Тиждень 27-й по П?ятидесятниц╕. Тлумачення ╢вангел╕я та Апостола
07.12.2012
╢вангел╕╓
(Лк 13, 10?17)
Одного разу в день суботн╕й Господь побачив у синагоз╕ ж╕нку, що страждала на тяжку недугу, яка протягом в╕с╕мнадцяти рок╕в була скорчена ╕ н╕як не могла випростатись. П╕дкликавши ╖╖, В╕н сказав: ж╕нко, ти зв╕льнена в╕д тво╓╖ недуги.
При цьому начальник синагоги, обурюючись, що ╤╕сус зц╕лив ╖╖ в суботу, сказав народов╕: ╓ ш╕сть дн╕в, в як╕ дозволено робити; в т╕ ╕ приходьте зц╕лятися, а не в день суботн╕й. Така марнов╕рна ревн╕сть про день суботн╕й була негайно ж викрита Христом. Христос указу╓ на так╕ випадки, коли сп╕вчуття до тварин змушу╓ порушувати спок╕й суботнього дня, якщо ж так╕ справи не вважаються злочином, то чи можуть порушувати свят╕сть дня суботнього справи милосердя до людин╕, що б╕ду╓? Напроти, чи не цими справами найб╕льше святиться день Господн╕й? Чи не цими святими справами ми найб╕льше служимо й догоджа╓мо Господу?
У наш час найчаст╕ше трапля╓ться так, що повн╕стю забувають про свят╕сть дня Господнього, ц╕лком нехтують Божою запов╕ддю про присвяту дня сьомого винятково Господу Богу. Багато хто святков╕ дн╕ в╕др╕зняють в╕д буденних тим, що туманять свою голову спиртними напоями. ╤нш╕, користуючись в╕льним святковим часом, проводять його в задоволеннях. ╤ який час найчаст╕ше присвячу╓ться цим задоволенням? Веч╕р перед нед╕лею. Чи можна г╕рше користуватися священним часом! Саме тим часом, коли в╕дбулося найвище чудо Божо╖ любов╕ й милосердя до нас, гр╕шних, справа спокути й спас╕ння нашого?
В╕д нас ╕ т╕льки в╕д нас залежить проводити святков╕ дн╕ так, як того вимага╓ свят╕сть ╖х.
Що ж сл╕д робити у святков╕ дн╕? Потр╕бно, звичайно, насамперед п╕ти в ц╕ дн╕ в храм помолитися Богу. Благодатна сила молитви п╕дн╕ме вашу душу над мирською су╓тою, ╕ у ваш╕й душ╕ буде свято, тягар турбот ╕ буденного клопоту забудеться... А х╕ба справи милосердя до ближн╕х не можуть принести щирого задоволення ваш╕й душ╕? Об╕тр╕ть сльози б╕дняка в ц╕ дн╕, вияв╕ть мил╕сть до нещасних, пам'ятаючи, що все це ви робите для Самого Христа. Читання слова Божого, благочестива бес╕да в кол╕ родини також можуть сповнити вашу душу тихою й чистою рад╕стю Духа Святого...
Н╕що так не сприя╓ усп╕ху в чеснот╕, як часта сп╕вбес╕да з Богом (святитель ╤оанн Златоуст).
Щоб звикнути до молитви, не чекайте схильност╕ до не╖, але примушуйте себе, тому що Царство Небесне силою здобува╓ться, ╕ хто доклада╓ зусилля, здобува╓ його (Мф 11, 12).
Як ╕з хмари пада╓ блискавка, так з молитви зася╓ св╕тло ╕стини й розум╕ння (святитель Ф╕ларет, Митрополит Московський). Молитва ╓ простягнена рука для прийняття благодат╕ Божо╖ (в╕н же).
╢вангельськ╕ бес╕ди на кожний день
Апостол
(Еф. VI, 10?17)
10. Нарешт╕, браття мо╖, зм╕цнюйтесь Господом ╕ могутн╕стю сили Його.
11. Одягн╕ться в повну зброю Божу, щоб вам можна було стати проти хитрощ╕в диявольських,
12. бо наша боротьба не проти кров╕ ╕ плот╕, а проти начальства, проти влади, проти св╕топравител╕в темряви в╕ку цього, проти дух╕в злоби п╕днебесних.
13. Для цього прийм╕ть повну зброю Божу, щоб ви змогли протистояти в день злий ╕, все подолавши, вистояти.
14. Отже, станьте, п╕дперезавши стегна ваш╕ ╕стиною, ╕ зодягнувшись у броню праведности,
15. ╕ взувши ноги в готовн╕сть благов╕стити мир;
16. а понад усе в╕зьм╕ть щит в╕ри, яким зможете погасити вс╕ розпечен╕ стр╕ли лукавого;
17. ╕ шолом спас╕ння в╕зьм╕ть, ╕ меч духовний, що ╓ Слово Боже.
