Головна сторінка
Зараз в еф╕р╕ 10:15

23:35

Окрилений Афон

23:05

Олексій Колесник. Щасливі випадковості

23:00

Молитва Небесним силам

22:30

Віктор Глушков. Учений, який випередив час, сурдопереклад

22:05

Скельні печери Галиці, сурдопереклад

22:00

Молитва Ангелу-Хранителю

21:25

Подія. Митець. Глядач

21:15

Територія добра

21:00

Літопис

20:50

Автограф. Дано мне тело. (О. Мандельштам)

20:25

Будьте здорові!

20:20

Дивосвіт

20:10

Вечір у Шишкиному лісі

20:00

Добре слово

19:50

Територія добра

19:40

Літопис

19:00

Літопис. Відлуння епох

18:30

Церква і суспільство

18:10

Оноре де Бальзак. Примарне щастя у Верхівні

18:05

Лавра Небесна

18:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

17:45

Румунська Лавра

17:40

Територія добра

17:00

Місце під сонцем. Цей дивовижний мозок. Нейрофізіолог Нана Войтенко

16:45

Літопис

16:40

Автограф. Поклик історії (С. Скляренко)

16:35

Повість минулих літ

16:25

День у Шишкиному лісі

16:20

Казки та історії

16:10

Добре слово

16:00

Дивосвіт

15:50

Образ доброчинності

15:20

Святогірська Успенська Лавра

15:15

Територія добра

15:05

Літопис

15:00

Молитва про примноження любові

14:25

Віктор Івченко. Стопкадри долі

14:00

З дивовижного світу дитинства

13:25

Молодість не байдужа

13:00

14-плюс

12:45

Літопис

12:20

Благодатні плоди Ізраїлю

12:10

Територія добра

12:05

Образ доброчинності

12:00

Молитва преподобного Парфенія Київського

11:50

Іконопис

11:00

Повертаючи любов

10:45

Літопис

10:25

Василь Забашта. Барви його душі, сурдопереклад

10:05

Ліван. Країна живої історії, сурдопереклад

10:00

Лавра Небесна, сурдопереклад

09:40

Микола Лєсков. Сила віри

09:35

Територія добра

09:05

Церква, що є над ручаєм

09:00

Молитва за мир в Україні

08:45

Сахарна: скельна обитель

08:05

Місце під сонцем. Винахідник Андрій Маранов

08:00

Євангеліє на кожен день та думки Святителя

07:45

Ранок у Шишкиному лісі

07:35

Добре слово

07:30

Дивосвіт

07:20

Окраса Золотоноші (Успенський собор)

07:05

Літопис

07:00

Молитва перед початком доброї справи

06:40

Храм Святої Трійці (Києво-Печерська Лавра)

06:10

Житія святих. Преподобний Олексій Голосіївський

06:05

Лавра Небесна

06:00

Молитва Оптинських старців

05:35

Житія святих. Преподобний Паїсій (Величковський)

05:30

Несподівана Радість (ікона Божої Матері)

05:15

Пристань молитви і краси (Хмельницька обл., Троїцький монастир)

05:05

Ровесник Катеринослава (Дніпропетровський Преображенський собор)

05:00

Молитва Отче наш

04:45

Леся Українка. Сподівання, сурдопереклад

04:30

Два світи Панаса Мирного, сурдопереклад

04:00

Церква, що є над ручаєм, сурдопереклад

03:50

Теплий подих порцеляни

03:30

Солодкий дивосвіт (Національний музей бджільництва)

03:00

Майстер чарівних справ

02:30

"Згадаймо, брат╕╓ моя!" (╤. Котляревський)

02:00

Зодчество

01:40

Монастир отця Іони (м. Київ)

01:00

Місце під сонцем. А. Коваленко

00:00

Леонід Олійник. Крилач із Великих Деревичів

Останні новини

Як не в╕д╕йти в╕д Церкви в часи випробувань — ╕нтерв’ю Предстоятеля

21.07.2017

 ЗБЕР╤ГАТИ МУЖН╤СТЬ

— Ваше Блаженство, порадьте: як у так╕ важк╕ часи збер╕гати мужн╕сть?

— Зараз саме той час, коли ми можемо показати свою духовну мужн╕сть ╕ справжню любов до Христа. Треба бути в╕рними Богу не т╕льки у св╕тл╕ дн╕. Коли наста╓ темрява, ми теж повинн╕ залишатися в╕дданими учнями Спасителя. З ╓вангельських стор╕нок в╕домо, як у часи земного життя Христа одн╕ збер╕гали в╕рн╕сть Йому, а ╕нш╕ — зраджували й пересл╕дували Його. Так було ╕ в подальш╕ часи. ╕ сьогодн╕ кожен ╕з нас повинен запитати себе: до яко╖ групи ми належимо? До тих, як╕, дивуючись чудесам Спасителя, славили «осанна!», а пот╕м в╕д Нього в╕двернулися? Або до тих, як╕ стояли б╕ля п╕дн╕жжя хреста, коли Сина Божого ганили та розпинали?

