Головна сторінка
Зараз в еф╕р╕ 06:34

23:35

Окрилений Афон

23:05

Олексій Колесник. Щасливі випадковості

23:00

Молитва Небесним силам

22:30

Віктор Глушков. Учений, який випередив час, сурдопереклад

22:05

Скельні печери Галиці, сурдопереклад

22:00

Молитва Ангелу-Хранителю

21:50

Автограф. Лондон. Темза (У. Вордсворт)

21:25

Подія. Митець. Глядач

21:15

Територія добра

21:00

Літопис

20:50

Автограф. Дано мне тело. (О. Мандельштам)

20:25

Будьте здорові!

20:20

Дивосвіт

20:10

Вечір у Шишкиному лісі

20:00

Добре слово

19:50

Повість минулих літ

19:45

Територія добра

19:40

Літопис

19:00

Літопис. Відлуння епох

18:30

Церква і суспільство

18:10

Оноре де Бальзак. Примарне щастя у Верхівні

18:05

Лавра Небесна

18:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

17:45

Румунська Лавра

17:40

Територія добра

17:00

Уроки богослов'я. Патрологія

16:55

Літопис

16:40

Я повен любові (П. Морачевський)

16:35

Повість минулих літ

16:25

День у Шишкиному лісі

16:20

Казки та історії

16:10

Добре слово

16:00

Дивосвіт

15:50

Образ доброчинності

15:15

Святогірська Успенська Лавра

15:10

Територія добра

15:05

Літопис

15:00

Молитва про примноження любові

14:20

Віктор Івченко. Стопкадри долі

14:00

Земля заповідна. Парк природи Беремицьке

13:25

Молодість не байдужа

13:00

14-плюс

12:50

Літопис

12:20

Благодатні плоди Ізраїлю

12:15

Лавра Небесна

12:10

Територія добра

12:05

Образ доброчинності

12:00

Молитва преподобного Парфенія Київського

11:50

Іконопис

11:00

Повертаючи любов

10:50

Літопис

10:25

Стопами Христа, сурдопереклад

10:05

Ліван. Країна живої історії, сурдопереклад

10:00

Лавра Небесна, сурдопереклад

09:40

Микола Лєсков. Сила віри

09:35

Територія добра

09:05

Церква, що є над ручаєм

09:00

Молитва за мир в Україні

08:45

Сахарна: скельна обитель

08:05

Уроки богослов'я. Літургіка

08:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

07:45

Ранок у Шишкиному лісі

07:35

Добре слово

07:30

Дивосвіт

07:20

Окраса Золотоноші (Успенський собор)

07:05

Літопис

07:00

Молитва перед початком доброї справи

06:40

Храм Святої Трійці (Києво-Печерська Лавра)

06:10

Житія святих. Преподобний Олексій Голосіївський

06:05

Лавра Небесна

06:00

Молитва Оптинських старців

05:35

Житія святих. Преподобний Паїсій (Величковський)

05:30

Несподівана Радість (ікона Божої Матері)

05:15

Пристань молитви і краси (Хмельницька обл., Троїцький монастир)

05:05

Ровесник Катеринослава (Дніпропетровський Преображенський собор)

05:00

Молитва Отче наш

04:45

Леся Українка. Сподівання, сурдопереклад

04:30

Два світи Панаса Мирного, сурдопереклад

04:00

Церква, що є над ручаєм, сурдопереклад

03:50

Теплий подих порцеляни

03:30

Солодкий дивосвіт (Національний музей бджільництва)

03:00

Майстер чарівних справ

02:30

Згадаймо

02:00

Зодчество

01:40

Монастир отця Іони (м. Київ)

01:00

Місце під сонцем. А. Коваленко

00:00

Соціальна реклама

Архів новин
2018
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2017
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2016
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2014
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2013
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2012
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2011
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2010
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2008
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2007
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
Останні новини

Тиждень 24-й по П’ятидесятниц╕. Тлумачення ╢вангел╕я та Апостола

16.11.2012

╢вангел╕╓ 

(Лк. 8, 41-56)

╢вангел╕ст Лука розпов╕да╓ нин╕ про зц╕лення ╤сусом Христом кровоточиво╖ ж╕нки ╕ про воскрес╕ння дочки начальника синагоги ╤а╖ра.
На прохання начальника синагоги ╤а╖ра, що поза сумн╕вом в╕рував в ╤суса Христа як Небесного Посланця, Господь ╤сус п╕шов у будинок його для зц╕лення його дочки в╕д хвороби. ╤ ось, в дороз╕ одна ж╕нка, що страждала кровотечею, торкнулася краю одягу Його ╕ негайно одужала. Ця хвороба зг╕дно ╕з законом Мо╕се╓вим вважалася нечистою. Ось чому ця ж╕нка не посм╕ла н╕ прямо попросити Господа про зц╕лення, н╕ доторкнутися до Нього, а наважилася доторкнутися лише до краю одягу Його.
╤сус Христос сказав: Доторкнувся до Мене хтось; бо Я в╕дчував силу, що вийшла з Мене. Народ т╕снився б╕ля Господа ╕, без сумн╕ву, багато хто мимовол╕ торкався Його. Але т╕льки дотик з в╕рою одн╕╓╖ ж╕нки викликав з Нього чудод╕йну силу, як В╕н Сам те в╕дчув. Господь говорить це для того, щоб виявити перед ус╕ма в╕ру ж╕нки.
В╕н сказав ╖й: В╕ра твоя врятувала тебе... Ж╕нка лише в╕д дотику до одягу Спасителя вже в╕дчула, що зц╕лена в╕д хвороби, але Господь всемогутн╕м Сво╖м словом стверджу╓, що недуга ж╕нки припинилася.
В цей час приходять послан╕ з будинку ╤а╖ра ╕ говорять йому: Дочка твоя померла; не затримуй Учителя. Коли, на думку домашн╕х, вже п╕зно було спод╕ватися на допомогу хвор╕й, то й примушувати ╤суса ╕ти до будинку ╤а╖ра, здавалося марним. Звичайно, це виявляло т╕льки слабк╕сть в╕ри домочадц╕в ╤а╖ра, тому Господь п╕дбадьорю╓ його словом: Не б╕йся, т╕льки в╕руй, ╕ врятована буде.
Господь узяв з Собою Петра, ╤акова ╕ ╤оанна, трьох найближчих учн╕в Сво╖х, яких В╕н ╕ п╕сля удостоював бути св╕дками найб╕льших под╕й.
Не плачте, - говорить Спаситель, - вона не померла, але спить. Господь назива╓ сном смерть д╕виц╕, виражаючи ту думку, що, хоча т╕ло при смерт╕ ╕ втрача╓ життя, але душа не помира╓; вона може знову оживити т╕ло, ╕ людина - воскреснути, як би пробуджуючись в╕д сну.
Узявши ╖╖ за руку, промовив: д╕виця! встань - ╕ вона встала, ╕ здивувалися батьки ╖╖... Звичайно, зрозум╕лим був подив ╕ нав╕ть переляк оточуючих. Це було перше диво воскрес╕ння з мертвих Христом. ╤ д╕йсно, як не злякатися побачивши таке надзвичайне знамення сили Божо╖!
В╕н повел╕в н╕кому не розпов╕дати про те, що сталося... Це треба було, по-перше, для того, щоб не викликати нев╕рних представлень народу ╕удейського про земне Царство Мес╕╖, ╕, по-друге, щоб не дратувати книжник╕в ╕ фарисе╖в, зл╕сть яких проти ╤суса росла з кожним днем.

Апостол

(Еф. II, 14-22)

14. Бо В╕н ╓ мир наш, який витворив з обидвох одне ╕, зруйнувавши перешкоду, що стояла посередин╕,
15. Знищив ворожнечу Т╕лом Сво╖м, а Закон запов╕дей ученням, щоб ╕з двох утворити в Соб╕ Самому одного нового чолов╕ка, опорядивши св╕т,
16. ╤ в одному т╕л╕ примирити обидвох ╕з Богом через хрест, убивши ворожнечу на ньому;
17. А коли прийшов, то пропов╕дував мир вам, далеким ╕ близьким,
18. Тому що через Нього т╕ й т╕ ма╓мо доступ до Батька, в одному Дус╕.
19. Отож, ви вже не чуж╕ ╕ не зайшл╕, але сп╕вгромадяни святин╕ ╕ сво╖ Богов╕.
20. ╤ були утверджен╕ на основ╕ Апостол╕в ╕ пророк╕в, маючи Самого ╤суса Христа нар╕жним каменем,
21. На котрому вся будова, споруджуючись до ладу, зроста╓ у святий храм у Господ╕,
22. На котрому ви також опоряджу╓теся в житло Боже Духом.

