Тиждень 22-й по П?ятидесятниці. Тлумачення Євангелія та Апостола

03.11.2012

 Євангеліє

(Лк. 16, 19-31)

Деяка людина була заможною, одягалася в порфіру і віссон, і щодня бенкетувала з блиском. Жив багач собі на втіху, носив найдорожчий одяг: порфіру (плащ, верхній одяг з дорогої матерії червоного кольору), віссон (біла тонка, ніжна матерія з вищих сортів шовковистого льону; з віссону готувався нижній одяг, по-нашому білизна), і щодня у цієї людини були розкішні і багатолюдні бенкети.

Був також деякий жебрак, на ім'я Лазар, який лежав біля воріт його у струпах і жадав насититися крихтами, що падали із столу багача... Біля воріт багача лежав убогий бідняк Лазар, увесь в струпах, ймовірно, унаслідок голоду. Усіма забутий і покинутий, Лазар годувався тим сміттям і крихтами, які залишалися після веселих бенкетів багача. Але й ці крихти не завжди вдавалося отримати біднякові. Собаки, що збігалися, з жадібністю поїдали сміття, що виносилося з палат багача, а потім лизали рани і струпи Лазаря, що заподіювало йому великі страждання; а він був такий слабкий, що навіть не мав сил відігнати їх.
Багач, звичайно, знав про існування Лазаря і міг би йому допомогти: не можна сказати, що він був скупий, оскільки витрачав щодня великі суми; просто під впливом багатства розвинулася в ньому безсердечність до бідних, безжалісність.
Коли помер убогий бідняк Лазар, душа його віднесена була Янголами на лоно Авраамове. У іудеїв було вірування, що душі праведних людей відносяться на небо Янголами і удостоюються блаженства в Царстві Небесному. Про обставини смерті багача згадується лише те, що були влаштовані похорони, ймовірно такі ж багаті і пишні, яким було і усе життя багача.
Замогильний стан багача і Лазаря представляється зовсім в зворотному відношенні: Лазар - на лоні Авраамовім, а багач - у пеклі. Будучи в муках, багач підняв очі свої і, побачивши вгорі над собою Аврама і Лазаря, заволав: Отче Аврааме! ...пішли Лазаря, щоб омочив кінець перста свого у воді і похолодив язика мого; бо я страждаю в полум'ї. Як раніше Лазар жадав насититися хоча б крихтами, так тепер багач просить краплю води. Але Авраам відповідає, що теперішнє положення і багача і бідняка знаходиться в точній справедливій протилежності у порівнянні із колишнім станом, а тому відмовляє багачеві в його проханні, додаючи, що між ними, тобто між небом і пеклом, велика непрохідна прірва.
Від нестерпних страждань багачеві здається, що він вів би абсолютно інше життя, якби знав про те, що на нього чекає, тому просить послати Лазаря до братів, що залишилися на землі, щоб попередити про жахливу долю грішників. Але Авраам відповідає йому, що на землі існують закон і пророки і що якщо люди їх не слухають, то не повірять і не послухають і посланця з неба.
Відповідь Авраама вказує на істотну причину нерадіння людей про свою замогильну долю. Це гріховна зіпсованість серця, наполегливе небажання наслідувати вказівки слова Божого. Це небажання таке сильне, що навіть якщо б хто з мертвих воскрес і явився застерегти людей про засудження, то вони, прив'язані до світу і до гріха, не повірили б воскреслому і, мабуть, засумнівалися б, як це тепер часто буває, в істинності існування замогильного світу і нагороди за заслугами в земному житті.
Браття, пам'ятаєте про годину смертну і суд непредвзятого Владики!

Апостол

(Гал. VI, 11-18)

11. Бачите, як багато написав я вам своєю рукою.

12. Усі, хто бажає хвалитися плоттю, примушують вас обрізуватися лише для того, щоб не зазнати переслідувань за хрест Христа;

13. Бо навіть ті, що обрізуються, не дотримуються закону, але вимагають, щоб ви обрізувалися, аби похвалитися у вашій плоті.

14. А я не бажаю хвалитися, хіба що хрестом Господа нашого Ісуса Христа, Котрим для мене світ розп?ятий, і я для світу,

15. Бо у Христі Ісусі нічого не означає ні обрізання, ані необрізання, а нове творіння.

16. Тим, котрі вчиняють за цим правилом, мир їм, і милість, та Ізраїлеві Божому.

17. А втім, ніхто не обтяжуй мене, бо я ношу рани Господа Ісуса на тілі моєму.