При об’╓ктивному розгляд╕ себе, ми, швидше за все, належимо до перших. Часто ми любимо Бога, коли все добре, коли за в╕ру хвалять. Але що робити, коли нас ображають ╕ женуть? — Потр╕бно дивитися на голгофський шлях Господа, на те, що В╕н дозволив Себе роз╕п’яти ╕ покласти в труну. Це прояв крайнього самоприниження Бога, заради нашого спас╕ння. В╕н показав приклад для вс╕х нас. Тому в складн╕ пер╕оди потр╕бно особливо старатися збер╕гати мужн╕сть. Коли Церква п╕дда╓ться нападкам, нам сл╕д ще б╕льше виявляти до Не╖ любов.

— Чому, перебуваючи в Церкв╕, ми часом втрача╓мо мир у наш╕й душ╕?

— Мир здобува╓ лише той, хто викону╓ сво╓ призначення бути храмом Бога, хто ╓ ╕стинним чадом Церкви. Для цього потр╕бно бути виконавцем запов╕дей Божих, як╕ необх╕дн╕ для нашого спас╕ння. Виконуючи ц╕ правила, християнин очища╓ себе ╕ ста╓ вм╕стилищем благодат╕ Божо╖. В╕д тако╖ людини, де б вона не перебувала, — серед громади обурено╖, розпачливо╖, не мирно╖, — проливатиметься св╕тло миру. А те м╕сце, де можна знайти справжн╕й мир — мир з Богом, з╕ сво╓ю сов╕стю, з ус╕ма оточуючими, — ╓ Церква.

— На жаль, сьогодн╕ дуже модно говорити, що Церкву потр╕бно переробити, що не влаштову╓ в Церкв╕ те й те…

— Що станеться, якщо ми почнемо перебудовувати Церкву — одне м╕няти, ╕нше скасовувати, трет╓ додавати? У такому раз╕ з Церкви вийде пол╕тклуб, людський ╕нститут: в╕н залишиться «церквою» т╕льки на словах. Як на мене, це ми не п╕дходимо для Церкви, а не Церква — нам. Вона завжди була, ╓ ╕ буде Т╕лом Христовим. ╕ в цьому Т╕л╕ все гармон╕йно, все правильно вибудовано. Якщо ми хочемо блага соб╕, якщо ми хочемо в╕дновити в соб╕ Божественну гармон╕ю, то потр╕бно себе п╕длаштовувати п╕д Церкву, а не навпаки. У Церкв╕ Господь милостиво да╓ нам можлив╕сть користуватися в повнот╕ тими благами, як╕ ми отримали завдяки Його преславному Воскрес╕нню.

УПАВ? ВСТАВАЙ!

— Чому необх╕дно часто каятися? На що сл╕д звертати увагу, готуючись до Спов╕д╕?

— Покаяння потребу╓ кожна людина. Оск╕льки ми кожен день гр╕шимо, то ╕ кожного дня повинн╕ каятися. Необх╕дно зазначити три важлив╕ моменти, пов’язан╕ з покаянням. По-перше, не треба впадати у знев╕ру. Упав? Вставай! Якщо згр╕шив, необх╕дно покаятися. По-друге, не в╕дкладайте покаяння на останн╕й день свого життя. Приклад ╕з розсудливим розб╕йником дано не для насл╕дування, а для п╕дбадьорення: для розум╕ння того, наск╕льки велика мил╕сть Божа. По-трет╓, покаяння ма╓ бути пропорц╕йне нашим гр╕хам.

— ╤нод╕ бува╓ так: людина згр╕шила, пот╕м покаялася ╕ чека╓, щоб п╕сля слова «прости» одразу отримати мир, рад╕сть ╕ заспоко╓ння душ╕. А коли це не виходить, починаються роздуми: що ж сталося?

— Кр╕м покаяння потр╕бно ще звершити подвиг терп╕ння. Якийсь час ми повинн╕ потерп╕ти за св╕й гр╕х. Наприклад, преподобна Мар╕я покаялася в╕дразу, щойно перейшла через Йордан. Але оск╕льки вона гр╕шила 17 рок╕в, то ст╕льки ж часу ╕ вела важку брань ╕з пристрастями. Для того щоб заго╖лись рани, нанесен╕ гр╕хом, потр╕бен певний пер╕од. Нав╕ть якщо на звичайну (т╕лесну) рану накласти пластир, то вона ще довго може бол╕ти.

— З якого пер╕оду свого життя потр╕бно каятися?

