14 жовтня Православна Церква святку╓ Покрова Пресвято╖ Богородиц╕
13.10.2016
Церква з глибоким благогов╕нням шану╓ Пресвяту Д╕ву Мар╕ю, звеличену Богом за ангельську чистоту, глибоке смирення й найб╕льшу свят╕сть. У небесн╕й слав╕, де божественне св╕тло переда╓ться в╕д одного ангельського чину до ╕ншого, Пречиста Богородиця займа╓ найближче до Престолу Божого м╕сце й ╕мену╓ться Церквою ?чесн╕йшою в╕д Херувим╕в ╕ славн╕йшою без пор╕вняння в╕д Серафим╕в?.
На вшанування Церквою Матер╕ нашого Спасителя встановлене щор╕чне святкування вс╕х основних под╕й ╥╖ земного життя, зд╕йснених Нею знамень, чудес ╕ благод╕янь, як╕ ╓ проявом всеблагого ╕ спасенного Божого Промислу.
╤стор╕я вшанування Пресвято╖ Д╕ви Мар╕╖ почина╓ться з моменту явлення до Не╖ посланного в╕д Бога в м╕сто Назарет Архангела Гаври╖ла, який, ув╕йшовши до ╥╖ будинку, звернувся до Не╖ з в╕танням: ?Радуйся, Благодатна? (Лк. 1, 28). Слова Ангела: ?Радуйся, Благодатна!? ╕ ?Ти знайшла благодать у Бога? (Лк. 1, 30), сп╕взвучн╕ словам ╓вангел╕ста ╤оанна Богослова про вт╕лення Сина Божого, сповненого благодат╕ та ╕стини (╤н. 1, 14). Пресвята Д╕ва Мар╕я здобула благодать ╕ свят╕сть як пл╕д глибокого смирення й ангельсько╖ чистоти.
В Особ╕ Божо╖ Матер╕ людство дало Сину Божому свою плоть ╕ кров для того, щоб В╕н, спокутувавши й освятивши цю плоть, в╕дновив союз м╕ж небом ╕ землею, м╕ж Богом ╕ людиною. Рад╕сть Благов╕щення ╓ водночас ╕ початком хресно╖ печал╕ та страждань.
Саме пришестя у св╕т Сина Божого - це ╕ рад╕сть, але й печаль - початок жертовно╖ божественно╖ любов╕. Блага зв╕стка Архангела Д╕в╕ Мар╕╖ ╓ початком ц╕╓╖ любов╕.
Син Божий приходить на розп'яття, смерть ╕ добров╕льне поховання, щоб дарувати людям визволення ╕ в╕чну рад╕сть.
Найб╕льший дар благословення Господнього Пречиста Д╕ва Мар╕я здобула тому, що була смиренною Його рабою. ╥╖ ублажатимуть ус╕ роди, як благов╕ству╓ святий ╓вангел╕ст Лука. Ус╕ покол╕ння людей, як╕ в сво╓му житт╕ через ╥╖ смирення прийшли до торжества благодат╕ та ╕стини (╤н. 1, 17), прославлятимуть ╥╖ як Мат╕р Господа, ╕ мил╕сть Всесильного Бога буде з ус╕ма тими, хто ма╓ страх Його, до скону в╕к╕в - так учить нас Святе ╢вангел╕╓.
Шанування Пресвято╖ Д╕ви почалося вже в апостольськ╕й громад╕, адже вс╕ учн╕ перебували в беспрестанн╕й молитв╕, як опов╕дають Д╕яння святих апостол╕в, з Мар╕╓ю - Мат╕р'ю ╤сусовою (Д╕ян. 1, 14). Згодом з ╤зра╖лю шанування Богородиц╕ поширилося у Християнських Церквах Сир╕╖, Мало╖ Аз╕╖, ╤тал╕╖ та ╕нших кра╖н древнього св╕ту. Остаточно ╕ загальноцерковно воно було утверджене у 451 роц╕ на IV Вселенському Собор╕ у Халк╕дон╕.
У найдавн╕ших сказаннях про Пресвяту Д╕ву потр╕бно, безперечно, бачити в╕дгом╕н Святого Передання, на ╕сторичн╕й основ╕ якого Церква встановила свята на честь Д╕ви Мар╕╖. ?Благов╕ствуй земле рад╕сть велику, небеса сп╕вайте славу Божу?.
Через Пресвяту Д╕ву Мар╕ю людин╕ знову в╕дкрилася глибина любов╕ Божо╖. В╕дкрилася дорога в Небо, сп╕лкування з небожителями, з╕ святими Ангелами. Стало можливим для людини все, що благословив Господь, приготував ╕ дарував людин╕ для ╖╖ корист╕ та спас╕ння. В╕дкрива╓ться Небо, ╕ Престол херувимський ╕ Пресвята Д╕ва; Церква на земл╕ ста╓ частиною Неба, де ми зустр╕ча╓мося з Богом ╕ оновлю╓мося.
╤ ми сьогодн╕, в╕ддаючи шану Пресвят╕й Благословенн╕й Д╕в╕ Мар╕╖, чесн╕йш╕й в╕д Херувим╕в ╕ славн╕йш╕й в╕д Серафим╕в, благатимемо ╥╖: ?Покрий нас чесним Тво╖м омофором в╕д усякого зла ╕ принеси молитви за нас, недостойних, Сину Тво╓му ╕ Богу нашому ╤сусу Христу, щоб спастися душам нашим?. Ам╕нь.
Митрополит Володимир (Сабодан)