Тиждень 28-й по П?ятидесятниці. Тлумачення Євангелія та Апостола

15.12.2012

Євангеліє
(Лк. 14, 16-24)

Одна людина організувала велику вечерю і позвала багатьох; і коли настав час вечері, послала раба свого сказати званим: приходьте, бо вже все готово. І почали усі, як би змовившись, вибачатися.
Людина, яка організувала вечерю, є Господь. Вечеря, або вечеря, яку приготував Господь, є благодатне Царство Боже, а на землі - Церква Христова з її вченням, Таїнствами, священоначалієм і священними обрядами, які у своїй сукупності повинні готувати вірян великої вечері до Царства слави, тобто Царства Небесного. Слуга, якого Господь посилає, суть пророки, апостоли, учителі, пастирі, проповідники і вірні служителі. (Тут треба зазначити, що не в множині говориться, але в однині: послав раба, - бо вчення одне, один шлях до порятунку.) Під часом вечері розуміється час благодаті, в який Бог зве усіх людей до покаяння через проповідь Євангелія.
Звані ухиляються від запрошення під різними приводами. Один сказав слузі: Я купив землю, і мені треба піти подивитися її; прошу тебе, вибач мене. Подібний привід для відмови свідчить, що для нього на першому місці прихильність до земних благ. Людина усе своє життя збирає багатство, і йому ніколи подумати про душу свою; він відмовляється і від трапези Христової; замість того, щоб піти, наприклад, у святковий день в храм помолитися, він йде на торжище щось придбати або продавати земні скарби.
Іншому перешкоджають йти на вечерю Христову воли: Я купив п'ять пар волів і йду випробувати їх. Що це за п'ять пар волів? Це, за словами праведного Іоанна Кронштадтського, наші п'ять почуттів. Ці почуття - наші робочі воли, якими ми так старанно працюємо земному: зір і слух розважаємо театрами, цирками, та вечірніми зборами, наповненими життєвою метушнею і празднослів?ям; смак і нюх леліємо смачними і благовонними стравами та напоями; дотик пестимо м'якими одрами, сидіннями і одягом. Щодня ми старанно працюємо на цих волах, прагнучи зі спрагою випробувати усі плотські насолоди.
Третьому перешкоджає йти на вечерю Христову дружина: Я одружився і тому не можу прийти. Чому ж дружина перешкоджає порятунку душі? Через те, що одружений піклується про мирське, як догодити дружині (1 Кор. 7, 33), а не про господнє. Хоча можна і дружині догоджати, не порушуючи заповідей Божих. Як голова дружини, чоловік має стояти вище за її примхи і сам повинен направляти її бажання до горнього світу.
Отже, багато було званих, але мало виявилось обраних. До Царство Христового кличуть багатьох, усі, хто чує проповідь євангельську, але істинними членами цього Царства стають не всі покликані. Так, як іудеї були покликані до Царства Христового і покликані особливим чином: до них і пророки приходили, і Сам Бог неодноразово промовляв різним чином, до них посланий був і Син Божий. Але чи багато іудеїв вступило в Церкву Христову? Чи не довелося апостолам і їх наступникам йти по вулицях і провулках міста і приводити убогих, скалічених, кульгавих і сліпих, тобто звернутися з проповіддю до ненависних для іудеїв митарів та язичників?
Господь кожного з нас кличе на бенкет вічного блаженства в Царстві Його, але чи часто ми відгукуємося на цей заклик? Легко прилещувані, як безрозсудні діти, тимчасовими життєвими задоволеннями і нікчемними турботами про речі абсолютно безцінними для нашого порятунку? Так, нажаль, ми нерідко так поступаємо, акцентуючи увагу на комарі і не помічаючи верблюда; беремо речове, тлінне, втрачаємо із виду вічне і безсмертне: втрачаємо і губимо свою душу.

Євангельські бесіди на кожний день

Апостол

(Кол. 1,12-18)

12. Дякуючи Богові і Отцю, що покликав нас до участі у спадщині святих у світлі,

13. Котрий визволив нас від влади пітьми і ввів до Царства улюбленого Сина Свого,

14. У Котрому ми маємо спокуту Кров?ю Його і прощення гріхів;

15. Котрий є образ Бога невидимого, народжений перед будь-яким творінням;

16. Бо Ним утворено все, що на небесах і що на землі, видиме і невидиме: чи престоли, чи володарювання, чи урядовці, чи влада, ? все Ним і для Нього створене.

17. І Він є попередніше від усього, і все Ним стоїть.

18. І Він є глава тіла Церкви; Він ? початок, первісток із мертвих; щоб Йому мати в усьому першість.