18. Благодать Господа нашого Ісуса Христа із духом вашим, браття! Амінь.

Cвятий апостол Павло вимушений був письмово викласти перед галатами, їм же наверненими до Христа, свій погляд на відношення старозавітних обрядів, богослужіння і обрізання до новозавітного життя. І, що особливо чудово, все Послання до Галатів святий апостол Павло написав сам, своєю власною рукою. Інші ж його послання були надиктовані ним, а він тільки підписував під ними своє ім'я і вітання до християн (Рим. XVI, 22; 1 Кор. XVI, 21).
Гл. VI, ст. 11. Бачите, братія, як багато написав я вам своєю рукою, як ніколи і нікому не писав з християн. І зробив це, в тому числі, через почуття любові до них. Він спонукає їх пожаліти його, оцінити любов його та працю в письмовому вигляді вчення Христового, їм викладеного.
Св. апостол у своєму посланні, викриває неправедні наміри, щодо старих обрядів:
(ст. 12) Усі, хто бажає хвалитися плоттю, примушують вас обрізуватися лише для того, щоб не зазнати переслідувань за хрест Христа. Як бачите, наклепникам Павла - хоч і молодим християнам, не хотілося не лише постраждати, прийняти рани і виразки за ім'я Христове, але навіть відчути легке гоніння. Такою поведінкою вони думають догодити і нашим, і вашим: і себе зберегти від гонінь, і інших виручити з небезпеки зазнати мук за Христа, і навіть заслужити від гонителів схвалення за таку діяльність.
Ст. 13. Мимоволі пригадуються тут слова Христові про єврейських учителів, які своєю завзятістю в іудействі гублять себе самих і старанним наверненням в іудейство роблять ще нещаснішими навернених ними людей. (Мф. XXIII, 15, 28, 13). З роду таких лицемірів були і ті хрещені євреї, які ворогували проти апостола Павла. Вони не звертають уваги і не шкодують, що таких прибульців вони роблять синами гієни, удвічі гіршими за них самих. Все це робиться через самолюбність і самокорисливість.
Ст. 14. Хваляться, хвастають звичайно тим, що особливо цінується усіма, що вважається гідністю, наприклад багатством, знатністю роду, вдачею в підприємствах, розумом, вченістю, винахідливістю, хорошими, слухняними і обдарованими дітьми. І св. апостол міг би, здається, без самолюбності вказати і на свої переваги, наприклад на почесне римське громадянство, на свій розум і велику вченість, на своє значення серед інших християнських діячів. Проте ж про все це він умовчує, усе це вважає марним, нічого не вартим. Для нього радість, честь і слава - в Хресті Ісуса Христа, розіп?ятого за всіх нас і давшому св. апостолові теж понести за Його ім'я хрест.
Через Хрест Христов ми зробилися спадкоємцями Богові, співспадкоємцями Христу. І св. апостол, обійнятий незреченною любов'ю до нас Боголюдини, назавжди віддався Йому, полюбив Його усією душею, усім серцем і усім розумінням своїм. Для нього життя тільки з Христом і в Христі. Він полишив будинок, рід і ні в що поставив свою працю і подвиги. Він для світу розіп?ятий, мертвий, глухий до похвал від людей, до блаженства, до родичів. І ми, браття, повинні хвалитися Хрестом Христовим, прославляти безмірне милосердя Спасителя до нас, негідних, і проповідувати про хресні Його подвиги.
(ст. 15) Бо у Христі Ісусі нічого не означає ні обрізання, ані необрізання, а нове творіння, чисто християнське життя. Відмінність обрядів, народних смаків при єдності віри складає красу зовнішнього, істинно християнського життя. Все одно, як весною при пануючій зелені на лугу різноманітність квітів збільшує красу природи. Всякий істинний християнин, якого б племені він не був, чи росіянин, болгарин, серб, араб або грек, якщо тільки він істинно зберігає Православ'я, то виділяється зі свого єдиноплеменного суспільства, є новим творінням, живе кращими поривами чистої любові до всіх і кожного без відмінності племені і вищими цілями, піклуючись про служіння єдиної істинної Церкви.
Ст. 16. Тим, котрі вчиняють за цим правилом, апостол Павло посилає мир і милість, оскільки усі вони, будучи різних племен і обрядів, через єдність віри і любові складають істинних чад Божих, народ святий, людей оновлення - істинний Ізраїль Божий.
Ст. 18. Да буде Благодать Господа нашого Ісуса Христа із духом вашим, браття! Амінь.