Соловецьке літо 1936 року було незвично спекотним. Сонце нагрівало залізне підвіконня так, що не можна було доторкнутися. Микола Куліш годинами дивився на церкву біля лісу, на якій замість хреста сяяла велика червона зірка. Тільки її він міг бачити з крихітного вікна спецізолятора, де тримали “особливо небезпечних політичних”...
Як швидко, за якихось два роки, перевернулося його життя! А здавалося, що все найголовніше в ньому тільки починається...
