Головна сторінка
Зараз в еф╕р╕ 09:44

23:50

Небесна республіка (Греція, Метеори)

23:05

Любов єднає нас. Монолог сучасника

23:00

Молитва Небесним силам

22:30

Уманське чудо, сурдопереклад

22:05

Жінка з усміхненими очима, сурдопереклад

22:00

Молитва Ангелу-Хранителю

21:20

Ліван. Легенди давнього Тіра

21:15

Територія добра

21:00

Літопис

20:20

Театр Лариси Кадирової

20:10

Вечір у Шишкиному лісі

20:00

Добре слово

19:50

Повість минулих літ

19:40

Територія добра

19:30

Літопис

19:00

Історія шедевра. Сергій Васильківський

18:15

Так починався великий Купрін

18:10

Лавра Небесна

18:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

17:30

14-плюс

17:00

Пономарі

16:50

Літопис

16:35

Моє звірятко

16:25

День у Шишкиному лісі

16:20

Казки та історії

16:10

Добре слово

16:00

Дивосвіт

15:50

Образ доброчинності

15:25

Сон із дитинства. Незатоплена пам'ять

15:15

Територія добра

15:05

Літопис

15:00

Молитва про примноження любові

14:00

Монастир Святих Царствених мучеників

13:35

Віктор Івченко. Майстер і його муза

13:30

Дивосвіт

13:10

Людина праці. Від вогню і пензля (іконопис на склі)

13:00

Твори. Живи. Люби

12:50

Літопис

12:20

Земля заповідна. Національний природний парк Пирятинський

12:15

Лавра Небесна

12:10

Територія добра

12:05

Образ доброчинності

12:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

11:50

Територія добра

11:45

Автограф. Край любимый! Сердцу снятся. (С. Єсенін)

11:00

Данило Демуцький. Визнання

10:50

Літопис

10:10

Місце під сонцем. Юрій Комаров. Історія для роздумів, сурдопереклад

10:05

Обитель святого Стефана (Греція, Метеори), сурдопереклад

10:00

Лавра Небесна, сурдопереклад

09:50

Поезія неба

09:45

Територія добра

09:25

З історій про віру. Києво-Печерська Лавра. Патерик

09:05

Герберт фон Караян

09:00

Молитва за мир в Україні

08:45

Житія святих. Марія Магдалина

08:05

Храм Святого Георгія

08:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

07:40

Ранок у Шишкиному лісі

07:30

Добре слово

07:20

Пісня Богородиці

07:05

Літопис

07:00

Молитва перед початком доброї справи

06:35

Житія святих. Преподобний Аліпій Іконописець

06:10

Дерев'яні храми: вічний монолог

06:05

Лавра Небесна

06:00

Молитва Оптинських старців

05:50

Автограф. Лондон. Темза (У. Вордсворт)

