Слово Святішого Патріарха Кирила в п'яту річницю інтронізації в Храмі Христа Спасителя

04.02.2014

 1 лютого 2014 року, у п'яту річницю інтронізації, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя. Після закінчення Літургії Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Ваше Високопреосвященство, владико митрополите Ювеналію! Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Високоповажні дорогі владики! Шановні отці, матушки ігумені, брати й сестри!

Я всім вам сердечно дякую за молитву, яку ми сьогодні всі разом звершили в цьому кафедральному храмі в день п'ятиріччя моєї Патріаршої інтронізації. Як зараз пам'ятаю цей день і душевний трепет, з яким зійшов я через головний, західний вхід у цей благоліпний храм до Патріаршого служіння, що чекало на мене. Пам'ятаю думки, що охопили мене в той день. Здавалося б, така урочиста й радісна атмосфера, так багато людей, які прийшли привітати Патріарха. Поглядаючи на ті світлі обличчя, я, звичайно, відчував добрі, теплі, глибокі почуття, але одночасно, згадуючи про те, що на горньому місці, на кафедрі архієрейській на мене було покладено великий параман, усвідомлював, що це не просто символічне діяння і не просто частина Патріаршого богослужбового ритуалу, але дещо більше. Це Божественне одкровення. Господь показує Патріарху сенс його служіння і говорить, які переживання йому доведеться пережити.

Минуло п'ять років, і я переконався в тому, що ті самі думки, які відвідали мене в день Патріаршої інтронізації, виявилися справедливими. Важким є Патріарший хрест, і символ цієї праці ? великий Патріарший параман. Але одночасно Господь супроводжує це служіння і великими радощами. І головною радістю для мене є можливість здійснювати Божественну службу в будь-якому храмі Руської Православної Церкви, у будь-якому монастирі, біля великих святинь, відвідувати чудові святі місця нашої Церкви, стикаючись з Божественною благодаттю, яка походить від тих святинь і наповнюючи свій розум і свою душу всім тим, що виходить від реального церковного життя, вбирати ці дуже важливі для Патріарха сигнали, які йдуть від народу, від пастви, від архіпастирів, від ченців. Саме цей духовний потік і є найголовнішим впливом, який справляється на Патріарха.

Знаю, що люди часом застосовують до церковної влади світські мірки. Знаю, що іноді запитують: ?А хто найвпливовіший із тих, хто оточує Патріарха? А до кого прийти, щоб донести до Патріарха свої слова, свої думки і переконати його зробити те чи інше?? У цей день, коли я святкую разом з вами п'ятиріччя свого служіння, можу сказати, що найсильніший вплив, до якого відкритий Патріарх, ? це вплив Церкви, єпископату, духовенства, чернецтва і благочестивого народу. Під цим впливом я перебуваю кожен день свого Патріаршого служіння і вважаю обов'язком своїм вбирати і розумом, і серцем усе, що йде від вас, переломлюючи це в Патріарші рішення, пропонуючи ті чи інші рішення Священному Синоду або Архієрейському Собору. І я переконався, що якщо саме у відповідь на зітхання всієї Церкви Патріарх приймає ті чи інші рішення, вони одностайно приймаються і Синодом, і Собором, і всією Церквою і не викликають ніякого спротиву, за винятком, можливо, дуже невеликого кола людей, які не стільки про благо Церкви печуться, скільки про свої політичні погляди чи певні ідеї, які, на їхню думку, мають реалізуватися в церковному житті.

Я хотів би подякувати всім вам ? всій нашій Церкві від сходу до заходу, в Росії, на Україні, в Білорусі, Молдові, інших країнах, на які простирається духовне окормлення Руської Православної Церкви. Усім вам подякувати за вірність Господу, за зберігання єдності нашої Церкви, за щиру, принципову, відповідальну пастирську й архіпастирську роботу, у тому числі в місцях конфліктів, в місцях громадянського напруження й протистояння, в моменти, коли на Церкву ополчаються сили, які бажають її зруйнувати, які наповнюють інформаційний простір тим, що, на їхню думку, повинно підірвати життя Церкви. Наша однодумність, наша спільна молитва, наша братська солідарність, взаємна підтримка всередині єпископату, духовенства і всього віруючого народу є тією головною розрадою, яка балансує тягар Патріаршого хреста.

За ці п'ять років я мав можливість переконатися в тому, що Божа рука веде Церкву нашу історичним шляхом. Зізнаюся, що деякі рішення, які ми прийняли, були сформульовані мною, безперечно, під дією непереборної Божої сили. І тільки тепер, обертаючись назад, я розумію, що то була дійсно Божа допомога: те, що було невідомо мені за деякий час до прийняття рішень, раптом ставало не тільки відомим, зрозумілим, а й підтримуваним абсолютною більшістю нашого єпископату, духовенства та віруючого народу.

Я бачу Божу руку, яка всіх нас веде. Відчуваю, як Бог відповідає на наші молитви, як, проводячи нас через радості й скорботи, Він ясно свідчить про те, що в цьому духовному процесі вдосконалення нашого життя присутній і Він, і ми зі своїми сильними й слабкими сторонами; що творення Церкви Божої є Боголюдський процес, адже Богочоловік Христос Ісус є Глава Церкви. І будемо просити Господа, щоб і в наступні роки, які, безперечно, матимуть в собі і радості, і скорботи, ми могли б відчувати Божу присутність, чути голос Божий і влаштовувати церковне життя згідно з Його волею, напружуючи при цьому всі свої людські сили, для того щоб воля Божа не спіткнулася об наші лінощі, об наше незнання, об нашу нездатність, об наші гріховні людські почуття. Про це я молився сьогодні і вірю, що багато хто своїми словами й своїми думками молився про те ж саме.

Я ще раз висловлюю щиру подяку постійним членам Священного Синоду, які поруч зі мною і буквально щодня беруть участь в керівництві Церквою через прийняття важливих синодальних рішень. Я сердечно дякую всьому єпископату Руської Православної Церкви, великої і багатонаціональної, за ту згуртованість, за ту єдність, якою були відзначені ці п'ять років мого Патріаршого служіння. Я сердечно дякую духовенству міста Москви, яке тут присутнє, і всьому духовенству нашої Церкви за їх молитву, їх праці, їх пастирське завзяття, за те, як виконують вони доленосні рішення Архієрейських Соборів, допомагаючи Церкві зайняти активну позицію в житті суспільства тих держав, в яких присутня Руська Православна Церква, допомагаючи Церкві відгукуватися на зітхання сучасної людини і знаходити правильні, мудрі відповіді на численні питання наших сучасників.

Нехай Всемилостивий Господь прихилить Свою любов, доторкнеться Своєю державної десницею до всієї історичної Русі, до її народів, які проходять сьогодні через горнило важких випробувань. Нехай Господь десницею Своєю підтримає немічні наші людські зусилля, спрямовані на те, щоб воля Його здійснювалася в реальному житті людей і народів. І, звертаючись до Пречистої і Преблагословенної Цариці Небесної, прошу Її, Діву чисту і Матір Церкви, простягати над нами Свій державний Покров, зміцнювати нас у слабостях, труднощах, скорботах і хворобах, допомагаючи з відвагою і твердістю служити Її Божественному Сину Господу Ісусу Христу.

Ще раз сердечно всім вам дякую. Вклоняюся вам низько і прошу ваших молитов на продовження свого Патріаршого служіння. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі