Сенс життя Агатангел Кримський убачав у тому, щоб «кожнісіньку вільну часину» присвятити Україні. Він був поліглотом-лінгвістом, істориком, сходознавцем – таким запам’ятався краще. Але в житті вченого була література. І в листуванні з корифеями признавався, що роздвоюється між творчістю та наукою. Його літературним наставником був Франко, із Лесею мав «душевну близькість та інтелектуальну спорідненість», а Грінченка називав братом. Від його поезії «віє екзотичний подих» (Франко), а романом «Андрій Лаговський» відзначився як белетрист. І як науковим працям, його мистецькому доробку притаманна глибина. Тож давно назріло питання опублікувати Кримського-письменника без купюр режиму, який його знищив, тим паче що в бібліотеці Вернадського зберігається майже вся його літературна спадщина, – міркує літературознавець академік Микола Жулинський у «Джерелі мистецтв».