05:30

Ліван. Країна живої історії

05:05

Варлаам Печерський - учень і предтеча

05:00

Молитва Отче наш

04:40

Тріполі. Православне свідчення на зрізі часів, сурдопереклад

04:00

Місце під сонцем. Рекламіст Джон Бейлі, сурдопереклад

03:35

Петра. Рожева квітка Йорданії

03:00

Олег Борисов. Київські університети

02:30

Земля заповідна. Національний природний парк Пирятинський

02:00

Зодчество

01:45

Піщанська ікона Божої Матері

01:00

Мовою танцю. Павло Вірський

00:25

Розкажи нам, вулице! Костьольна

00:05

Легенди грецьких островів

00:00

Ансамбль Благовість. Хваліте ім'я Господнє

Останні новини

Ки╖в ╕ кияни у в╕йн╕ 1812 року

07.09.2012

 
 7 вересня виповню╓ться 200 рок╕в Бород╕нськ╕й битв╕. В╕йна 1812 року вже давно ов╕яна легендами та м╕фами. Уже давно нема╓ серед живих ╖╖ учасник╕в. ╢диними н╕мими св╕дками тих далеких под╕й залишаються надрукован╕ спогади та арх╕вн╕ документи. Саме ц╕ пожовкл╕ аркуш╕ донесень, припис╕в, рапорт╕в, написаних гусячими перами, в╕дкривають нам прихован╕ в товщ╕ стол╕ть стор╕нки ╕стор╕╖. Вони тонкою ниткою зв’язують нас з далекими предками, в╕дкривають нам ╖хн╕ турботи та переживання.
В╕йна 1812 року об╕йшла Укра╖ну стороною. Бо╖ проходили на територ╕╖ Б╕лорус╕ та Рос╕╖. Та все ж укра╖нських земель т╕ под╕╖ також торкнулися. Адже Наполеон розглядав цю територ╕ю як плацдарм для потужного удару в напрямку Москви. Однак спроба повторити маневр Карла X╤╤ не вдалася.
П╕д час в╕йни рос╕йський уряд оголосив про формування в Укра╖н╕ в╕йська. Генерал-губернатор Л╕вобережно╖ Укра╖ни князь Лобанов-Ростовський дозволив формувати полки ополчення та регулярн╕ козацьк╕ полки. Для стимулювання вступу укра╖нц╕в до в╕йська ╖м було об╕цяно, що по в╕йн╕ ╖х не розформують, а залишать як козацьке в╕йсько. Б╕льш╕сть ополченських полк╕в формувалися на Полтавщин╕ та Черн╕г╕вщин╕, а козацьк╕ також на Ки╖вщин╕ ╕ Под╕лл╕. Загалом к╕льк╕сть учасник╕в ополченських ╕ козацьких полк╕в в Укра╖н╕ сягнула 60 тисяч. Вони утримувалися переважно коштом м╕сцевого населення.
А п╕сля в╕йни Ки╖в, як м╕сто, що не постраждало в╕д бойових д╕й, приймало полонених француз╕в. У Державному арх╕в╕ м╕ста Ки╓ва збереглося «Предписание» Ки╖вського генерал-губернатора» (розпорядження в╕д 25 липня 1812 р.), у якому йдеться про орган╕зац╕ю утримання в╕йськовополонених в Ки╓в╕: «Господину Коллежскому асессору Киевскому войту Рыбальскому. По распоряжению Главнокомандующего третьей западной армией Господина генерала от кавалерии и кавалера Тормасова, имеют сюда прибыть взятые в пригороде Кобрин пленные генерал-майор 1, штаб-офицеров 9, обер-офицеров 58, нижних чинов 2234 человека и предполагаются оные к помещениям в Николаевском монастыре. Предлагаю вам за получение сего, кроме тех вещей, которые велел уже я вам доставит в государев дворец, еще искупа 70 ушатов, 140 ведер, 140 ковшей и все сии вещи иметь в готовности, дабы за прибытия пленных коль скоро потребуется, тотчас они были отданы за квитанцию в ведомство того чиновника, которому от господина коменданта приказано будет принять...»
 