Місто Колоси знаходилося в малоазіатській області - у великій Фригії (нині в азіатській Туреччині). Церква християнська там заснована була не самим апостолом Павлом, а його учнями, особливо Єпафрасом. До складу цієї Церкви увійшли здебільшого християни з язичників. Але були в ній, звичайно, і євреї, які звернулися до Христа.
Гл. I, ст. 12. Браття, завдячемо Богу і Отцю за те, що Він призвав нас до участі в спадщині святих людей в Його обителях у світлі, тобто у світлому Царстві Небесному.
Ст. 13. Подякуємо Йому і за те, що Він позбавив нас від влади пітьми, тобто від темної, нечистої сили - від сатани, і ввів в Царство улюбленого сина Свого, тобто у Його Церкву.
Ст. 14. Тільки у Ній, в Його Церкві, ми і отримуємо порятунок, в ній ми маємо спокуту Кров?ю Його і пробачення гріхів. Христос так полюбив Церкву, тобто зібрання людей з вірою, що Себе віддав за неї, щоб освятити її, щоб вона була свята і непорочна (Єф. V, 25). Таким чином, порятунок наш здійснений ні ким-небудь зі створених істот, наприклад Янголів, але Самим Сином Божим,
Ст. 15. Який є Образ Бога Невидимого, Який народжений передвічно, раніше всякого створіння. Він, будучи безначальним, Сам вічний, дав життя всьому.
Ст. 16. Ним створено все, що на небесах, тобто світ світла, і все, що на землі і в землі, усе видиме і невидиме; увесь духовний світ, який складається з дев'яти рівнів або розрядів, з них: найближчі до нас - Янголи і Архангели, а найближчі до Господа - Престоли, Панування, Начальства, Влади, Сили, Херувими і Серафими; все Їм і для Нього створено. Усі духовні, безтілесні істоти створені для прославляння Святої Трійці і для Христової Церкви, і для свого блаженства. Вони, оточуючи Господа, Троїчного в Лицях, постійно співають хвалебний гімн - Алілуя, або Свят, Свят, Свят; і в цьому співі знаходять для себе блаженне життя. Крім того, світ духовний виконує волю Божу. Так, Янголи були послані до благочестивих людей для оголошення їм пророцтв. Нарешті, Самому Христу під час Його земного життя Янголи служили постійно, наприклад при хрещенні та під час страждань (Мф. IV, 11; Лк. XXII, 43; Пс. ХС, 11-12). Так само св. Янголи піклуються про наш порятунок (Евр. I, 7, 14) і радіють, коли бачать звернення хоч одного грішника (Лк. XV, 7, 10), який кається. Отже, люди, які шанують наших благодійників, Янголів-охоронців і св. угодників, в той же час мають возносити головну дяку Христу, тому що з Його волі Янголи і Божі угодники піклуються про наш порятунок.
Ст. 17. Він є передусім, тобто не було часу, коли б Його не було, а точніше - Він був вічно, перед початком часу, який з'явився разом з творінням. Все Ним, нашим Творцем і Спасителем, створене. Відверне Він лице Своє - і усе зникне.
Ст. 18. І саме Він, а не Янгол який, тим більше не людина на зразок папи римського, є Главою Тіла, тобто усієї Церкви істинної. Він є початок, первісток з мертвих, щоб мати Йому у всьому першість. Йому ж і належить всяка слава, честь і поклоніння.
Але, любі, чим виразимо вдячність Богу Отцю і Сину і Святому Духу, які зумовили і зумовлюючих наш порятунок?
По-перше, вірою в Єдиного Бога, Троїчного в Лицях, всецілим Йому поклонінням і єдиною надією тільки на Нього. Тому що Їм все створено, від Нього все залежить, усе нижче Його. Отже, перевага Йому інших істот або порівняння їх з Богом - гріх тяжкий, велика зневага Бога. А не можна приховувати того, що навіть в нашому православному суспільстві, в середовищі простого народу, угодників Божих шанують нарівні з Богом, наприклад, св. Миколі Чудотворцю віддають не менше честі і поклоніння, ніж Самому Ісусові Христу. Угодників іноді більше шанують, ніж нашого Спасителя, саме через Якого угодники і отримують благодать та милість для допомоги нам. Або деякі християни, які, наприклад у одній хворобі, звертаються до одного святого, а в іншій - до іншого; і притому з такою винятковістю, що нібито інший угодник Божий вже не в змозі допомогти в цій хворобі, та при такому благоговінні до святого, яке затуляє і усуває вище поклоніння Єдиному Істинному Богу, Джерелу всякого блага. Поза сумнівом, що і святим Бог у міру їх святості дарує різні можливості. Але оскільки кожен святий близький до Бога, то Господь чує молитву і клопотання кожного святого про наші потреби.
Не принижуйте одного святого перед іншим. Свята Церква наша кожен день в році віддала під заступництво одного або декількох святих і через те кожен ранок велить нам звертатися з молитвою по святцях до святих, що святкуються в кожен день, в той же час згадуючи і інших, більш відомих нам угодників. Ще прикріше бачити, що деякі віддають божеські почесті власне одній якій-небудь іконі як ідолу у якості дерева, їй тільки і кланяються, перед нею тільки і молебні служать.
Тому, православні, в молитвах наших до святих угодників Божих налаштовуйте себе на почуття вдячності, давайте будемо надавати гідну Божеську повагу Єдиному Істинному Богові і проявляти при цьому тверду віру і надію тільки на Нього одного. Єдиний Бог і Отець усіх, Який над усіма і над всім (Єф. IV, 6). Інакше ми можемо підпасти під церковну анафему. Ось яке грізне слово сповіщене світу з вуст високоповажних пастирів Церкви: "Проклинаємо тих, які або святому, або Янголу, або іконі, або хресту, або мощам святим, або чому іншому віддають таку честь, яка належить Єдиному в Трійці Богу".
У чому ж повинна проявлятися вдячність до Бога? По-перше, в твердій вірі в Нього єдиного, в сповіданні її, в прославлянні Божого імені і милостей, в надії тільки на Нього, в терплячому перенесенні своєї долі і в незмінній любові до Нього, яка повинна проявлятися в радісній зустрічі всякої скорботи, в турботі про те, щоб не відпасти від Бога, не образити Його гріхами, а головне - у виконанні Його святої волі і заповідей про правильну любов до ближнього. Хто благодіє бідному дає у позику Господові (Притч. XIX, 17). Хто з нас говорить, що він у світлі, та ненавидить брата свого, той ще в пітьмі (1 Ин. II, 9) і ще не скористався милостивим голосом Господа Бога, який закликає нас до спілкування зі святими у світлі (Кол. I, 12).

Протоієрей Василій Михайловський
ПОЯСНЕННЯ АПОСТОЛЬСЬКИХ ЧИТАНЬ