Пам’ять невинних князів святих Бориса і Гліба пробуджувала совість руських людей під час міжусобних смут і присоромлювала князів, які починали розбрати.
Святитель Іоанн Сан-Франциський
Молодші сини святого рівноапостольного князя Володимира благовірні князі Борис і Гліб отримали при родовому розділенні земель Ростовське і Муромське князівства. Після смерті їхнього батька – святого князя Володимира – у 1015-му році, старший брат Святополк захопив київський престол. Побоюючись суперництва молодших братів, він вирішив їх знищити. Проте, знаючи про лихі наміри Святополка, Борис і Гліб не почали кровопролитної боротьби. Своє життя святі страстотерпці принесли в жертву заради християнської любові. У 1071-му році Церква прославила князів Бориса і Гліба серед святих. Історія братів-мучеників часто згадувалась у руських літописах. В одному з давніх сказань вони іменуються як «небесні люди і земні ангели».