— Починати сл╕д ще з дитячого в╕ку. Хоча д╕ти не скоюють страшних гр╕х╕в, але часом вони не слухають батьк╕в, вимовляють поган╕ слова, б’ються ╕ нав╕ть бувають жорстокими. Що ж стосу╓ться доросло╖ людини, то ╖╖ духовне життя вимага╓ б╕льш пильно╖ уваги через те, що вчинен╕ гр╕хи вже набагато важч╕. З╕ стор╕нок Б╕бл╕╖ ми зна╓мо, що нема╓ людини, яка не гр╕шила б (3 Цар. 8: 46). Покаяння полегшу╓ душу. Воно може бути непом╕тним, прихованим в╕д погляду сторонн╕х людей, але воно повинно в╕дбуватися щиро ╕ пост╕йно. ╕ тод╕ наше життя буде благословенне Богом. Зазнавши г╕ркоту прац╕ покаяння, отрима╓мо насолоду благодат╕ Божо╖. Приносити покаяння необх╕дно не т╕льки на Спов╕д╕ перед Причастям. Щодня, готуючись до сну, ми повинн╕ згадати, що зробили поганого протягом дня: Господи, я зробив те й те, прости мен╕! Господи, я винен! Помилуй мене, Господи! Так╕ коротк╕ покаянн╕ молитви готують нас до Спов╕д╕. В╕дкладати «на пот╕м» не можна. Адже н╕хто не зна╓: ск╕льки в╕н проживе ╕ чи буде час, щоб покаятися.

— Як часто треба причащатися?

— Ми прийма╓мо Т╕ло ╕ Кров Христа, оск╕льки це ╓ запорукою в╕чност╕. Це — закваска для в╕чност╕. Той, хто не причаща╓ться, не може стати сп╕вучасником благо╖ участ╕ у в╕чност╕. Щоб т╕сто закисло, в нього додають трохи др╕ждж╕в. Щось схоже в╕дбува╓ться ╕ з нами: людська природа бере нову «закваску» з Чаш╕ Христово╖, завдяки чому ма╓ добру частину з Господом у в╕чному житт╕. Частота причащання залежить в╕д ступеня нашо╖ духовно╖ досконалост╕.

У КОЖНОГО — СВ╤Й ХРЕСТ

— Як Ви ставитеся до поширено╖ в нашому сусп╕льств╕ думки: мовляв, йти в храм необов’язково, молитися можна будь-де.

— Молитися всюди не т╕льки можна, але й треба. Однак ╓ так╕ м╕сця, що призначен╕ саме для молитви. Це розум╕╓ будь-яка людина, котра бажа╓ жити по-християнськи. Кожен православний зна╓: в храм╕ легше молитися, н╕ж в ╕ншому м╕сц╕. Храм — це м╕сце, де ми духовно зроста╓мо. Тут звершуються та╖нства: ╢вхарист╕я, Хрещення, В╕нчання, Миропомазання, Покаяння, ╢леопомазання ╕ Х╕ротон╕я. У храм╕ ╓ Божа благодать, яка сприя╓ молитв╕.

— У яких випадках ми ста╓мо пров╕дниками Божо╖ благодат╕?

— Коли робимо добро у славу Божу. При цьому важливо пам’ятати: вс╕ добр╕ справи виходять в╕д Бога, а людина — лише зас╕б у Його руках. Якщо ми так поставимося до вс╕х сво╖х справ, то нами не опану╓ гординя. Через священство Господь пода╓ Свою благодать ╕ншим. Якщо священик ╓ прикладом для сво╓╖ пастви, то це — чистий пров╕дник для Божо╖ благодат╕. Дай Боже, щоб ми не були ╕ржавими пров╕дниками. Адже за це доведеться в╕дпов╕дати перед Господом.

— ╤нод╕ люди, анал╕зуючи чийсь житт╓вий шлях або виб╕р, доходять висновку: мовляв, це тв╕й хрест. Як ставитися до таких думок?

— У кожно╖ людини ╓ св╕й хрест, який склада╓ться з╕ скорбот, випробувань ╕ хвороб. Усе це ми терпимо п╕д час земного життя. Чи буде наш хрест спасительним? Усе залежить в╕д того, в якому стан╕ ми його понесемо. Якщо виявимо зарозум╕л╕сть, горд╕сть або нетерпляч╕сть, то в╕н не буде спасительним для нас. А ось коли висловимо подяку Богов╕, смиренн╕сть ╕ молитву, тод╕ й ув╕йдемо в т╕ обител╕, як╕ Господь приготував ус╕м, хто любить Його.

Джерело: СИНОДАЛЬНИЙ ╤НФОРМАЦ╤ЙНО-ПРОСВ╤ТНИЦЬКИЙ В╤ДД╤Л УПЦ