д ворог╕в, ╕ в╕дбивати ╖хн╕ наклепи на нього й на християн, ╕ в той самий час наступально д╕яти проти язичеських мудрувань ╕ ╓врейських мр╕янь. В╕н намагався вс╕м усюди й завжди спов╕щати усю волю Божу, незважаючи на те, славлять його або сварять.
Ми, говорить апостол, ревно викону╓мо сво╓ служ╕ння.
В. 8. У слав╕ ми або безчест╕, у ганьб╕ ╕ похвалах: як обманщики, але ми правдив╕ перед Богом.
В. 9. Ми для ╕нших незнан╕, не знаменит╕, не заслугову╓мо на увагу; але ╕нш╕ чесн╕ або безсторонн╕ люди нас п╕знають ╕ визнають у нас силу Божу, мають нас за посланник╕в Божих (Д╕ян. XVI, 17). Як т╕, що помирають, близьк╕ до смерт╕ в╕д побо╖в, посту й неспання; але — ось ми жив╕; як каран╕ з нам╕ром в╕дняти в нас життя; та не вбит╕, тому що життя й смерть у руках Божих. Во╕стину, православн╕, сила Божа виявля╓ться в немоч╕ (2 Кор. XII, 9).
В. 10. Як сумн╕ через побиття й кайдани, ╕ наклепи, але завжди рад╕╓мо, тому що за ╕м’я Христове сподобилися прийняти безчестя. Як б╕дн╕, тобто в нас нема╓ н╕чого свого доброго, а все Боже; але ми, однак, багатьох збагачу╓мо: тобто ми, одержавши дари Духа Святого, ╕ ╕нших уводимо в Церкву Христову для одержання благ духовних; пов╕домля╓мо ╖м рят╕вн╕ ╕стини, ведемо до Царства Небесного, яке вони й одержать, якщо будуть слухати Слова Божого.
Брат╕╓! Людин╕ в житт╕ й для життя небагато потр╕бно. Потр╕бно т╕льки мати вдоволення тим, що Бог посила╓, ╕ вбог╕сть духовну. При цих обмеженнях у житт╕ нашому ми уникнемо вс╕х тих захоплень ╕ бажань, як╕ нер╕дко приводять людину до найжалюг╕дн╕ших насл╕дк╕в, як╕ зовс╕м недоступн╕ були душ╕ святого апостола при великому його терп╕нн╕ й убогост╕ духовн╕й.
Подай, Господи, ╕ нам дух невинност╕, смиренномудрост╕, терп╕ння, любов╕!

Прото╕╓рей Васил╕й Михайловський
ПОЯСНЕННЯ АПОСТОЛЬСЬКИХ ЧИТАНЬ