Портрет

Герої програми «Портрет» — визначні історичні постаті, які досягли вершин не лише в окремій галузі суспільного життя, але, перш за все, в утвердженні добра, у служінні ближньому. Це священики, політичні діячі, поети, художники, педагоги, науковці, лікарі, військовослужбовці — люди, які ціною своєї особистої праці заслужили у душах співвітчизників теплу згадку, вдячну пам’ять.

Автори програми ведуть телеглядача складним і тернистим шляхом, який довелося пройти людині, розкривають значення її особистого внеску в історію людства.

Телепортрет описує життя людини, яка присвятила своє життя творчості. Самим своїм життям герої сюжетів засвідчують відданість справі, яку вони обрали.

З думками про театр. Уроки майстра (К. Станіславський)

З дитячих літ він відчував потяг до театру. В юності з братами і сестрами влаштовував домашні вистави аматорським колективом. А пізніше відкрив закони творчості артиста, що стали  найточнішим сучасним  компасом для багатьох поколінь акторів. Що так вражало сучасників у виставах театру? У чому магнетизм техніки Станіславського? Відповідь – у фільмі.

Документальне кіно і "Кінооко" Дзиґи Вертова

Він знімав «життя зненацька» і творив свою реальність; кіноправду мав за основу, а реалістичність за головний принцип. Його сценарії писалися не пером, а кіноапаратом. Він створив кіномову, якою заговорив увесь світ.
Про життя через об'єктив кінокамери у фільмі «Документальне кіно і "Кінооко" Дзиґи Вертова».

Кіноромани Віктора Олендера

 «Прожити на найвищій ноті» – не лише мрія, а й життєвий девіз самого Олендера. Чудові документальні і науково-популярні роботи Олендера, як правило, – це короткі історії. Але його нові герої зажадали нового метражу. Вийшли цілі серіали, справжні кіноромани.

Про творчій доробок українського режисера дивіться у фільмі «Кіноромани Віктора Олендера».

Любов Міненко. Канівський Хорал

Ми поспішаємо. Ми повсякчас і повсюдно поспішаємо й інколи не помічаємо перешкод та небезпек на своєму життєвому шляху. А якби ми знали, яка скорбота попереду, то чи вибрали б саме той шлях, чи не звернули б на обхідну дорогу або на бічну стежину?
Вона залишилася вірною собі й своєму таланту. А зрозуміти цю художницю можна, лише познайомившись із її рідним містом – Каневом.
Українська художниця на телеканалі «Глас» у фільмі «Любов Міненко. Канівський Хорал».

Микола Куліш

Соловецьке літо 1936 року було незвично спекотним. Сонце нагрівало залізне підвіконня так, що не можна було доторкнутися. Микола Куліш годинами дивився на церкву біля лісу, на якій замість хреста сяяла велика червона зірка. Тільки її він міг бачити з крихітного вікна спецізолятора, де тримали “особливо небезпечних політичних”...

Як швидко, за якихось два роки, перевернулося його життя! А здавалося, що все найголовніше в ньому тільки починається...

Олексій Мішурин. Оператор, режисер, письменник

Його називають королем української кінокомедії завдяки режисерській роботі над фільмом «Королева бензоколонки». Ця стрічка увійшла у п’ятірку лідерів кінопрокату 1963 року, її купили більше 30 країн світу. Серед інших режисерських робіт Олексія Мішурина – драма «Абітурієнтка» і музична картина «Літа молодії», де вперше пролунала «Пісня про рушник» Андрія Малишка і Платона Майбороди.
Як же створювалися безсмертні кінострічки Олексія Мішурина? Які життєві випробування довелося пройти українському режисеру?

Остап Вишня

"Я – письменник. Прожив я шістдесят уже з гаком літ. Трудне моє було життя. Підходжу до фінішу. Хто ж я зрештою такий? Я – народний слуга! Лакей ? Ні. Не присмикався! Вождь? Та Боже борони! Я маленький чоловічок, мурашка. Комашинка в народній величі.