Тиждень 27-й по П?ятидесятниці. Тлумачення Євангелія та Апостола

07.12.2012

 Євангеліє

(Лк 13, 10?17)

Одного разу в день суботній Господь побачив у синагозі жінку, що страждала на тяжку недугу, яка протягом вісімнадцяти років була скорчена і ніяк не могла випростатись. Підкликавши її, Він сказав: жінко, ти звільнена від твоєї недуги.
При цьому начальник синагоги, обурюючись, що Іісус зцілив її в суботу, сказав народові: є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній. Така марновірна ревність про день суботній була негайно ж викрита Христом. Христос указує на такі випадки, коли співчуття до тварин змушує порушувати спокій суботнього дня, якщо ж такі справи не вважаються злочином, то чи можуть порушувати святість дня суботнього справи милосердя до людині, що бідує? Напроти, чи не цими справами найбільше святиться день Господній? Чи не цими святими справами ми найбільше служимо й догоджаємо Господу?
У наш час найчастіше трапляється так, що повністю забувають про святість дня Господнього, цілком нехтують Божою заповіддю про присвяту дня сьомого винятково Господу Богу. Багато хто святкові дні відрізняють від буденних тим, що туманять свою голову спиртними напоями. Інші, користуючись вільним святковим часом, проводять його в задоволеннях. І який час найчастіше присвячується цим задоволенням? Вечір перед неділею. Чи можна гірше користуватися священним часом! Саме тим часом, коли відбулося найвище чудо Божої любові й милосердя до нас, грішних, справа спокути й спасіння нашого?
Від нас і тільки від нас залежить проводити святкові дні так, як того вимагає святість їх.
Що ж слід робити у святкові дні? Потрібно, звичайно, насамперед піти в ці дні в храм помолитися Богу. Благодатна сила молитви підніме вашу душу над мирською суєтою, і у вашій душі буде свято, тягар турбот і буденного клопоту забудеться... А хіба справи милосердя до ближніх не можуть принести щирого задоволення вашій душі? Обітріть сльози бідняка в ці дні, виявіть милість до нещасних, пам'ятаючи, що все це ви робите для Самого Христа. Читання слова Божого, благочестива бесіда в колі родини також можуть сповнити вашу душу тихою й чистою радістю Духа Святого...
Ніщо так не сприяє успіху в чесноті, як часта співбесіда з Богом (святитель Іоанн Златоуст).
Щоб звикнути до молитви, не чекайте схильності до неї, але примушуйте себе, тому що Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його (Мф 11, 12).
Як із хмари падає блискавка, так з молитви засяє світло істини й розуміння (святитель Філарет, Митрополит Московський). Молитва є простягнена рука для прийняття благодаті Божої (він же).

Євангельські бесіди на кожний день

Апостол
(Еф. VI, 10?17)

10. Нарешті, браття мої, зміцнюйтесь Господом і могутністю сили Його.
11. Одягніться в повну зброю Божу, щоб вам можна було стати проти хитрощів диявольських,
12. бо наша боротьба не проти крові і плоті, а проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних.
13. Для цього прийміть повну зброю Божу, щоб ви змогли протистояти в день злий і, все подолавши, вистояти.
14. Отже, станьте, підперезавши стегна ваші істиною, і зодягнувшись у броню праведности,
15. і взувши ноги в готовність благовістити мир;
16. а понад усе візьміть щит віри, яким зможете погасити всі розпечені стріли лукавого;
17. і шолом спасіння візьміть, і меч духовний, що є Слово Боже.

