?Ширша за небеса?

Основні зйомки проходили у Єгипті, у Чуфут-Кале (Крим), а також у Єрусалимі.

У Єгипті окрім зйомок у нас було важливе завдання ? знайти і купити глечик, який проходив би через весь фільм як символ. Ми кілька днів провели на базарах у Каїрі, ніхто із продавців не міг зрозуміти, чому нам потрібний саме старий, потертий глечик, а не новий. Ми все-таки знайшли водоноса і навіть привезти його непошкодженим.

У Єгипті ми працювали тиждень. Знімали по місцях, де бувало святе сімейство. Одним з об?єктів для зйомки стала церква на березі Нилу в районі Мааді, там, де якийсь час жило в печері святе сімейство. Ми бачили місце, де вони з маленьким Ісусом по сходам спустилися до Нилу й поплили. Цікаво, що в позаминулому столітті туди по ріці приплило Євангеліє місцевою мовою, і відкрите воно було на сторінці з фразою ?Благословенний народ твій...? Там ми знімали документальні кадри.

У Каїрі ми не змогли обминути так зване селище фараонів. Це місце, де реконструйовано побут Давнього Єгипту, а саме ? часів перебування у ньому святого сімейства. Там ми побачили на власні очі давні ремесла, люди (актори) були одягнуті у традиційний одяг. Ми з корабля знімали все це, щоб показати глядачеві атмосферу давніх часів.

У першій серії ми показали дитинство Марії, у другій ? Благовіщення, Різдво Спасителя. Постановочні сцени знімали в Чуфут-Кале, бо ця місцевість зараз більше схожа на Палестину, ніж нинішня Палестина. І дійсно, тамтешні печери, камені, скельна рослинність дуже правдоподібно увійшли у фільм. Після монтажу навіть складно було відрізнити, де документальні зйомки з Єрусалима, а де ? Чуфут-Кале.

Важко було підніматися високо вгору з реквізитом, та й спекотно було... Ускладнювалось усе тим, що з нами була дитина, яка грала Марію в дитинстві. Знялися у фільмі й деякі співробітники телеканалу, бо я вважаю, що краще, ніж люди воцерковлені, ніхто православну тему не зможе проілюструвати.

Приємно згадати і те, як ми знімали трапезу в будинку Йосипа, адже нам потрібно було показати всю родину... Зробити декорації величезного міста ? Назарету ? ми не могли, тому вирішили показати родинну трапезу: поставили на стіл весь наявний у нас єгипетський посуд, виноград, інжир, кримський хліб ? і намагалися повністю відтворити давньоєгипетську трапезу. Здається, усе вийшло дуже правдоподібно. Це одна з моїх улюблених сцен, вона така тепла, передає сімейну атмосферу.

А ще цікавий епізод був, коли ми одягали актора, що грав Іоакима ? батька Богоматері, ходили з ним по заповіднику з однієї знімальної площадки на іншу, туристи постійно хотіли сфотографуватися з ним, жваво реагували на зйомки...

Тобто, були і веселі моменти у цій важкій праці. А вона нелегка, бо матеріал складний. Коли доторкаєшся тем біблійних, євангельських ? почуваєшся ніяково, питаєш себе: ?А чи я маю право знімати це? Я, грішна людина... ? Але з іншого боку, ми ? місіонери, просто зобов'язані розповісти людям про ці події, про які варто знати ? життя Матері Божої і Спасителя.

Ми намагалися зробити все зрозуміло й виразно, не перевантажуючи подробицями, але й не обминаючи головного. А ще хотіли, щоб фільм не був монотонним, тому використовували й постановочні кадри. Тільки документальними зйомками зараз нікого не здивуєш ? сучасний глядач звик бачити на екрані дію, яскраву картинку... Тому ми вирішили деякі сцени пожвавити. Ми, звичайно, не показуємо крупним планом Богородицю, вона в нас у фільмі тільки фрагментами й загальними планами. Є в нашому фільмі Йосип, Іоаким і Анна, яких зіграли співробітники телеканалу. Вони залюбки погодилися взяти участь у нашому проекті, долучитися до благої справи, яка стала для багатьох ще й покаянною молитвою. Актори навіть приносили з дому речі для створення відповідного антуражу на зйомках, допомагали шити костюми. Жоден не сказав: ?Це не моя робота, чому я повинен це робити?? Відеоінженери вночі вигадували ефекти для фільму, щоб вранці показати мені (так було з Віфліємской зіркою, що повинна була світиться над Єрусалимом). Часу для монтажу було замало, люди затримувалися, працювали вдома, тому що жили цим проектом.