Гл. II, ст. 14. Бо В╕н ╓ мир наш, який витворив з обидвох (з ╓врея ╕ язичника) одне (створ╕ння) - християнина, ╕ який зруйнував перешкоду, що стояла м╕ж ними. ╢врей ╕ язичник спочатку, в особ╕ перших нащадк╕в Адама ╕ ╢ви, були брати м╕ж собою, складали одну с╕м'ю, один будинок. Але пот╕м самолюбн╕сть взяла сво╓, ╕ в╕докремила ╖х один в╕д одного, ставши перешкодою до вза╓мносп╕лкування, поблажливост╕ ╕ м╕цного миру. Таким чином р╕д людський, як би будинок, розд╕лився на дв╕ половини; два брати, ╓врей ╕ язичник, стали ненависн╕ один одному, а ненависть м╕ж братами бува╓ найлют╕ша у св╕т╕.
Ст. 15. В╕н скасував ворожнечу м╕ж людьми Платою Сво╓ю, у Сво╖й хресн╕й смерт╕ дов╕вши вищу любов до людей; а закон запов╕дей, як╕ торкалися зовн╕шнього обрядового життя ╓вре╖в, в╕н в╕дм╕нив ╕ зам╕нив Сво╖м велелюбним вченням, щоб з двох створити в Соб╕ Самому одну нову людину, влаштовуючи св╕т, тобто щоб не вихвалялися собою н╕ ╓врей, н╕ язичник, ╕ щоб кожен, облишивши народн╕ сво╖ прагнення, жив з ╕м'ям християнина, як вимага╓ закон Христов, що вносить упокорювання ╕ св╕т в душу, в с╕м'ю ╕ пот╕м в сусп╕льство.
Ст. 16. ╤ в одному т╕л╕ примирити обох з Богом за допомогою хреста, вбивши ворожнечу на н╕м.
Головною причиною ворожнеч╕ Бога з людиною ╓ гр╕х наш, наша скверна. Яке ж сп╕лкування чистому з нечистим? Яке сп╕лкування св╕тла ╕з п╕тьмою (2 Кор. VI, 14).
При такому в╕дчуженн╕ нашому в╕д Бога, Посредником за нас явля╓ться Христос. В╕н, прийнявши нашу плоть, взявся задовольнити Правосуддя Боже за нас, узяв наш гр╕х, зруйнував його як перешкоду, прин╕сши Самого Себе в жертву. Таким чином, на хрест╕ зд╕йснено наше примирення з Богом, з небом.
Ст. 17. ╤ Христос, прийшовши, прин╕с св╕т вам, далеким ╕ ближн╕м, тобто ╕ сво╖м - ╓вреям, ╕ в╕ддаленим за безчестя язичникам. Прин╕с В╕н благо у св╕т Сво╖м вченням, кажучи: блаженн╕ миротворц╕ (Мф. V, 9.); Я заспокою вас (Мф. XI, 28), ╕ особливо Сво╖м життям. Кому В╕н не надавав Свого благовол╕ння за життя? Кому ╕з зл╕сних людей, що обмовляли Його, не робив добра? Його хочуть каменями побити - В╕н не кара╓. Йому дають ляпаса - В╕н мирно в╕дпов╕да╓: за що ти б'╓ш Мене? (Ин. XVIII, 23). ╤ Сво╖м учням перед Сво╓ю смертю В╕н запов╕дав мир: мир М╕й лишаю вам, св╕т М╕й даю вам (╤н. XIV, 27). А п╕сля воскрес╕ння Свого яке перше слово В╕н р╕к, явившись учням? Мир вам (Лк. XXIV, 36). Посила╓ ╖х на пропов╕дь, теж велить в╕тати миром. Коли входите у будинок, говорив Спаситель, в╕тайте словами: мир будинку цьому! (Мф. X, 12). Та й по смерт╕ Сво╖й Христос спов╕щав в╕ддаленим, що в пекл╕ перебували, примирення з Богом.
Ст. 18. Через Христа, постраждалого за нас, ус╕ люди, ╕ ╓вре╖, ╕ ми, хто були в очах наших предк╕в язичниками, ма╓мо доступ до Отця, в одному Дус╕ Святому, що освячу╓ нас ╕ охороня╓ Церкву Христову до к╕нця стол╕ть.
Ст. 19. Ми вже не чуж╕ Богов╕ ╕ не прибульц╕, але сп╕вгромадяни святим ╕ сво╖ - р╕дн╕ - Богов╕.