Гл. VI, 10. Браття, говорить в╕н, зм╕цнюйтесь Господом ╕ могутн╕стю сили Його. А не спод╕вайтеся на власн╕ сили, на свою розвинен╕сть, тверд╕сть вол╕, спостережлив╕сть. Без Бога сп╕ткнетеся.
В. 12. Так, наша пост╕йна на земл╕ боротьба ведеться нами не проти кров╕ й плот╕, не проти р╕вного нам брата, а проти начальства, проти влади, проти св╕топравител╕в темряви в╕ку цього, проти дух╕в злоби п╕днебесних, як╕ люблять користуватися нашими слабостями й не поминуть нагоди втягти нас у сво╖ пекельн╕ с╕т╕. Де ж нам одним боротися з ними?
А в╕н ? сатана ? д╕╓ на нас ╕ через нашу плоть ╕ кров, хвилюючи ╖╖, викликаючи в н╕й жагу помсти, вина, збуджуючи х╕ть й пристрасть до пересичення; або дражнячи наш з╕р, нашу душу благоденством сус╕да, який нижчий за нас у наших очах. Тому розвива╓ в нас млосну заздр╕сть, непотр╕бну горд╕сть, пот╕м невдоволення станом сво╖м; змушу╓ нас бачити образу нам там, де ╖╖ нема╓. Одним словом, робить нас найжалюг╕дн╕шими, слабкими, як д╕ти, ╕ приневолю╓ нас як хоче.
Замислимо ми, наприклад, ╕ти в храм Божий? З?являються негайно нех╕ть, ознаки недуги, господарськ╕ турботи ╕ клоп╕т; а отут ще й погода негарна, ╕ далеко до церкви, та й недавно були ж у церкв╕, так можна й вдома помолитися. От ╕ залишилася людина вдома. Знову заснув, проспав; Богу вдома не помолився або зовс╕м, або так соб╕; здоров'я як було в порядку, так ╕ залишилося таким; господарськ╕ заняття н╕куди б не под╕лися. Кр╕м того, п╕д час Божественно╖ служби у свято нав╕ть ╕ господарством б╕льш╕сть не займалися, а провели час у порожн╕х розмовах, сп╕ваючи, за картами, у пияцтв╕, ╕нод╕ проживаючи поблизу храму Божого.
Див╕ться ж, браття, будьте обережн╕, гляд╕ть, роб╕ть обережно (Еф. V, 15). Будьте тверез╕, пильнуйте? диявол ходить, рикаючи, наче лев, ╕ шука╓, кого б з нас пожерти й захопити в пекло (1 Пет. V, 8). Стежте за сво╖ми помислами й пригн╕чуйте зл╕ впливи; ╕нод╕ ╖х ╕ ми сам╕ вигаду╓мо, а ╕нод╕ ╖х нам п╕дш╕пту╓ ╕ нечиста сила. Приклад╕в того багато ? у житт╕ тих, що допилися до б╕ло╖ гарячки, й у дол╕ самогубц╕в, або нав╕ть у житт╕ великих подвижник╕в, яких б╕си терп╕ти не можуть.
Так що ж нам робити, бачачи таких ворог╕в, що пост╕йно нападають на нас? Що? Потр╕бно нам бути пост╕йно на сторож╕ й завжди в повному християнському озбро╓нн╕, под╕бно тому, як ╕ во╖н перед бо╓м виступа╓, озбро╓ний повн╕стю у м╕ру сво╖х сил.
В. 11. Одягн╕ться ж, каже апостол, в повну зброю Божу, щоб вам можна було стати проти хитрощ╕в диявольських.
В. 13. Для цього прийм╕ть повну зброю Божу, щоб ви змогли протистояти в день злий ╕, все подолавши, вистояти. З чого ж склада╓ться ця повна зброя?
Коли во╖н береться до в╕йни, в╕н так одяга╓ться й опер╕зу╓ться, щоб н╕чого в одяз╕ не заважало його рухам ╕ спритност╕, щоб не було якого-небудь зайвого лахм╕ття ╕ задирок. А з ╕ншого боку, в одяз╕ в╕йськовому в стародавност╕, коли не було вогнепальних знарядь, малося на уваз╕ захистити в╕д удар╕в ворога голову, груди й руки; ╕ знаряддя використовувались двох род╕в: одн╕ захищали, прикривали в╕д вражих удар╕в; з ╕ншими нападали на самого ворога. Знаряддями першого роду були: щит у л╕в╕й руц╕, шолом на голов╕ або каска, броня або панцир на т╕л╕; знаряддями для нападу були: меч при пояс╕, стр╕ла в руц╕.
Так ╕ християнинов╕ ? во╖нов╕ Христовому, що пост╕йно бореться з ворогами спас╕ння, потр╕бно стояти й жити пост╕йно, так би мовити, у во╓нному стан╕, оперезаним, одягненим ╕ взутим у належний во╖нов╕ одяг.