Наймасштабнішу постановочну сцену фільму ? весілля у Канні Галілейській - знімали 5 лютого у приміщенні домового храму телеканалу. Процес постановки тривав цілий день, у ньому було задіяно у якості акторів 25 співробітників телеканалу.

Для зйомок було зроблено спеціальні декорації: по-особливому прикрашений стіл для молодих, місце для пирування гостей. Особливо вразили усіх величезні, майже з людський зріст глечики. Наша знімальна група (оператор-постановник Ігор Кривоніс та численні асистенти оператора) намагалася врахувати усе до дрібниць. Ретельно підібране вбрання акторів, страви святкового столу, - все це сприяло створенню атмосфери побуту давнього Єрусалиму. Бажаючих допомогти хоча б чимось, а також тих, хто прийшов фотографувати все, що відбувається, - було досить багато. Щоб вони не заважали процесу, доводилось навіть загороджувати прохід до знімального майданчику, проте навіть попри це деякі ?папарацці? якимось дивним чином просочувались до колег, щоб зробити їхні неповторні знімки, бо коли ще можна буде побачити себе у образі давньоєврейських учасників весілля?

Зйомки почались. Столи, переповнены всілякими екзотичними стравами (до речі, не штучними!), дуже приваблювали акторів, вони не могли дочекатися миті, коли почнуться зйомки (адже їсти можна тільки у кадрі, бо з такими апетитом уже через годину стіл був би пустим). Перші дублі були напружені, всі були скуті, і тільки десь опівдні розпочалося справжнє весілля ? всі вжилися у ролі, кожен дотримувався своєї лінії поведінки без особливої напруги. На камеру уваги ніхто не звертав, проте всі вказівки режисера та оператора виконувались. Чоловіки пирували. Жінкам судилася зовсім інша доля ? догоджати їм, приносити їжу, усе подавати і прибирати. Поїсти дівчата майже не встигали. Тому на перерву чоловіча більшість колективу йшла сита та радісна, а жіноча меншість ? з сумними і голодними очима. Під час обіду офіс телеканалу сповнився людьми у давньоєврейських костюмах, адже усі актори ходили у своїх справах коридорами, телефонували, можна було побачити учасників весільного свята і... за комп?ютером, що викликало посмішки оточуючих.

Після обіду довго не могли зосередитись, процес пирування став дуже спокійним ? адже їсти вже ніхто не хотів... Проте поспілкуватися бажання не зникло, і цьому сприяло все навкруги: розпорядник весілля (Валерій Шрамко) ще в перших дублях дізнався про справи гостей, порозмовляв з кожним, а потім почав читати вірші Маяковського, розповідати цікаві історії (адже звук не записували). Гості також пожвавились, розпочали пропонувати нові тости (у кубках був виноградний сік), жатівливо кричати молодим ?Горько!?. Вийшло справжнє весілля. Не обійшлося без сюрпризів ? так, у сосуді з вином виявилась тріщина, крізь яку рідина почала виливатися і згодом можна було знімати сцену Всесвітнього потопу. Але все владнали. І вже надвечір оператори відзняли крупні плани усіх задіяних у сцені ? обличчя втомлених весіллям людей... Пролунало довгоочікуване: ?Стоп! Знято!?

Як же нелегко знімати постановочні сцени, тим більше ? ті, у яких задіяна велика кількість людей... Проте результат того вартий!

Сподіваюся, нова серія фільму і весь проект в цілому буде вдалий, адже стільки співробітників долучилося до його створення. Автором сценарію виступив ігумен Аліпій (Светличний), він же був і нашим науковим консультантом, адже він обізнаний у цій справі, достеменно вивчав побут часів Ісуса, ремесла, одяг тощо. Як їли люди у той час, у що вдягалися і взувалися... У нас виникала безліч питань, на які нам відповідав отець Аліпий.

Оператором натурної зйомки в Єгипті та на Святій землі виступив Дмитро Санін. Постановочні зйомки робив Ігор Кривоніс, професіонал, кінооператор з величезним досвідом роботи у художньому кіно.

Отець Роман Подлубняк, регент Лаврського хору й наш музичний редактор, написав авторську музику ? колискову давньоєврейською мовою, яку співає Йосип.