Таку близьк╕сть, таку спор╕днен╕сть з Богом ми отримали через Христа. Але ╕нод╕ саме сво╖ бувають г╕рш╕ за чужих. Так, Христос до сво╖х прийшов, ╕ сво╖ Його не прийняли (╤н. I, 11), нав╕ть в╕ддали Його на смерть в руки чужих. ╤ ми, християни, за ╕м’ям сво╖ Христов╕ Богов╕, але як╕ ми по життю насправд╕? Чи под╕бн╕ ск╕льки-небудь Христу? А В╕н про нас п╕клу╓ться. В╕н дав нам у наставники ╕ пророк╕в, ╕ апостол╕в, щоб ми т╕льки йшли по прям╕й дороз╕ до неба.
Ст. 20. Ми затверджен╕ на п╕дстав╕ Апостол╕в ╕ пророк╕в, маючи Самого ╤суса Христа нар╕жним каменем.
Ус╕ ми, християни, словами апостола Павла упод╕бню╓мося буд╕вл╕. У кутов╕й основ╕ ц╕╓╖ буд╕вл╕ Сам Христос, пророки ╕ апостоли складають ╕нш╕ частини основи, спираючись на Христа. Душа кожного з нас повинна входити в укладання ц╕╓╖ буд╕вл╕ ╕ бути так добре пристосованою до загального плану Божого при спорудженн╕й буд╕вл╕, щоб вона не робила неправильност╕ або некраси. А для цього вона ма╓ бути р╕вна, так само гладка, як ╕ основн╕ камен╕. Як цегла в кам'ян╕й будов╕ ма╓ бути ╕ по виду, ╕ по щ╕льност╕ под╕бн╕ одна до ╕ншо╖ ╕ однаково зв'язуватися ╕ укладатися (тод╕ ╕ буд╕вля буде благонад╕йна), так ╕ наш╕ душ╕ в загальн╕й буд╕вл╕ християнства повинн╕ в╕дпов╕дати загальн╕й вол╕ Бога як головного Зиждителя. А таке пристосування залежить в╕д нас самих, в╕д нашого упод╕бнення Христу.
Ст. 20. Мирн╕ ж люди ╕ миролюбн╕ живуть, затверджен╕ на п╕дстав╕ Апостол╕в ╕ пророк╕в, маючи Самого ╤суса Христа нар╕жним, твердим, непохитним каменем.
Ст. 21. ╤ були утверджен╕ на основ╕ Апостол╕в ╕ пророк╕в, маючи Самого ╤суса Христа нар╕жним каменем, тобто християнське сусп╕льство, склада╓ться за посередництва миролюбност╕, зроста╓ у святий храм в Господов╕. Отже, за словом апостола, життя людства може розвиватися, зростати, ╕, як нин╕ говорять, прогресу╓, удосконалю╓ться т╕льки на Христ╕ ╕ на дус╕ ╓вангельському. Прогрес людства не був, не бува╓ ╕ не буде поза християнством. Без християнства в╕н немислимий. Що ж назива╓ться прогресом?
Прогресом назива╓ться удосконалення людського морального, розумового ╕ пот╕м зовн╕шнього життя. Чи можливе пол╕пшення морального життя поза християнством? Св╕т дохристиянський дов╕в неможлив╕сть пол╕пшення, а прямо ╕ ясно усв╕домлював пог╕ршення людства, хоча розвиток ╕ винах╕длив╕сть розуму людського можлив╕ ╕ окр╕м ╕стинного християнства. Але розум ще не склада╓ усю людину. У людини ╓ ще воля, ╓ сов╕сть. ╤ якщо при розвиненому розум╕ зла воля та пригн╕чена сов╕сть, то людина або людське сусп╕льство не благоденству╓, а засмучу╓ться ╕ пог╕ршу╓ться.
Розвиток ╕ удосконалення людини можливо бува╓ тод╕, коли: 1) в╕н в╕льний; 2) коли в╕н миролюбний ╕ насолоджу╓ться миром; 3) коли в╕н ма╓ навколо себе сп╕вчуття ╕ досить сприятлив╕ зовн╕шн╕ обставини.
Ст. 22. Люб╕! На Христ╕ як на нар╕жному камен╕ ╕ ми влаштову╓мося, або повинн╕ влаштовуватись, в житл╕ Божому Духом Святим, який св╕тить ╕ освячу╓ Сво╓ю благодат╕ю всякого в╕рянина.
Православн╕ мо╖ слухач╕! Повторимо коротко все вище вам детально пояснене.
Христос ╓ мир наш. В╕н пост╕йно спов╕щав, вселяв мир в╕руючим в Нього. В╕н знав, що мир ╓ необх╕дна умова людського щастя на земл╕ ╕ запорука в╕чного миру, спокою в Царств╕ Отця Небесного.