Головна сторінка
Зараз в еф╕р╕ 15:55

23:35

Окрилений Афон

23:05

Олексій Колесник. Щасливі випадковості

23:00

Молитва Небесним силам

22:30

Віктор Глушков. Учений, який випередив час, сурдопереклад

22:05

Скельні печери Галиці, сурдопереклад

22:00

Молитва Ангелу-Хранителю

21:50

Автограф. Лондон. Темза (У. Вордсворт)

21:25

Подія. Митець. Глядач

21:15

Територія добра

21:00

Літопис

20:50

Автограф. Дано мне тело. (О. Мандельштам)

20:25

Будьте здорові!

20:20

Дивосвіт

20:10

Вечір у Шишкиному лісі

20:00

Добре слово

19:50

Повість минулих літ

19:45

Територія добра

19:40

Літопис

19:00

Літопис. Відлуння епох

18:30

Церква і суспільство

18:10

Оноре де Бальзак. Примарне щастя у Верхівні

18:05

Лавра Небесна

18:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

17:45

Румунська Лавра

17:40

Територія добра

17:00

Уроки богослов'я. Патрологія

16:55

Літопис

16:40

Я повен любові (П. Морачевський)

16:35

Повість минулих літ

16:25

День у Шишкиному лісі

16:20

Казки та історії

16:10

Добре слово

16:00

Дивосвіт

15:50

Образ доброчинності

15:15

Святогірська Успенська Лавра

15:10

Територія добра

15:05

Літопис

15:00

Молитва про примноження любові

14:20

Віктор Івченко. Стопкадри долі

14:00

Земля заповідна. Парк природи Беремицьке

13:25

Молодість не байдужа

13:00

14-плюс

12:50

Літопис

12:20

Благодатні плоди Ізраїлю

12:15

Лавра Небесна

12:10

Територія добра

12:05

Образ доброчинності

12:00

Молитва преподобного Парфенія Київського

11:50

Іконопис

11:00

Повертаючи любов

10:50

Літопис

10:25

Стопами Христа, сурдопереклад

10:05

Ліван. Країна живої історії, сурдопереклад

10:00

Лавра Небесна, сурдопереклад

09:40

Микола Лєсков. Сила віри

09:35

Територія добра

09:05

Церква, що є над ручаєм

09:00

Молитва за мир в Україні

08:45

Сахарна: скельна обитель

08:05

Уроки богослов'я. Літургіка

08:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

07:45

Ранок у Шишкиному лісі

07:35

Добре слово

07:30

Дивосвіт

07:20

Окраса Золотоноші (Успенський собор)

07:05

Літопис

07:00

Молитва перед початком доброї справи

06:40

Храм Святої Трійці (Києво-Печерська Лавра)

06:10

Житія святих. Преподобний Олексій Голосіївський

06:05

Лавра Небесна

06:00

Молитва Оптинських старців

05:35

Житія святих. Преподобний Паїсій (Величковський)

05:30

Несподівана Радість (ікона Божої Матері)

05:15

Пристань молитви і краси (Хмельницька обл., Троїцький монастир)

05:05

Ровесник Катеринослава (Дніпропетровський Преображенський собор)

05:00

Молитва Отче наш

04:45

Леся Українка. Сподівання, сурдопереклад

04:30

Два світи Панаса Мирного, сурдопереклад

04:00

Церква, що є над ручаєм, сурдопереклад

03:50

Теплий подих порцеляни

03:30

Солодкий дивосвіт (Національний музей бджільництва)

03:00

Майстер чарівних справ

02:30

Згадаймо

02:00

Зодчество

01:40

Монастир отця Іони (м. Київ)

01:00

Місце під сонцем. А. Коваленко

00:00

Соціальна реклама

Архів новин
2018
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2017
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2016
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2014
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2013
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2012
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2011
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2010
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2008
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
2007
січлютберкві
трачерлипсер
вержовлисгру
Останні новини

Пропов╕дь Свят╕шого Патр╕арха Кирила в нед╕лю 4-у Великого посту в Богородице-Р╕здвяному монастир╕

16.04.2013

Пропов╕дь Свят╕шого Патр╕арха Кирила в нед╕лю 4-у Великого посту в Богородице-Р╕здвяному монастир╕14 кв╕тня 2013 року, в нед╕лю 4-у Великого посту, преподобного ╤оанна Лествичника, Свят╕ший Патр╕арх Московський ╕ вс╕╓╖ Рус╕ Кирил звершив Л╕тург╕ю в Богородице-Р╕здвяному монастир╕ в Москв╕. П╕сля зак╕нчення богослуж╕ння Свят╕ший Владика звернувся до в╕руючих ╕з пропов╕ддю.