В. 14. Станьте, п╕дперезавши стегна ваш╕ ╕стиною. Стегна п╕дпер╕зують звичайно для р╕вноваги в т╕л╕, для легкост╕ в рухах. ╤ християнин повинен оперезати, оточити й обвести душу свою ╕стиною Христовою, щоб в╕льн╕ше ╕ майстерн╕ше в╕дбивати всякий п╕дступ батька брехн╕. Хто чинить у в╕дпов╕дност╕ з ╕стиною, не кривить душею, той в╕льний в╕д усяких запоб╕гань або побоювань за свою чесн╕сть; той залиша╓ться недосяжний для вплив╕в або родинних зв?язк╕в, приязн╕ або х╕т╕. Для нього слово Бога ? закон. В╕н Його слуха╓ ╕ Йому служить. Зрозум╕ло, що й ворогу ╕стини з таким християнином незручно справу мати; в╕н примушений буде в╕дступити. Сили не р╕вн╕. Пустить злий дух св╕том, як за в╕тром, дурну поголоску про людину ╕стини й чесност╕. Поголоска, може бути, трохи потрима╓ться; але ╕стина, як св╕тло, в╕дбиваючись у житт╕ чесного християнина, перетворившись на броню праведности, правди, викри╓, в╕д╕б'╓ нав╕ть найотруйн╕ш╕, смертельн╕ стр╕ли неправди й зло╖ поголоски. Таким чином, хто п╕дперезу╓ться, перейма╓ться ╕стиною, нею живе, той сам соб╕ влаштову╓ броню, захист в╕д неправди у сво╓му праведному житт╕. ╤накше й бути не може. Св╕тло ╕стини в╕дбива╓ться й зовн╕.
В. 15. Отже, озбро╖вшись ╕стиною й праведн╕стю життя, прямуйте шляхом д╕яльност╕ сусп╕льно╖, взувши ноги, з готовн╕стю благов╕стити мир. Благов╕стити мир створ╕нням ворожим не легко; шукати тих, хто прагне миру, ще важче; а пересл╕дувати ворога з босими ногами по каменях або колючих чагарниках ? небезпечно, шк╕дливо й ненад╕йно щодо усп╕ху. Отже, потр╕бно мати взуття на ногах. Так ╕ борець Христа, якщо бажа╓ вразити ворога, повинен пересл╕дувати його не з гордою впевнен╕стю у безсумн╕вн╕й перемоз╕, але з╕ смиренн╕стю, з╕ споко╓м духу; запасшись ╕стинами слова Божого, а головне, духом ╓вангельським, духом пост╕йно╖ скорботи, смиренност╕ й молитви. ╤ ц╕ засоби або допомога дадуть вам торжество над вашими ворогами, наск╕льки б не був великий ╖хн╕й лег╕он. Диявол сам з╕знавався, що н╕що так його не вража╓ й не в╕дганя╓, як смиренн╕сть людини. При цьому смиренному настро╖ подвижника недалек╕ в╕д нього й перемога, ╕ Царство Небесне.
Коли во╖н одягнений у броню, взутий ╕ оперезаний, тод╕ йому залиша╓ться т╕льки покрити голову шоломом ╕ в╕дгородити серце щитом, який завжди прив?язували до л╕во╖ руки, а в правицю узяти меч. Так ╕ апостол радить:
(в. 16) а понад усе, перш за все, в╕зьм╕ть ╕ м╕цн╕ше тримайте щит в╕ри, яким зможете погасити й в╕дсторонити в╕д себе вс╕ розпечен╕ стр╕ли лукавого. Що ж це значить? Як╕ це розпечен╕ стр╕ли взагал╕? Якого сорту стр╕ли лукавого? ╤ що таке щит в╕ри? Або краще, чому сама в╕ра ╓ щит?
Добре нин╕ чинять, що в деяких навчальних закладах ╕ нав╕ть с╕мействах запроваджено читання святого ╢вангел╕я про життя й вчення Спасителя нашого. Цей звичай закарбу╓ у душ╕ дитини назавжди рад╕сний спогад про дитячу в╕ру й вихова╓ в н╕й звичку н╕коли не розставатися з╕ словом Божим ╕ ╕з законом Його. Воно буде для не╖ щоденним насущним хл╕бом.
Православн╕! Ворог у нас пост╕йний, з╕ркий, сильний. Боротьба напружена. Прийм╕ть повну зброю Божу.
Бог же всяко╖ благодат╕ Сам, при короткочасному стражданн╕ вашому, нехай удосконалить вас, нехай утвердить, нехай зм╕цнить ╕ нехай зробить непохитними (1 Пет. V, 10).
Прото╕╓рей Васил╕й Михайловський
ПОЯСНЕННЯ АПОСТОЛЬСЬКИХ ЧИТАНЬ