Територія добра. Малозабезпечена багатодітна сім'я Ганни Котик

Аня дбайливо зберігає спогади про своїх батьків, але в пам'яті залишилося зовсім небагато: у трирічному віці її віддали на виховання бабусі, у містечко Малин, що на Житомирщині. Її ж батьки оселилися в Києві, у тому будинку, де тепер тулиться Ганна з дітьми. Але батьки прожили тут недовго ? вони рано пішли з життя.

Ганна Котик: ?Мені Було 14 років, коли у мене помер тато, 10 років мені Було, коли у мене померла мати. І я просто Цю хату прийнять в спадщину?.

Сімейні перекази кажуть, що цей будинок у передвоєнні роки побудувала прабабуся Ані. Залишившись сама з двома дітьми на руках, жінка буквально ?зліпила? його з підручних матеріалів. Облаштувати житло не змогли і батьки Ані. Тож, коли дівчина осиротіла, у спадок їй перейшов будинок, в якому потрібно було топити піч, палити гасову лампу і носити воду з колонки. Закінчивши школу в Малині, Аня остаточно переїхала до Києва, вступила до Броварського поліцейського коледжу і заходилася вирішувати побутові проблеми як уже уміла.

Ще на другому курсі коледжу Аня народила первістка Павлика. А з появою другої дитини про навчання довелося на якийсь час забути. Академвідпустка, спершу взята на рік, з народженням кожного нового малюка триває і понині.

Всі діти купчаться в одній-єдиній кімнаті - так простіше зігрітися в холоди. Піч давно вийшла з ладу, гріються від електроприладів. Але проводка(єдина розкіш цього будинку) - пожежно-небезпечна, і замінити її потрібно якомога скоріше.

Попри маленький метраж, у цій же кімнаті живуть зараз свекруха Ані і вагітна сестра її чоловіка. Ніхто не конфліктує. І дорослі, і діти живуть у мирі і злагоді. Дітвора на рідкість спокійна, дружна і слухняна. Вони діляться одне з одним іграшками і з задоволенням вилазять на верхні яруси своїх ліжечок - ?другий поверх? дає ще трохи життєвого простору.

Ганна Котик: ?Жилих кімнат у нас дві, и третя кухня. Коридор і ще одна кімната, яку ми називаємо ?галереєю? - там просто все сумно так ... Ну, зараз з Божою поміччю робимо потроху, дах встановили. Треба стелю, стіни, все сиплеться, хата шлакоблочна?.

У так звану ?галерею? незабаром повинна переселитися Юлія, сестра чоловіка. Молода жінка на останньому місяці вагітності. З Луганської області до Києва вона виїхала ще перед Новим роком. Але, навіть опинившись далеко від війни, Юлія все ж хвилюється за своє майбутнє: їм з дитиною буквально ні на що буде жити.

Допомогти дочці і невістці в Київ приїхала Надія Іванівна, але підтримати їх матеріально вона не в змозі. У її рідному селі Кудряшівка Кремінського району Луганської області роботи нема. І хоча село - на українській території, воєнний конфлікт повністю зруйнував інфраструктуру краю.

Сімейний бюджет Ганни ? це тисяча триста п?ятдесят гривень, які вона щомісяця отримує на третю дитину. Виплати на четвертого малюка затримуються, а іншої матеріальної допомоги чекати немає звідки. Її будинок і раніше в катастрофічному стані: через дірявий дах потоками тече вода, а всі ?зручності? - на вулиці:

Ганна Котик: ?Треба укріпити стіні, провести воду в хату. Зробити каналізацію, бо мені без неї дуже-дуже Важко. Я воду набираю дві баклажки, и Постійно тягаю, добре, що зараз весна, так можна пральну машинку поставити Надворі. А зимою ж вона в хаті. І всю воду на стирання, полоскання, то просто виносиш все це вручну. З чотирма дітками це дуже-дуже Важко, и посуд помітить, и воду нагріті. Поки принесеш, винесеш, прополощеш, годині просто не лишається?.

Сім'я Ганни Котик конче потребує допомоги. Вона виховує чотирьох чарівних діточок, і, відремонтувавши їм житло, ми зможемо змінити їхнє життя на краще. Якщо у вас є можливість надати матеріальну підтримку або ви готові особисто взяти участь у ремонтних роботах, зв'яжіться з Ганною телефоном: 093-21-322-44. Родина буде вдячна вам за будь-яку допомогу.