Ваш╕ Високопреосвященства й Преосвященства! Всечесна матушко В╕кторино! Дорог╕ отц╕, браття й сестри!

Ус╕х вас сердечно в╕таю й поздоровляю з четвертою нед╕лею Великого посту, присвяченою пам'ят╕ святого преподобного ╤оанна Лествичника. Рад╕ю, що цього дня ми звершили Божественну л╕тург╕ю в Богородице-Р╕здвяному ставроп╕г╕йному монастир╕ м╕ста Москви, ╕ п╕д час ц╕╓╖ Л╕тург╕╖ дв╕ х╕ротон╕╖ — в ╓пископа ╕ в ╕╓рея.

╢вангельське читання, яке належить прочитувати за Л╕тург╕╓ю в четверту нед╕лю Великого посту, м╕стить у соб╕ опов╕дання про зц╕лення б╕снуватого (Мк. 9:17-31). З одного боку, опов╕дання рад╕сне, тому що все зак╕нчу╓ться зц╕ленням. Але, з ╕ншого боку, опов╕дання драматичне — про те, як батько, нещасний батько, убитий горем, бо його син страждав на страшну хворобу — одержим╕сть злим духом, — прийшов до Спасителя з проханням про зц╕лення.

З ╢вангел╕я в╕домо, що спершу в╕н звертався з цим проханням до учн╕в, тому що в той час Спасителя серед них не було. В╕н був на Фавор╕ разом ╕з Петром, ╤аковом та ╤оанном, а вс╕ ╕нш╕ залишалися внизу. ╤ от до них п╕д╕йшов якийсь мешканець Гал╕ле╖ з проханням зц╕лити свого сина, який страждав на тяжку хворобу. Дух злоби кидав його, в╕н бився об кам╕ння ╕ т╕лом, ╕ головою, в╕н втрачав св╕дом╕сть, в╕н кричав, в╕н д╕йсно став несамовитим, в╕н був, висловлюючись нашою сучасною мовою, людиною, нездатною до життя в соц╕ум╕, до сп╕лкування з ╕ншими. Звичайно, серце батька обливалося кров'ю, ╕ в╕н звернувся до учн╕в — до тих самих, кому Господь, направляючи на пропов╕дь, дав силу виганяти б╕с╕в (див. Мф. 10:8). Але учн╕ не змогли вигнати б╕са, ╕ тод╕, як до останньо╖ над╕╖, батько зверта╓ться до Господа ╕ Спасителя, коли Той з╕йшов з Фавора, ╕ каже Йому: «Учн╕ Тво╖ не змогли зробити цього — прошу Тебе, зц╕ли сина мого». ╤ Господь висува╓ т╕льки одну умову — пов╕рити, що В╕н може це зробити. Коли нещасний батько каже: «В╕рю, Господи, допоможи мо╖й знев╕р╕», — отже, ця знев╕ра певною м╕рою ще залишалася в тайниках душ╕. Напевно, важко було уявити батьков╕, що його син зц╕литься вмить. Але в╕н просить Господа, щоб Той допом╕г йому подолати знев╕ру, ╕ тод╕ Господь зц╕лю╓ нещасного.

Залишившись наодинц╕ з апостолами та в╕дпов╕даючи на запитання, чому ж вони не змогли зц╕лити б╕снуватого, Господь докоря╓ ╖м у тому, що й вони не мали достатньо в╕ри. А апостоли ж отримали силу виганяти б╕с╕в! Напевно, з╕ткнувшись в╕ч-на-в╕ч з б╕снуватим юнаком, вони злякалися зло╖ сили, яка так тотально панувала над особист╕стю, над природою нещасного, ╕ десь в глибин╕ душ╕ подумали: «Ну як ми можемо це зц╕лити?» Можливо, ╕ сказали щось, а н╕чого не вийшло. Тому Господь ╕ говорить, звертаючись до учн╕в: «Р╕д же ц╕й, — тобто диявольський р╕д, — виганя╓ться т╕льки молитвою ╕ постом». Напевно, через ц╕ слова ми й чита╓мо це ╢вангел╕╓ у четверту нед╕лю поста.