Гл. VI, 10. Браття, говорить він, зміцнюйтесь Господом і могутністю сили Його. А не сподівайтеся на власні сили, на свою розвиненість, твердість волі, спостережливість. Без Бога спіткнетеся.
В. 12. Так, наша постійна на землі боротьба ведеться нами не проти крові й плоті, не проти рівного нам брата, а проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних, які люблять користуватися нашими слабостями й не поминуть нагоди втягти нас у свої пекельні сіті. Де ж нам одним боротися з ними?
А він ? сатана ? діє на нас і через нашу плоть і кров, хвилюючи її, викликаючи в ній жагу помсти, вина, збуджуючи хіть й пристрасть до пересичення; або дражнячи наш зір, нашу душу благоденством сусіда, який нижчий за нас у наших очах. Тому розвиває в нас млосну заздрість, непотрібну гордість, потім невдоволення станом своїм; змушує нас бачити образу нам там, де її немає. Одним словом, робить нас найжалюгіднішими, слабкими, як діти, і приневолює нас як хоче.
Замислимо ми, наприклад, іти в храм Божий? З?являються негайно нехіть, ознаки недуги, господарські турботи і клопіт; а отут ще й погода негарна, і далеко до церкви, та й недавно були ж у церкві, так можна й вдома помолитися. От і залишилася людина вдома. Знову заснув, проспав; Богу вдома не помолився або зовсім, або так собі; здоров'я як було в порядку, так і залишилося таким; господарські заняття нікуди б не поділися. Крім того, під час Божественної служби у свято навіть і господарством більшість не займалися, а провели час у порожніх розмовах, співаючи, за картами, у пияцтві, іноді проживаючи поблизу храму Божого.
Дивіться ж, браття, будьте обережні, глядіть, робіть обережно (Еф. V, 15). Будьте тверезі, пильнуйте? диявол ходить, рикаючи, наче лев, і шукає, кого б з нас пожерти й захопити в пекло (1 Пет. V, 8). Стежте за своїми помислами й пригнічуйте злі впливи; іноді їх і ми самі вигадуємо, а іноді їх нам підшіптує і нечиста сила. Прикладів того багато ? у житті тих, що допилися до білої гарячки, й у долі самогубців, або навіть у житті великих подвижників, яких біси терпіти не можуть.
Так що ж нам робити, бачачи таких ворогів, що постійно нападають на нас? Що? Потрібно нам бути постійно на сторожі й завжди в повному християнському озброєнні, подібно тому, як і воїн перед боєм виступає, озброєний повністю у міру своїх сил.
В. 11. Одягніться ж, каже апостол, в повну зброю Божу, щоб вам можна було стати проти хитрощів диявольських.
В. 13. Для цього прийміть повну зброю Божу, щоб ви змогли протистояти в день злий і, все подолавши, вистояти. З чого ж складається ця повна зброя?
Коли воїн береться до війни, він так одягається й оперізується, щоб нічого в одязі не заважало його рухам і спритності, щоб не було якого-небудь зайвого лахміття і задирок. А з іншого боку, в одязі військовому в стародавності, коли не було вогнепальних знарядь, малося на увазі захистити від ударів ворога голову, груди й руки; і знаряддя використовувались двох родів: одні захищали, прикривали від вражих ударів; з іншими нападали на самого ворога. Знаряддями першого роду були: щит у лівій руці, шолом на голові або каска, броня або панцир на тілі; знаряддями для нападу були: меч при поясі, стріла в руці.
Так і християнинові ? воїнові Христовому, що постійно бореться з ворогами спасіння, потрібно стояти й жити постійно, так би мовити, у воєнному стані, оперезаним, одягненим і взутим у належний воїнові одяг.
В. 14. Станьте, підперезавши стегна ваші істиною. Стегна підперізують звичайно для рівноваги в тілі, для легкості в рухах. І християнин повинен оперезати, оточити й обвести душу свою істиною Христовою, щоб вільніше і майстерніше відбивати всякий підступ батька брехні. Хто чинить у відповідності з істиною, не кривить душею, той вільний від усяких запобігань або побоювань за свою чесність; той залишається недосяжний для впливів або родинних зв?язків, приязні або хіті. Для нього слово Бога ? закон. Він Його слухає і Йому служить. Зрозуміло, що й ворогу істини з таким християнином незручно справу мати; він примушений буде відступити. Сили не рівні. Пустить злий дух світом, як за вітром, дурну поголоску про людину істини й чесності. Поголоска, може бути, трохи потримається; але істина, як світло, відбиваючись у житті чесного християнина, перетворившись на броню праведности, правди, викриє, відіб'є навіть найотруйніші, смертельні стріли неправди й злої поголоски. Таким чином, хто підперезується, переймається істиною, нею живе, той сам собі влаштовує броню, захист від неправди у своєму праведному житті. Інакше й бути не може. Світло істини відбивається й зовні.
В. 15. Отже, озброївшись істиною й праведністю життя, прямуйте шляхом діяльності суспільної, взувши ноги, з готовністю благовістити мир. Благовістити мир створінням ворожим не легко; шукати тих, хто прагне миру, ще важче; а переслідувати ворога з босими ногами по каменях або колючих чагарниках ? небезпечно, шкідливо й ненадійно щодо успіху. Отже, потрібно мати взуття на ногах. Так і борець Христа, якщо бажає вразити ворога, повинен переслідувати його не з гордою впевненістю у безсумнівній перемозі, але зі смиренністю, зі спокоєм духу; запасшись істинами слова Божого, а головне, духом євангельським, духом постійної скорботи, смиренності й молитви. І ці засоби або допомога дадуть вам торжество над вашими ворогами, наскільки б не був великий їхній легіон. Диявол сам зізнавався, що ніщо так його не вражає й не відганяє, як смиренність людини. При цьому смиренному настрої подвижника недалекі від нього й перемога, і Царство Небесне.
Коли воїн одягнений у броню, взутий і оперезаний, тоді йому залишається тільки покрити голову шоломом і відгородити серце щитом, який завжди прив?язували до лівої руки, а в правицю узяти меч. Так і апостол радить:
(в. 16) а понад усе, перш за все, візьміть і міцніше тримайте щит віри, яким зможете погасити й відсторонити від себе всі розпечені стріли лукавого. Що ж це значить? Які це розпечені стріли взагалі? Якого сорту стріли лукавого? І що таке щит віри? Або краще, чому сама віра є щит?
Добре нині чинять, що в деяких навчальних закладах і навіть сімействах запроваджено читання святого Євангелія про життя й вчення Спасителя нашого. Цей звичай закарбує у душі дитини назавжди радісний спогад про дитячу віру й виховає в ній звичку ніколи не розставатися зі словом Божим і із законом Його. Воно буде для неї щоденним насущним хлібом.
Православні! Ворог у нас постійний, зіркий, сильний. Боротьба напружена. Прийміть повну зброю Божу.
Бог же всякої благодаті Сам, при короткочасному стражданні вашому, нехай удосконалить вас, нехай утвердить, нехай зміцнить і нехай зробить непохитними (1 Пет. V, 10).

Протоієрей Василій Михайловський
ПОЯСНЕННЯ АПОСТОЛЬСЬКИХ ЧИТАНЬ