Чи прибули саме ц╕ французи до Ки╓ва, точно не в╕домо. Натом╕сть знаходимо припис генерал-губернатора в╕д 26 липня 1812 року: «Господину Коллежскому асессору Киевскому войту Рыбальскому. Предлагаю Вам для военнопленных, находящихся уже здесь 295-ти человек и для ожидаемых сюда 2302 человек, надобное число котлов на варение ими пищи. Чугунных или железных - каких вы признаете удобными и для казны неубыточною ценою».
Кияни приймали полонених француз╕в попри те, що сам╕ нещодавно постраждали в╕д пожеж╕ ╕ ще не встигли нормал╕зувати життя.
Нагада╓мо, що вл╕тку 1811 року в м╕ст╕ гор╕в Под╕л. Вогонь знищив 1240 будинк╕в, 3 монастир╕, 20 церков, загинуло чимало людей. Згор╕ло ╕ прим╕щення маг╕страту. Дивним чином не постраждав т╕льки Катерининський (колишн╕й Грецький) монастир. Достеменного пояснення причини займання нема╓ й дос╕. Б╕льш╕сть досл╕дник╕в схиляються до думки, що ця пожежа – диверс╕я наполеон╕вських агент╕в. Цим, певно, планувалося деморал╕зувати населення й пос╕яти у м╕ст╕ жах та пан╕ку, щоб у раз╕ необх╕дност╕ наступати там де, якомога менший оп╕р населення. Адже французький ╕мператор надавав великого значення веденню розв╕дки. Уся розв╕дка знаходилася п╕д особистим контролем Наполеона. Одним з його улюблених вислов╕в був: «Будь-який генерал, котрий д╕╓ не у пустел╕, а у населеному кра╖ ╕ не ма╓ достатньо в╕домостей про ворога, не знавець сво╓╖ справи».
Але разом з тим про орган╕зац╕ю диверс╕йно╖ роботи в Укра╖н╕ ╕нформац╕ю знайти важко. В усякому раз╕ у найв╕дом╕ших працях, присвячених Наполеону, нема╓ жодних даних про орган╕зац╕ю п╕дривно╖ роботи та п╕дпал╕в на територ╕╖ Укра╖ни.
П╕сля пожеж ки╖вський в╕йськовий губернатор, майбутн╕й герой в╕йни Михайло Андр╕йович Милорадович пов╕домив рос╕йському ╕мператору про пожежу ╕ «о подозрениях на злоумышленников… о разных слухах, которые наводили на жителей ужас».
У рапорт╕ Милорадович спов╕щав Олександра ╤ ╕ м╕н╕стра пол╕ц╕╖, що серед мешканц╕в Ки╓ва поширюються чутки, н╕би то люди бачили, як у деяких будинках навмисно розводили вогонь, ╕ що робили те французи ╕ поляки. П╕дозр╕лих затримали. Дехто з них нав╕ть визнав себе пал╕╓м. Сл╕д зауважити, що пожеж╕ охопили чимало пов╕т╕в Ки╖вщини та ╕нших губерн╕й.
Олександр ╤ направив до Ки╓ва чиновника Аничкова для проведення сл╕дства. ╢ в╕домост╕, що до Ки╓ва для розсл╕дування також був направлений сенатор Завал╕╓вський, колишн╕й безпритульний, котрий в юност╕ проживав у Ки╓в╕. В свою чергу, Милорадович створив спец╕альну ком╕с╕ю. В╕сьмох ос╕б, п╕дозрюваних у п╕дпалах, направили до Санкт-Петербурга, ще ш╕стьох – утримували в Ки╓в╕.
 У затриманих знайшли трубки з березово╖ кори, сел╕тру, порох. Зловмисники з╕зналися, що разом з групою (ц╕лих 5 тисяч ос╕б, роз╕сланих французами та поляками по вс╕й ╕мпер╕╖) п╕дпалювали будинки, хл╕бн╕ поля тощо. За це ╖м платили по 25 карбованц╕в на день. У той самий час спалахують пожеж╕ в ╕нших рег╕онах П╕вденно-Зах╕дного краю. Затримано три групи пал╕╖в. ╤  ось тут трапилося найц╕кав╕ше. Затриман╕ в╕дмовилися в╕д сво╖х св╕дчень, мовляв, були нап╕дпитку ╕ не розум╕ли, що казали. Милорадович, ознайомившись з матер╕алами, пише: «Разглашение и слухи о том, что в Киеве есть поджигатели, безосновательны. А пожары происходили здесь, как и в других местах, от неосторожности хозяев». Заява дивна. Навряд чи можна зап╕дозрити у шпигунств╕ майбутнього героя в╕йни, котрий життя свого не шкодував у боях з французами. Можливо, тут був особистий мотив, зокрема неприязнь до когось з чиновник╕в, як╕ займалися сл╕дством.
Сл╕д в╕ддати належне губернатору, який зробив все, аби м╕сто не залишилося наодинц╕ з б╕дою. Хоча ╕ не в повному обсяз╕, але було в╕днайдено кошти, завдяки яким Ки╖в отримав в╕д уряду довготерм╕нову позику. Це дозволило в╕дновити стародавн╕й район, використовуючи нов╕тн╕ технолог╕╖ м╕стобудування. Було затверджено план «регулярно╖ забудови», яка практично збереглася в ╕сторичн╕й частин╕ Подолу й донин╕. П╕сля в╕йни кияни знову почали збирати кошти вс╕╓ю громадою. Але цього разу для допомоги сп╕вгромадянам, котрим довелося т╕кати в╕д ворога, залишаючи обжит╕ м╕сця. Св╕дчення цьому припис маг╕страту, виданий у грудн╕  1812 року. У ньому йдеться про те, що Ком╕тет м╕н╕стр╕в запропонував заснувати ком╕с╕╖ «для оказания помощи людям, вышедшим из мест, занятых неприятелем, не имеющим пристанища и нуждающимся в способах, потребных к поддержанию существования». Для цього провели перемовини з м╕сцевим купецтвом та м╕щанством й в╕дкрили п╕дписку для пожертв, а також створили ком╕с╕╖, як╕ збирали пожертви.
 
╢вген Левченко.
Зб╕рник наукових праць «Ки╖в. Скарбниця документально╖ пам’ят╕». Випуск 2 п╕д ред. С.Ю. Карамаша.