Що ж таке б╕снування? У т╕й крайн╕й форм╕, яка представлена в ╓вангельському опов╕данн╕, — це, звичайно, повне, безмежне панування темно╖ сили над духовною ╕ ф╕зичною природою людини. ╤ думки, ╕ почуття, ╕ рухи — усе в руках ц╕╓╖ сили, яка, за сво╓ю природою не маючи здатност╕ принести користь, завда╓ не просто шкоди, але вверга╓ життя в повний кошмар. Власне кажучи, це вже не людське життя. У ньому нема╓ н╕чого людського, а т╕льки б╕ль, страждання, скорбота, гн╕в, тому що над людиною пану╓ злий дух. Звичайно, це крайня форма б╕снування, але сила зла д╕йсно здатна робити реальний вплив на людей.

Щоразу, коли ми, п╕ддаючись спокусам, св╕домо впада╓мо у гр╕хи, ми ста╓мо певною м╕рою б╕снуватими. Частина нашо╖ вол╕, нашого розуму ╕ наших почутт╕в окупуються злою силою наст╕льки, що нав╕ть наш╕ рел╕г╕йн╕ переконання, наша в╕ра, наше знання Святого Письма не утримують нас в╕д вчинення гр╕ха — гр╕х пану╓ над нами.

На щастя, дуже часто п╕сля цього приходить розкаяння. Людина ка╓ться перед Господом у сво╖х думках ╕ вчинках, ╕ нав╕ть у саму мить вчинення гр╕ха в глибин╕ душ╕ усв╕домлю╓, що вчиня╓ за диявольською волею, що порушу╓ волю Божу. Тому тимчасов╕ б╕снування наш╕, — а кожен проходив ╕ проходить через те, про що зараз йдеться, — зм╕нюються присутн╕стю Божо╖ благодат╕, яка пода╓ться нам через наше розкаяння, через усв╕домлення наших гр╕х╕в, через прийняття Святих Христових Та╖н.

Але тимчасове б╕снування може розширювати св╕й прост╕р у душ╕ людини. Якщо вчиня╓мо гр╕х один раз, пот╕м другий, трет╕й, п'ятий, десятий, якщо звика╓мо до гр╕ха, якщо знаходимо як╕сь пояснення, у тому числ╕ псевдобогословськ╕, сво╖м пад╕нням та сво╖м гр╕хам, то прост╕р б╕снування в наш╕й душ╕ розширю╓ться. А якщо людина переступа╓ певну межу, коли зла в ╖╖ серц╕ ста╓ б╕льше, н╕ж добра, то вона вже б╕снувата, над нею пану╓ сила зла. Ц╕╓ю рисою ╓ втрата здатност╕ в╕др╕зняти добро в╕д зла, а гр╕х — в╕д правди Божо╖. Коли це в╕дбува╓ться в житт╕ окремо╖ людини, отже чаша терез╕в схилилася в б╕к зла, перейшла через певний баланс. ╤, якщо не в╕дбудеться чудо Боже, ця чаша терез╕в ╕з прискоренням спрямову╓ться вниз, у безодню, ╕ людина ста╓ здобиччю темно╖ сили, — тод╕ вже мало що може ╖╖ врятувати.

Отже, ма╓ бути здатн╕сть в╕др╕зняти добро в╕д зла. А як ця здатн╕сть реал╕зу╓ться в нашому житт╕? Через голос нашо╖ сов╕ст╕. Але ж нер╕дко бува╓ так, що ми усипля╓мо нашу сов╕сть — нашими емоц╕ями, нашим створенням певного образу ворога в особ╕ ближнього, нашим виправданням неправди. Заспокоюючи ╕ переконуючи себе в правот╕ д╕й, ми зм╕шу╓мо поняття добра й зла. Якщо вчасно не зупинитися, не усв╕домити, не розкаятися, не заблагати про пощаду до Бога, не прийняти Святих Христових Та╖н, то це пад╕ння може бути незворотним.

