Джерело мистецтв. Культурно-мистецький рух української діаспори після Другої світової війни (С. Козак)
- Читати далі про Джерело мистецтв. Культурно-мистецький рух української діаспори після Другої світової війни (С. Козак)
Справжня краса завжди зворушує душу людини, яка її споглядає. Однак, у кожного свій смак. Що красивіше: очі коханої чи озера, які обережно вкриває крига? Творіння уславленого художника чи листівка, намальована дитям? Замок із піску чи відома на весь світ Ейфелева вежа? Відповідей на ці запитання немає – краса неподільна, як істина та любов.
Навчіться бачити її скрізь – і ви знайдете щастя. Краса Божого творіння, як і було обіцяно, врятує світ, починаючи від вас – допитливих, захопливих та відкритих до пізнання. Дізнайтеся про те, що вважали красивим великі уми людства – погляньте на світ їхніми очима разом із нами в передачі «Джерело мистецтв».
Слухав людину Григір Тютюнник, певно, як не вмів слухати ніхто. Так і писав – як не писав ніхто. Він «уживався в людину», «ліпив образ», «умонтовував його в час» – і поміщав у свої новели. Від його болючої правди, яку сам називав напівправдою, торопів цензор, і прозу завбачливо чистили, аж поки не наклали остаточне вето.
Грою на арфі тішили своє вухо єгипетські фараони, арфою доповнював хвалебний спів Богові біблійний цар Давид. А праінструментом її вважають мисливський лук із натягнутою тятивою! І хоча арфа була відома й нашим прапращурам, академічна арфова школа в Україні досить молода. Сформувалася вже на здобутках чеської та російської. Повноліття ж її пов’язують із іменем Вікторії Полтарєвої. Сама полтавчанка дворянської крові, після всіх колінець, які викинула доля, Вікторія Петрівна зберегла той аристократизм, що значиться за виконавцем на арфі.