Вона єдина, хто відразу зрозумів, що Довженко – великий режисер. Але головне – він був мужчиною її життя. І це усвідомлення дало впевненість у тому, що чоловік – геній, а її місія – розповісти про нього світові.
Життя Довженка і Солнцевої, які так дивовижно доповнювали одне одного, не складалося з самих лише випробувань і поборень. Удвох вони були по-справжньому щасливими, вони любили одне одного. Любили ще й за те, що разом устигли зробити хоча й не все, але багато з того, що задумували.
Головне – разом вони створили школу майстерності, без якої жодне мистецтво не може існувати.