Але все те, що справедливо стосовно людини, справедливо ╕ стосовно людського сусп╕льства. ╤ пережита нами епоха в╕др╕зня╓ться в╕д ус╕х попередн╕х тим, що зм╕шання добра й╕ зла, повне забуття, ╕гнорування, заперечення Божого закону — на р╕вн╕ св╕тогляду, переконань ╕ д╕й кожно╖ людини, — стають сьогодн╕ не просто можливими, але нер╕дко й такими, що виправдовуються, у тому числ╕ законодавчо, як це ми бачимо в ц╕лому ряд╕ кра╖н св╕ту, коли гр╕х, спопел╕лий вогнем ╕ с╕ркою над градами Содом ╕ Гоморра, нин╕ проголошу╓ться правом людей ╕, б╕льш того, захища╓ться законом.

Якщо людина втрача╓ здатн╕сть в╕др╕зняти добро в╕д зла, якщо голос ╖╖ сов╕ст╕ спить, якщо вона пост╕йно виправдову╓ зд╕йснення гр╕ха, вона ста╓ не просто частково б╕снуватою — вона ста╓ жертвою темно╖ сили. ╤нод╕ це д╕йсно призводить до страшних прояв╕в, таких, як припадки, коли т╕льки досв╕дчений псих╕атр може в╕др╕знити ф╕зичну хворобу головного мозку ╕ нервово╖ системи в╕д д╕╖ темно╖ сили. А ╕нод╕ цей вплив темно╖ сили й поневолення нею людини не супроводжу╓ться н╕яким буйством ╕ н╕яким божев╕ллям: людина може бути розумною, привабливою, веселою, дотепною, зовн╕ симпатичною ╕ процв╕таючою — ╕ одночасно б╕снуватою.

Сьогодн╕ ми святку╓мо пам'ять святого преподобного ╤оанна Лествичника, який, написавши «Л╕ствицю», дав ус╕м нам певн╕ уроки — у тому числ╕ подолання нашо╖ частково╖ б╕снуватост╕. В╕н вчить нас того, як потр╕бно долати наш╕ пороки, як╕ ╓ проявом гр╕ховного, тобто диявольського начала в людин╕. Ця велика мудр╕сть ув╕йшла в традиц╕ю нашо╖ Церкви, ╕ багато людей — як ╕ноки, так ╕ миряни — спасаються, вчитуючись у чудов╕ слова Синайського ╕гумена.

Але ж це не т╕льки слова. ╤ сам ╤оанн Лествичник, ╕ брат╕я його, ╕ незл╕ченна к╕льк╕сть ченц╕в ╕ черниць ╕ народу Божого ц╕ слова реал╕зовували у сво╓му житт╕. Сьогодн╕ ми в╕дзнача╓мо 100-р╕ччя з дня кончини преподобного Варсоноф╕я Оптинського, великого старця, в╕докремленого в╕д нас трьома покол╕ннями наших попередник╕в. В╕н так близький до нас, пам'ять його так жива в нашому благочестивому народ╕, особливо в Оптин╕й пустин╕. Вигнавши будь-яке б╕снування з плот╕ ╕ душ╕ сво╓╖, цей преподобний угодник реально вт╕лив у сво╓му житт╕ те, чого навчав преподобний ╤оанн Лествичник. А коли людина зв╕льня╓ться в╕д тяж╕ння зло╖ сили, вона в╕дчува╓ рад╕сть Божо╖ присутност╕, тому що, чим менше зла, тим б╕льше добра в серц╕, а разом ╕з добром — радост╕, миру душевного, того, що ми назива╓мо простим словом «щастя».

Нехай сьогодн╕шн╕й нед╕льний день, читання ╢вангельське, спогад про аскетичн╕ труди святого преподобного ╤оанна Лествичника й про подвиги преподобного Варсоноф╕я Оптинського ус╕х нас зм╕цнять у невидим╕й боротьб╕, яка в╕дбува╓ться в людському серц╕. Ам╕нь.

Прес-служба Патр╕арха Московського ╕ вс╕╓╖ Рус╕